ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.08.2022Справа № 910/17955/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендгруп”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Скайап”
про стягнення 12 293 509,42 грн.
за участю представників:
від позивача: Жила В. С.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Лендгруп” (далі - ТОВ “Лендгруп”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Скайап” (далі - ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 12 293 509,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару (авіаційного палива для заправки повітряних суден), внаслідок чого у ТОВ “Авіакомпанія Скайап” утворилась заборгованість.
У позові ТОВ “Лендгруп” просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлене паливо у сумі 9 934 308,40 грн., інфляційні втрати у сумі 1 562 278,97 грн., 3 % річних у сумі 796 922,05 грн., що разом становить 12 293 509,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив про їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами та актом звірки взаєморозрахунків. Також вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження погодження сторонами кількості палива та його заправлення безпосередньо у паливний бак повітряних суден ТОВ “Авіакомпанія Скайап”. Окремо зазначив, що позивач входив до групи компаній (зокрема, ПП «Авіафінсервіс», ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс»), у яких наявна заборгованість перед ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, а тому підстав для сплати відповідачем боргу за договором поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018 немає. Просив відмовити у задоволенні позову.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили ухвали суду у справі № 911/650/21 про банкрутство ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс» щодо розгляду Господарським судом Київської області кредиторських вимог ТОВ “Авіакомпанія Скайап”.
Розглянувши вказане клопотання у підготовчому засіданні та заслухавши думку представника позивача, суд ухвалою, занесеною 21.12.2021 до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
У даному випадку суд врахував, що справа № 911/650/21 про банкрутство іншої особи - ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс», що знаходиться у провадженні Господарського суду Київської області, не є пов'язаною з даною справою (у якій вирішується питання про стягнення боргу з відповідача), тому результати розгляду кредиторських вимог ТОВ “Авіакомпанія Скайап” у справі № 911/650/21 не мають значення для правильного вирішення даного спору. При цьому суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, що мають значення для розгляду даної справи, виходячи з предмету заявленого позову та наявних у справі доказів. За таких обставин суд відмовив у клопотанні позивача про зупинення провадження у справі.
У підготовчому провадженні представник позивача заявив клопотання про витребування від ТОВ “Авіакомпанія Скайап», ГУ ДПС у Львівській області, ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, ДП Міжнародний аеропорт “Львів” ім. Данила Галицького, ТОВ “Мастер-авіа” - первинних документів та інформації щодо поставки позивачем авіаційного палива для заправки повітряних суден за договором № 01-11/18-1 від 01.11.2018 та господарської діяльності відповідача.
Ухвалою суду від 26.05.2022 вказане клопотання було задоволено частково з підстав, зазначених у цій ухвалі, витребувано з ГУ ДПС у Львівській області та ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином засвідчені копії податкових декларацій ТОВ “Авіакомпанія Скайап» за період з 01.11.2018 по 31.01.2019, інформацію щодо відображення відповідачем у фінансовій та податковій звітності господарських операцій з поставки позивачем палива для реактивних двигунів згідно договору поставки № 01/11/18-1 від 01.11.2018, а також матеріалів податкових перевірок ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, проведених органами ДПС України за період з 01.11.2018 по даний час.
22.06.2022 та 11.07.2022 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 до суду надійшли витребувані від ГУ ДПС у Львівській області податкові накладні, а також витяг з ЄРПН за період 01.11.2018 по 31.01.2019 на підтвердження фінансово-господарських відносин між ТОВ “Лендгруп” та ТОВ “Авіакомпанія Скайап”. Також 29.06.2022 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 до суду надійшли витребувані докази від ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання від 30.06.2022, підготовче провадження було закрите та розгляд справи призначений по суті на 21.07.2022.
У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав. За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, за змістом яких суд розглядає справу за відсутності учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 01.11.2018 між ТОВ “Лендгруп” (постачальник) до ТОВ “Авіакомпанія Скайап” (покупець) був укладений договір поставки палива № 01-11/18-1 від 01.11.2018 (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується у період з дати укладання договору по 31.12.2018 включно поставляти паливо для реактивних двигунів марки ТС-1, РТ або Jet A-1 для заправки повітряних суден покупця, а покупець зобов'язується приймати паливо, поставлене відповідно до цього договору і сплачувати постачальнику вартість палива за ціною, встановленою цим договором (п. 1.1). Умови можливих додаткових поставок палива за цим договором визначаються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 1.2 договору).
З метою визначення зобов'язань сторін щодо поставки палива та встановлення моменту переходу ризиків від однієї сторони до іншої сторони використовують положення Інкотермс 2010 (п. 2.1 договору).
Поставка палива здійснюється на умовах EXW або DAF - Аеропорт заправки. Аеропорт заправки (код ІАТА): ДП МА «Львів» ім. Д. Галицького, КП МА «Київ ім. І. Сікорського», ДП МА «Бориспіль». Умови поставки: заправка палива безпосередньо у паливний бак ПС (п. 2.2 договору поставки, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2018).
Право власності на паливо переходить до покупця з моменту оплати партії палива або перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС (п. 2.10 договору поставки).
Розрахункова кількість палива, що повинне бути поставлене покупцю в аеропорті заправки в період, визначений у п. 1.1 цього договору, визначається узгодженими письмовими щомісячними заявками (додатками) покупця, які подаються на наступний місяць до 15 числа поточного місяця (п. 3.1.1 договору).
Оплата за паливо здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі виставленого рахунку постачальника (п. 3.3.1 договору). Покупець зобов'язаний сплатити вартість палива, що буде поставлене покупцю шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника достатньої суми коштів, але не менше суми у розмірі однієї поставки палива, не пізніше трьох банківських (робочих) днів до дня поставки (п. 3.3.2 договору).
Постачальник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту поставки палива надає покупцю видаткову накладну, а також акт про надання робіт (послуг) по заправці (послуги заправної машини), якщо такі не були включені у вартість палива та/або акт прийому-передачі в 2 (двох) примірниках. У разі відсутності заперечень з боку покупця щодо сум та/або даних зазначених у видатковій накладній та/або акті прийому-передачі, покупець зобов'язаний підписати та скріпити печаткою видаткову накладну та/або акт прийму-передачі в 2 (двох) примірниках протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання і повернути один примірник постачальнику. У разі незгоди покупця з сумами та/або даними, зазначеними у видатковій накладній та/або акті прийому передачі, він повинен направити свої міркування у письмовій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання (п. 3.3.4 договору).
Договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до моменту припинення грошових зобов'язань (п. 8.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання своїх зобов'язань, позивач у період з 02.11.2018 по 31.12.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 46 634 047,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних за вказаний період (у кількості 226 штук), підписаними сторонами без зауважень, копіями рахунків-фактури ТОВ “Лендгруп” на оплату за період з 18.12.2018 по 22.02.2019, копіями видаткових ордерів за період з 02.11.2018 по 31.12.2018, копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2018, відомостями з реєстру платників ПДВ про реєстрацію ТОВ “Лендгруп” ПДВ, копіями акцизних накладних та деклараціями акцизного податку за період з листопада по грудень 2018, витягами з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 02.11.2018 по 31.12.2018.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 36 699 739,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень за період з 29.11.2018 по 07.03.2019 та банківською випискою з рахунку ТОВ “Лендгруп”, наявними у матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за поставлене, але не оплачене паливо, у сумі 9 934 308,40 грн., що також підтверджується копією акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2019, підписаного з боку ТОВ “Авіакомпанія Скайап” Малюк Т. М.
Також матеріали справи свідчать, що 01.06.2021 ТОВ “Лендгруп” звернулось до відповідача з вимогою сплатити вищевказану заборгованість, однак, у відповідь ТОВ “Авіакомпанія Скайап” листом № 5910 від 16.06.2021 відмовило позивачу у задоволенні такої вимоги, посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів (актів, рахунків, тощо) на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару.
Із цих же підстав, під час розгляду справи по суті, відповідач заперечував наявність у нього боргу за договором поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018, зокрема, зазначав, що позивач не підтвердив погоджену сторонами кількість палива та факт здійснення заправки палива безпосередньо у бак паливних суден.
Розглянувши такі доводи відповідача, суд врахував наступне.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, (далі - Положення) господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Як встановлено судом, надані позивачем копії видаткових накладних за період з 02.11.2018 по 31.12.2018 (що є первинними бухгалтерськими документами) були підписані з боку постачальника палива - ТОВ “Лендгруп” та покупця - ТОВ “Авіакомпанія Скайап”. При цьому підпис уповноваженої особи, що підписала видаткові накладні з боку ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, був скріплений печаткою цього підприємства.
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки товариства, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Отже, наявні у матеріалах справи видаткові накладні, як первинні бухгалтерські документи, фіксують дату та зміст здійсненої господарської операції щодо поставки палива, що є підставою для здійснення розрахунків відповідачем за поставлене ТОВ “Лендгруп” за договором № 01-11/18-1 від 01.11.2018 паливо.
У той же час встановлено, що договором поставки передбачене право покупця надати свої зауваження щодо такої господарської операції (п. 3.3.4 договору), яким відповідач не скористався. Відтак, відсутність протягом трьох років (з дати поставки палива та до звернення ТОВ “Лендгруп” із даним позовом) зі сторони відповідача зауважень щодо якості та строку поставки палива спростовують доводи останнього про неотримання ТОВ “Авіакомпанія Скайап” палива у період з 02.11.2018 по 31.12.2018 за наявними в матеріалах справи накладними.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не підтвердив факту заправки палива (у кількості, вказаній у видаткових накладних) та безпосередньо у паливний бак повітряних суден, то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Так, із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018, ТОВ “Лендгруп” уклало із ПП «Авіафінсервіс» договір № 29/10/18-1 від 29.10.2018 про надання послуг заправки повітряних суден, відповідно до якого виконавець (ПП «Авіафінсервіс») зобов'язався надавати послуги заправки авіаційним паливом/паливом для реактивних двигунів повітряних суден авіаційних перевізників, що виконують рейси через Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та, які є клієнтами замовника (ТОВ “Лендгруп”).
Також сторони у договорі № 29/10/18-1 від 29.10.2018 погодили наступні умови: заправку повітряного судна (тут і далі - ПС) клієнта замовника, що включає отримання палива замовника виконавцем в місці його зберігання, підвіз до ПС, заправку в крило ПС клієнта замовника та повернення залишку палива в місце зберігання ( п. 1.2); заправку ПС клієнтів замовника паливом замовника (п. 2.1); кількість палива, заправленого в ПС клієнтів замовника, фіксується лічильником заправного засобу виконавця і приймається як остаточне (п. 2.2.); дані про кількість фактично використаного палива для заправки ПС визначаються у розхідних (витратних) ордерах (2.3); по закінченню заправки ПС представники сторін підписують розхідний (витратний) ордер (п. 2.10); оплата за договором здійснюється замовником за фактом надання послуг заправки ПС клієнтів замовника на підставі рахунку-фактури та акту виконаних робіт (п. 5.2.); виконавець надає послуги за договором на території Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького, Міжнародного аеропорту «Борспіль» та має право для виконання послуг, вказаних у п. 1.1 договору, залучати третіх осіб (п. 6.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2018).
Крім того, встановлено, що 04.10.2018 ТОВ “Лендгруп” та ПП «Авіафінсервіс» уклали договір № 04/10/18 на постачання, зберігання, контролю якості та відпуску реактивного палива, за умовами якого (п. 1.1) постачальник (ПП «Авіафінсервіс») зобов'язався передавати у власність покупцю (ТОВ “Лендгруп”) нафтопродукти (паливо для реактивних двигунів), забезпечувати його зберігання та відпуск клієнтам покупця, а покупець зобов'язався примати такий товар у власність, оплатити його вартість та вартість зберігання товару на умовах визначених цим договором.
Для виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними із ТОВ “Лендгруп” вищевказаними угодами, ПП «Авіафінсервіс» залучило наступних виконавців: ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького (договір по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіа палива № ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 щодо надання на території аеропорту послуг із зберігання і відпуску (наливу, заправки в повітряне судно) палива клієнтам ПП «Авіафінсервіс»); ТОВ «Мастер-авіа» (договір № МА101/17 про надання послуг заправки повітряних суден від 21.03.2017 щодо надання на території МА «Київ» (Жуляни) послуг з заправки авіаційним паливом повітряних суден клієнтів ПП «Авіафінсервіс»); ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс» (договір № А-20/06/18-1 про надання послуг від 20.06.2018 щодо надання на території МА «Київ» (Жуляни) та МА «Львів» ім. Д. Галицького послуг з заправки авіаційним паливом у бак повітряних суден клієнтів ПП «Авіафінсервіс»); ТОВ «Укравіасервіс» (договір поставки палива № УАС/18/06/12-1 від 12.06.2018 (щодо поставки палива в паливний бак повітряних суден клієнтів ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс»).
Зазначені виконавці послуг (що мали необхідні сертифікати відповідності) на період дії договору поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018, укладеного між ТОВ “Лендгруп” та ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, надавали послуги із заправки авіаційного палива безпосередньо у паливний бак повітряних суден відповідача, що підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 30.11.2018, № 3 від 31.12.2018, № 2 від 30.11.2018, № 4 від 31.12.2018.
Крім того, надання послуг з заправки повітряних суден ТОВ «Авіакомпанія Скайап» підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових (розхідних) ордерів щодо видачі та заправки палива у паливні баки повітряних суден; реєстрів видачі палива з відповідального зберігання (складені ПП «Авіафінсервіс» та ТОВ “Лендгруп”), із зазначенням дати видачі, обсягу виданого палива та номерів видаткових ордерів, згідно яких проведено заправку повітряних суден ТОВ “Авіакомпанія Скайап”.
Отже, зазначені докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності факту поставки палива за договором поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018 та неможливість здійснення цих господарських операцій позивачем.
Твердження відповідача (із посиланням на лист ПП «Авіафінсервіс» № 01/06 від 05.06.2019), що ТОВ “Лендгруп” є учасником холдингу «APG груп» (до якої включені також ПП «Авіафінсервіс» та ТОВ «АПЗК «Авіафінсервіс»), що має заборгованість перед ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, суд відхиляє, оскільки вказана обставина не має значення для правильного вирішення спору між ТОВ “Лендгруп” та ТОВ “Авіакомпанія Скайап” за договором поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018. До того ж, крім зазначеного листа, відповідач не надав суду належних доказів щодо створення холдингу за участю позивача.
У той же час, судом враховано, що згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складається податкова накладна.
Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.
У даному випадку виконання позивачем господарських операцій з поставки товару (палива) підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача (у тому числі щодо акцизного податку з реалізації палива) за період з листопада 2018 по грудень 2018 та відповідача, інформацію щодо якого було надано ГУ ДПС у Львівській області та ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стосовно наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ “Лендгруп” та ТОВ “Авіакомпанія Скайап” за І півріччя 2019, то суд зазначає, що цей акт звірки є доказом на підтвердження наявності заборгованості у ТОВ “Авіакомпанія Скайап” перед позивачем за договором поставки № 01-11/18/1 від 01.11.2018 у сумі 9 934 308,40 грн. лише у сукупності із іншими доказами (зокрема, бухгалтерськими документами), наявними у матеріалах справи. При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що підписант цього акту Малюк Т. М. не мав права підписувати акт звірки від імені ТОВ “Авіакомпанія Скайап”, оскільки належних доказів цьому відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази наявності заборгованості у ТОВ “Авіакомпанія Скайап” за договором поставки № 01-11/18-1 від 01.11.2018 на суму 9 934 308,40 грн., ніж відповідачем, який доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність його обов'язку сплатити заборгованість не надав.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної сплати вартості поставленого палива відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги ТОВ “Лендгруп” про стягнення з ТОВ “Авіакомпанія Скайап” заборгованості 9 934 308,40 грн. є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ТОВ “Лендгруп” про стягнення з відповідача матеріальних втрат, а саме - інфляційної складової боргу в розмірі 1 562 278,97 грн. та 3 % річних у сумі 796 922,05 грн., нарахованих за прострочення зобов'язання, то суд керувався положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до вказаної норми боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши власний розрахунок матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1 562 278,97 грн. та 3 % річних у сумі 796 922,05 грн., тобто в сумах, заявлених позивачем.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За змістом ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У даному випадку витрати позивача складаються із судового збору на суму 184 402,64 грн. та витрат, пов'язаних з розглядом справи: - в сумі 331 355,18 грн., з яких: витрати на правничу допомогу - 321 010,19 грн. (в тому числі 75 200,00 грн. - професійна правнича допомога та 245 870,19 грн. - "гонорар успіху" адвоката) та витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги - 10 284,99 грн.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (з ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 321 010,19 грн. відповідач долучив копії:
- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Жилі В. С. № 1237 від 17.11.2006; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Жили В. С.; довідки про взяття на облік адвоката Жилу В. С. у податковому органі; ордеру серія ВС № 1115831 від 20.12.2021;
- договору про надання професійної правничої допомоги № 19/10/21 від 19.10.2021, укладеного ТОВ “Лендгруп” з адвокатом Жилою В. С.; додатку № 1 від 19.10.2021 до цього договору; договору про внесення змін та доповнень від 01.12.2021 до додатку № 1 від 19.10.2021, у яких сторони погодили, що винагорода адвоката за надану клієнту правову допомогу складається із двох частин - гарантованої погодинної оплати та «гонорару успіху» (премії адвокату).
Так, за згодою сторін вартість погодинної роботи адвоката становить 1 800, 00 грн. (з 01.12.2021 - у сумі 1 200,00 грн.); вартість підготовки та участі в одному судовому засіданні першої інстанції - 3 000,00 грн. (з 01.12.2021 - 5 000,00 грн.); вартість підготовки правових (процесуальних) документів - від 1 500,00 грн. за кожен документ (з 01.12.2021 - від 300,00 грн. за кожен документ) (п. 2.1 додатку № 1 до договору).
Також за успішне представництво інтересів клієнта адвокату сплачується премія (винагорода) у розмірі 2 % від суми, що стягнута на користь клієнта, яка сплачується протягом 60 днів з дня набрання відповідним рішенням законної сили та не залежить від фактичного виконання рішення (п. 2.2 додатку № 1 до договору);
- актів приймання-передачі наданих послуг № 1/1 від 01.12.2021, № 2/1 від 22.12.2021, № 3/1 від 22.12.2021, № 4/1 від 15.07.2022, № 5/1 від 15.07.2022, № 6/1 від 15.07.2022, № 7/1 від 08.08.2022, № 8/1 від 08.08.2022; описів наданих адвокатом послуг № 1 від 01.12.2021, № 2 від 22.12.2021, № 3 від 15.07.2022, № 4 від 15.07.2022, № 5 від 08.08.2022, звітів про понесені витрати № 1 від 22.12.2021, № 2 від 15.07.2022, № 3 від 08.08.2022 (із зазначенням детального переліку наданих адвокатом послуг та витраченого адвокатом часу);
- платіжного доручення № 24 від 10.06.2022.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку позивач заявив 75 200,00 грн. витрат на послуги адвоката. Проте, суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має середній ступінь складності; ціну позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні; характер спірних правовідносин та значення справи для сторін; кількість наданих представником позивача суду пояснень, доказів та підготовлених клопотань; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову, відповіді на відзив та інших письмових пояснень; участь адвоката Жили В. С. у чотирьох судових засіданнях в інтересах ТОВ “Лендгруп”, при цьому представник відповідача у судовому засіданні був відсутній; той факт, що розгляд справи не вимагав великого обсягу роботи та надання тієї кількості пояснень, що були надані представником позивача, а також необхідності витребування доказів (у зв'язку з чим відповідне клопотання позивача було задоволене частково); при цьому вартість деяких робіт адвоката (підготовка документів, запитів) є завищеною; у той же час, судова практика у спірних відносинах є досить незмінною, у зв'язку з чим розгляд справи проводився без додаткових процесуальних дій та відшуку нестандартних правових позицій.
Виходячи з викладеного, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат в цій частині у сумі 30 000,00 грн. (від заявленої суми 75 200,00 грн.)
Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених у якості "гонорару успіху" адвоката на суму 245 870,19 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з висновком Верховного Cуду, викладеним у постанові від 28.07.2022 у справі № 903/781/22 «гонорар успіху», погоджений сторонами у договорі, є складовою частиною гонорару адвоката та визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми відповідає такій формі обчислення гонорару, як фіксований розмір, а тому під час обчислення "гонорару успіху" адвоката фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення (у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума).
У даному випадку суд враховує, що "гонорар успіху" був погоджений сторонами у п. 2 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, та він є складовою (додатковою) частиною гонорару адвоката, тобто платою за досягнутий адвокатом результат, нарахування та здійснення якої залежать від настання певної події.
Згідно з домовленістю сторін у даній справі настанням такої події є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 293 509,42 грн., 2 % від якої становить адекватну суму (враховуючи ціну позову) - 245 870,19 грн., відтак суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ТОВ “Авіакомпанія Скайап” зазначеної суми.
Відповідно до позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. У іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
При цьому за висновком Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Авіакомпанія Скайап” "гонорару успіху" у сумі 245 870,19 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги (прибуттям адвоката у судові засідання), в сумі 10 284,99 грн. На підтвердження понесених витрат в цій частині позивач надав суду проїзні документи за напрямками слідування поїздів Львів-Київ/Київ-Львів, пов'язаних із прибуттям адвоката Жили В. С. у судові засідання.
Водночас, суд вважає, що заявлені витрати у сумі 10 284,99 грн. є завищеними, з огляду на відсутність обгрунтованої необхідності переїзду адвоката на відстань 500 км. у вагонах класу люкс (м'який вагон) на кожне із судових засідань, враховуючи наявність у вільному продажу проїзних квитків у вагонах нижчого класу (купейний, І та ІІ класів, плацкартний). Виходячи з цього, суд вважає адекватними витрати на проїзд адвоката до суду в сумі 5 000,00 грн.
Отже, з урахуванням наведеного, задоволенню підлягають судові витрати ТОВ “Лендгруп» на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 275 870,19 грн. (з яких: 30 000,00 грн. - правнича допомога; 245 870,19 грн. - «гонорар успіху") та витрати, пов'язані із наданням такої допомоги, в сумі 5 000,00 грн., що разом складає 280 870,19 грн., а також судовий збір у сумі 184 402,64 грн., які покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендгруп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Скайап” про стягнення заборгованості у сумі 12 293 509,42 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Скайап” (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, літ. 2А, ідентифікаційний код 41403314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендгруп” (80533, Львівська обл., село Теребежі, вул. Бригадна, буд. 15, ідентифікаційний код 39814366) заборгованість за поставлене паливо у сумі 9 934 308 (дев'ять мільйонів дев'ятсот тридцять чотири тисячі триста вісім) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 1 562 278 (один мільйон п'ятсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 97 коп., 3 % річних у сумі 796 922 (сімсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 05 коп., судовий збір у сумі 184 402 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста дві) грн. 64 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 280 870 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят) грн. 19 коп.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 16 серпня 2022 року.
Повний текст рішення складений 31 серпня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.