вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1525/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» (08147, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, буд. 122, приміщення 57/6, код 41706829) ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
до особи, яка в подальшому набуде статусу учасника справи - відповідача: військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_2 )
До Господарського суду Київської області звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» (надалі - заявник/ТОВ «Голденфлора») із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на майно, а саме техніку нову та вживану: мобільні телефони, годинники, ноутбуки, процесори, плати, навушники, зарядні пристрої, чохли для техніки та інше (лот № 511441), яка була передана на реалізацію згідно заявки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 31.12.2021 № 23 та придбана ТОВ «Голденфлора» згідно протоколу проведення електронних торгів від 29.04.2022 № 570545;
- заборонити будь-яким особам, в тому числі військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, передачу, переміщення, переробку, перетворення та/чи використання (експлуатацію) майна, а саме техніки нової та вживаної: мобільні телефони, годинники, ноутбуки, процесори, плати, навушники, зарядні пристрої, чохли для техніки та інше (лот № 511441), яка була передана на реалізацію згідно заявки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 31.12.2021 № 23 та придбана ТОВ «Голденфлора» згідно протоколу проведення електронних торгів від 29.04.2022 № 570545.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що уклавши 29.04.2022, у формі протоколу проведення електронних торгів № 570545, договір купівлі-продажу активу, набув майнові права щодо техніки нової та вживаної: мобільні телефони, годинники, ноутбуки, процесори, плати, навушники, зарядні пристрої, чохли для техніки та інше.
Водночас, за доводами заявника, рішенням командира військової частини НОМЕР_1 від 10.08.2022, вирішено примусово відчужити техніку нову та вживану: мобільні телефони, годинники, ноутбуки, процесори, плати, навушники, зарядні пристрої, чохли для техніки та інше згідно додатку до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 № 31.
Заявник вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 № 31 примусовому відчуженню підлягає майно, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні № 62020000000001508 від 10.12.2020, тобто те саме майно, яке заявником придбано 29.04.2022 на електронних торгах.
На думку заявника наказ від 14.07.2022 № 31 та рішення від 10.08.2022 командира військової частини НОМЕР_1 є незаконним та порушує законні права та інтереси ТОВ «Голденфлора», тому останній має намір звернутися до суду із позовом про визнання незаконними та скасування вказаного наказу та рішення.
Так, заявник вказує, що всупереч положенням ст. 8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» військовою частиною НОМЕР_1 не проводилась оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню та згідно інформації відображеної у листі ДП «Сетам» від 18.08.2022 № 1194/10454-12-22/17 суб'єкти оціночної діяльності в інтересах військової частини НОМЕР_1 з метою проведення оцінки техніки нової та вживаної: мобільні телефони, годинники, ноутбуки, процесори, плати, навушники, зарядні пристрої, чохли для техніки та інше до ДП «Сетам» не зверталися та огляд майна не проводили.
Непроведення військовою частиною НОМЕР_1 оцінки майна, належного ТОВ «Голденфлора» та щодо якого прийнято рішення про примусове відчуження, на переконання заявника, позбавляє його права на отримання в майбутньому справедливої компенсації за примусово відчужене майно.
До того ж заявник вказує на те, що у спірному наказі та рішенні, на підставі яких здійснюється примусове відчуження майна, не міститься відомостей про те, що власником такого майна є ТОВ «Голденфлора», що може мати наслідком позбавлення заявника його власності без права на компенсацію.
Також, за твердженням заявника, передача майна військовій частині НОМЕР_1 може унеможливити проведення оцінки такого майна, безпідставне позбавлення заявника права власності на майно, а також може призвести до будь-якої зміни характеристик відчуженого майна, що своєю чергою унеможливить встановлення його дійсної вартості та вирішення можливих спорів щодо дійсної вартості майна.
Заявник посилається на те, що із заявки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 23 про передачу активів для реалізації вбачається, що до переліку майна, придбаного заявником та щодо якого прийнято рішення про примусове відчуження, входить майно, яке жодним чином не задовольняє потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану.
Крім того, як вказує заявник, за наданою ДП «Сетам» інформацією, представниками військової частини НОМЕР_1 вживаються заходи спрямовані на вилучення та переміщення майна, яке належить заявнику та наразі перебуває на зберіганні ДП «Сетам».
Заявник переконаний, що наведені вище обставини дають підстави стверджувати про те, що у разі реалізації спірного рішення та наказу військова частина НОМЕР_1 набуде у розпорядження майно, придбане заявником на електронних торгах, в результаті чого останньою будуть вчинятися дії пов'язанні з експлуатацією рухомого майна, що своєю чергою призведе до зміни будь-яких характеристик майна та його знецінення, що може мати наслідком повної втрати позивачем можливості ефективно захистити та відновити свої права в межах одного судового провадження. Адже невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком подальшого відчуження рухомого майна на користь третіх осіб.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 № 910/16944/18).
Перевіривши доводи заявника щодо необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов'язок доведення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявником не доведено існування фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту порушених прав заявника, а посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на примусове відчуження майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Аналогічної правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 08.11.2019 у справі № 904/421/19.
Відтак наведені заявником доводи, які, як зазначає останній, викликають у нього побоювання щодо майбутнього ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав заявника, є лише оціночними суб'єктивними судженнями без конкретних доказів, які свідчили б про можливе відчуження військовою частиною майна, яке було предметом електронних торгів.
Крім того посилання заявника на те, що військовою частиною вчиняються дії спрямованні на вилучення та перевезення майна, що підтверджується листом ДП «Сетам», є голослівними, адже з листа, на який посилається заявник, вбачається, що майно виставлене на реалізацію за лотом № 511441 знаходиться на зберіганні ДП «Сетам», а про фактичне вчинення військовою частиною будь-яких дій спрямованих на переміщення майна ДП «Сетам» у листі не зазначено.
З огляду на відсутність будь-яких доказів у справі, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, аргументи заявника є нічим іншим, як припущеннями.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення військовою частиною НОМЕР_1 будь-яких дій, спрямованих примусове відчуження майна, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Голденфлора» Поліщука Павла Павловича про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала складена та підписана 02.09.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник