вул.Симона Петлюри, 16/108, м.Київ, 01032, тел.(044)235-95-51, е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/388/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Когтіна Є.Д. розглянувши у судовому засіданні справу
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квазар Комплекс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, будинок 26, офіс 5/4, ідентифікаційний код: 30219297)
Учасники справи у судове засідання не з'явились
Ухвалою Господарського суду Київської області (далі - суд) від 13.04.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квазар Комплекс» (далі - боржник, ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»).
За результатами попереднього засідання судом постановлено ухвалу від 01.06.2020, якою визначено, що розмір кредиторських вимог, пред'явлених до ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», складається із визнаних ухвалою суду від 13.04.2020 у справі 911/388/20 кредиторських вимог ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , кредитор-1) на загальну суму 1 046 077,64грн, з яких: 21 020,00грн - 1 черга; 903 839,69грн - 4 черга; 121 217,95грн- 6 черга.
15.06.2020 (після закінчення 30-денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) засобами поштового зв'язку до суду звернувся Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ, кредитор-2) із заявою про визнання грошових вимог до боржника, які ухвалою суду від 27.07.2020 були визнані у загальній сумі 1 384 599,94грн, яка складається з: 4 204,00грн - перша черга; 20 399,94грн - четверта черга; 1 359 996,00грн - шоста черга.
Постановою суду від 20.07.2020, зокрема, визнано ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Соловея Юрія Анатолійовича (свідоцтво №1895 від 29.12.2018).
Ухвалою суду від 04.07.2022, зокрема: залишено без задоволення клопотання ліквідатора про затвердження ліквідаційного балансу та звіту, ліквідацію юридичної особи та закриття провадження у справі; зобов'язано ліквідатора вжити відповідних заходів для проведення ліквідаційної процедури боржника відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-Кодекс); подати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» до 17.08.2022 (включно); призначити судове засідання на 22.08.2022 о 10:30год.
22.08.2022 о 10:10год. ліквідатором ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» направлено на електронну пошту суду: звіт ліквідатора; аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; опис майна боржника; копії запитів та відповідей; копії судових рішень на підтвердження наявності кримінальних справ щодо боржника (вх. №10858/22 від 22.08.2022).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце засідання інформувались належним чином та своєчасно. Водночас, явка вказаних осіб обов'язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України вважає за можливе провести судове засідання без їх участі.
1. Так, основною метою проведення судового засідання, передбаченого ст. 65 Кодексу, є саме розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, у зв'язку із чим, суд, проаналізувавши подані вказаною особою документи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» з 20.07.2020 перебуває на стадії судової процедури - ліквідація.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
У свою чергу, суд зазначає, що обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
За змістом наведених норм Кодексу, правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього повноважень, повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
При цьому, Кодексом не визначено вичерпного переліку таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких дій, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Кодексом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
Разом з тим, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 22.06.2022 у справі №903/624/13).
Отже, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б).
1.1. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута.
До того ж, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси, у відповідності до ч. 1 ст. 65 Кодексу, додаються ліквідатором до звіту та ліквідаційного балансу.
Так, порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (далі - Положення).
За змістом п.п. 6, 7 Положення у разі припинення підприємства проводиться суцільна інвентаризація, якою охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.
При цьому, суд вважає, що у разі встановлення факту відсутності будь-якого майна у боржника у відповідних документах, які оформлюються за результатами проведення суцільної інвентаризації, указується про зазначену обставину. Саме лише констатація відсутності у товариства майна не є належним доказом виконання ч. 1 ст. 61 Кодексу у вказаній частині.
Так, ліквідатором подано до суду опис майна ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», в якому зазначено про відсутність у власності боржника: рухомого/нерухомого майна; будь-яких нематеріальних активів, в тому числі корпоративних прав, прав інтелектуальної власності тощо; майна, яке перебуває в заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб; дебіторська заборгованість (т. 6 а.с.242).
Проте, вказаний опис не може братись судом до уваги, оскільки останній не свідчить про проведення ліквідатором суцільної інвентаризації майна ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» у відповідності до вимог Положення, та містить розбіжності із наявними матеріалами справи (зокрема, але не виключно щодо корпоративних прав), а відтак, у суду відсутні підстави стверджувати, що вказаною особою виконано вимоги ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 65 Кодексу у відповідній частині.
1.2. Згідно із ч. 1 ст. 61 Кодексу ліквідатор подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
У своєму звіті ліквідатор зазначив про те, що правочинів, які підлягають визнанню недійсними у порядку ст. 42 Кодексу, не виявлено.
Водночас, у матеріалах справи наявний аналіз розпорядника майна ТОВ «НВП «Квазар-Комплекс» арбітражного керуючого Леонова К.Ю. (свідоцтво №1925 від 17.12.2019), в якому зазначено про наявність цивільно-правової угоди про надання правової допомоги №01-09/2014 від 01.09.2014 між боржником та Даниловою К.А., яка призвела до зростання кредиторської заборгованості у період, коли підприємство не провадило господарську діяльність (т. 2 а.с. 43-51).
Проте, ліквідатором залишено поза увагою як вищевказані обставини, так і положення ст. 7 Кодексу, які серед іншого, на відміну від ст. 42 Кодексу (які мають вичерпний перелік підстав визнання правочинів недійсними) надають йому право звернення до суду із відповідною позовною заявою.
До того ж, на вказане суд також звертав увагу ліквідатора під час постановлення ухвали суду від 04.07.2022, якою відмовлено у задоволенні клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.
1.3. Окрім цього, ч. 1 ст. 61 Кодексу передбачено, що ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Так, в ухвалі суду від 04.07.2022 зазначено, що ліквідатором здійснено ряд запитів до відповідних державних органів та установ. Проте, відповідна інформація запитувалась вказаною особою станом на конкретну дату, а не за останні три роки, які передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, що дало б змогу виявити майно боржника, з'ясувати підстави його відчуження третім особам та, у разі наявності підстав, повернути відповідне майно у ліквідаційну масу.
Крім того, ліквідатором за вказаних обставин, здійснено запити до Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВМ в м. Києві, керівника ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», Міністерства юстиції України (т. 6 а.с. 252-256). Відповідей на зазначені запити ліквідатором до свого звіту долучено не було.
Ураховуючи вказане у суду відсутні підстави стверджувати, що ліквідатором, у тому числі, із урахуванням обставин, зазначених у відповідній ухвалі суду, вчинено усі можливі дії спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
1.4. Згідно ч. 2 ст. 61 Кодексу під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено вище, на ліквідатора положеннями ч. 1 ст. 61 Кодексу покладено обов'язок щодо здійснення аналізу фінансовий стан банкрута.
У свою чергу, суд зазначає, що саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство здійснений ліквідатором, дозволить останньому виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №914/3812/15; від 20.04.2021 у справі №920/799/17; від 29.09.2021 у справі №904/7679/15; від 01.06.2021 у справі №911/2243/18; від 25.11.2021 у справі №33/30; від 17.11.2021 у справі 911/1810/18 (911/3398/20)).
Як встановлено судом, ліквідатором поданий відповідний звіт без аналізу наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності.
Водночас, із змісту аналізу розпорядника майна ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» арбітражного керуючого Леонова К.Ю. вбачається, що останній на підставі наданої йому фінансової звітності підприємства та інших документів, наданих представником боржника, дійшов висновку про те, що у діях керівництва ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» вбачаються дії щодо навмисного погіршення стану товариства та доведення його до банкрутства.
Крім того, із змісту ухвал Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2018 у справі №757/32605/18-к та від 20.07.2018 у справі №757/34385/18-к вбачається наявність відповідних кримінальних проваджень за фактами вчинення службовими особами ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» кримінальних правопорушень передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Проте, ліквідатор не урахувавши наведене, не вказавши конкретних обставин, які стали підставою для відповідного твердження, зазначив лише загальну правову позицію Верховного Суду з питань субсидіарної відповідальності та сформулював абстрактний висновок про відсутність підстав для вчинення дій, визначених у ч. 2 ст. 61 Кодексу.
Твердження ліквідатора про те, що він не погоджується із висновками розпорядника майна про те, що укладанням договору №01-09/2014 від 01.09.2014 керівництво ТОВ «НВП «Квазар Комплекс» здійснило дії щодо навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника та доведення його до банкрутства, а навпаки за вказаним договором надавались комплексні юридичні послуги щодо захисту інтересів боржника у відносинах із податковими органами, які були направлені на зменшення заборгованості, а не на її збільшення, судом до уваги не приймається, оскільки:
ліквідатором, як неодноразово зазначалось вище, не здійснено у повному обсязі аналіз фінансового становища боржника;
не досліджено зазначений договір через призму відповідних положень Цивільного кодексу України із урахуванням вимог Кодексу;
не надано доказів на підтвердження того, що фінансовий стан боржника внаслідок укладення відповідного договору покращився тощо.
1.5. Водночас, суд зазначає, що згідно із ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 04.07.2022 встановлено ліквідатору строк для подачі відповідних документів до 17.08.2022, натомість останні були направлені до суду 22.08.2022 за 20хв до початку судового засідання. Будь-яких заяв/клопотань у порядку, передбаченому ст. 119 ГПК України, вищевказаної особою до суду подано не було.
2. Згідно із ч. 1 ст. 10 Кодексу арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Права та обов'язки арбітражних керуючих під час виконання відповідних повноважень, зокрема, ліквідатора, визначені у Кодексі (ст. 12, розділ ІV «Ліквідаційна процедура»).
Частиною 3 ст. 12 Кодексу встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Суд вважає, що зміст зазначеного припису виключає формальний підхід до виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків, визначених Кодексом.
Водночас, ч. 4 ст. 28 Кодексу, зокрема, передбачено, що відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: 1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; 2) зловживання правами арбітражного керуючого; 3) подання до суду неправдивих відомостей; 4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; 5) припинення діяльності арбітражного керуючого; 6) наявності конфлікту інтересів.
У свою чергу, під час розгляду питання відсторонення арбітражного керуючого у справі з підстав, встановлених абз. 2 ч. 4 ст.28 Кодексу, підлягають з'ясуванню та перевірці належність виконання арбітражним керуючим визначених законом обов'язків, чи встановлення інших обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень, в залежності від чого суд ухвалює відповідне рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №922/3369/19).
При цьому, судом береться до уваги правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.02.2021 у справі 15/933-б, яка полягає в тому, що господарський суд, який здійснює постійний нагляд за всіма процедурами в справі про банкрутство, встановивши неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) своїх обов'язків або виявивши конфлікт інтересів тощо, має беззаперечне право звільнити такого арбітражного керуючого від виконання обов'язків, при цьому в такому випадку суд не зв'язаний поданим чи неподаним клопотанням комітету (зборів) кредиторів, а вчиняє такі дії із застосуванням судового розсуду.
Ураховуючи обставини, викладені у п.1 ухвали, тривалий строк проведення ліквідаційної процедури та результат дій ліквідатора під час її проведення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відсторонення ліквідатора - Соловея Юрія Анатолійовича на підставі п. 1 абз. 2 ч. 4 ст. 28 Кодексу.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу, зокрема, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи арбітражний керуючий Соловей Ю.А. був призначений ліквідатором судом на підставі рішення комітету кредиторів, яким запропоновано відповідну кандидатуру. Водночас, у даній справі єдиним кредитором із правом вирішального голосу у даній справі є Данілова К.А.
Зважаючи на обставини встановлені у цій ухвалі, з метою належного проведення ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Кодексу та запобігання конфлікту інтересів сторін у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора боржника шляхом застосування автоматизованої системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 61-62, 65 Кодексу, ст.ст.3, 42, 232-235 ГПК України, суд
1. Відсторонити арбітражного керуючого Соловея Юрія Анатолійовича (свідоцтво №1895 від 29.12.2018) від виконання повноважень ліквідатора у справі №911/388/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квазар Комплекс» (ідентифікаційний код 30219297).
2. Визначити кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квазар Комплекс» (ідентифікаційний код: 30219297) з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, шляхом застосування автоматизованої системи.
3. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 02.09.2022 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 02.09.2022.