02.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5998/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 (постановлену суддею Золотарьовою Я.С., повне судове рішення складено 09.03.2022) у справі №904/5998/20
за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ"
про зобов'язання надання послуг з розподілу природного газу
1.Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" та просить суд з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд: зобов'язати відповідача при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016, застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу, з зазначенням відповідачем цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 у справі № 904/5998/20 зупинено провадження у справі № 904/5998/20 за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про зобов'язання надання послуг з розподілу природного газу до набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/1125/20 законної сили.
Зупиняючи провадження у справі суд зазначив, що позов обґрунтовано тим, що відповідач при здійсненні розрахунку вартості розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 використовує тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2020 № 3018 та постановою НКРЕКП №1156 від 24.06.2020, що на його думку є невірним та спричинило здійснення позивачем переплати, оскільки відповідач повинен використовувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425. У свою чергу, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018. Таким чином, у справі № 640/1125/20 встановлюються факти та обставини, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 у справі №904/5998/20, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позовні вимоги АТ "Дніпроазот" у справі №640/1125/20 жодним чином не передбачають обов'язку встановлення АТ "Дніпроазот" права на споживання послуги з розподілу природного газу за тарифом, який існував до прийняття оскаржуваного рішення НКРЕКП, наслідки скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 року №3018 (повернення коштів, здійснення перерахунку, інше) також не є предметом спору і, відповідно, не встановлює жодних преюдиційних обставин для правильного розгляду справи №904/5998/20.
Слід зазначити, що постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, яка є предметом оскарження у справі №640/1125/20, жодним чином не вирішується питання щодо можливості використання або невикористання постанови НКРЕКП від 24.03.2016 №425, яку вимагає застосувати Позивач до спірних правовідносин.
Саме господарським судом в рамках розгляду справи №904/5998/20 повинно встановлюватися наявність/відсутність підстав для зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" оформити надані АТ "Дніпроазот" послуги з розподілу природного газу у 2020 році за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 року №425, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, і судове рішення у справі №640/1125/20 не є належним доказом, необхідним для вирішення справи №904/5998/20.
Підставою позову було набрання чинності 20.10.2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20.
Наразі, як вказано вище, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20 скасовано.
Абстрактна можливість порушення у майбутньому прав позивача не може бути підставою для захисту від ілюзорного можливого порушення прав.
Таким чином, вказані обставини на думку апелянта свідчать, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу надав явну перевагу неіснуючому праву позивача перед належними доказами відповідача, що є порушенням судом норм процесуального права, зокрема, принципу господарського судочинства, який передбачає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що оскільки підставою для подання позову по цій справі є неправомірне застосування Відповідачем тарифу на розподіл природного газ, встановленого постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 (в тому числі з урахуванням внесених змін постановою НКРЕКП від 24.06.2020 №1156), то вирішення справи №640/1125/20 в Окружному адміністративному суді міста Києва та встановлені у межах справи №640/1125/20 обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї справи, зокрема, щодо встановлення правомірного або неправомірного виконання договору з боку Відповідача.
У випадку визнання постанови НКРЕКП від 24.12.2016 №3018 неправомірною, AT "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" та AT "ДНІПРОАЗОТ" при виконанні договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016 не можуть керуватися цією постановою. При цьому, на думку Позивача, у даному випадку до спірних правовідносин має бути застосована постанова НКРЕКП №425 від 24.03.2016, тобто та, якою сторони керувалися до прийняття НКРЕКП постанови від 24.12.2019 №3018.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що наявність провадження про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 прямо свідчить про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до остаточного вирішення питання правомірності постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 у адміністративній справі №640/1125/20.
Суд першої інстанції ще не встановлював наявність у позивача порушеного права, так як це питання і питання наявності або відсутності у позивача підстав позову вирішується судом у заключній стадії судового розгляду - при прийнятті рішення у справі.
Відповідач подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначає, що за своєю правовою природою постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 є нормативно-правовим актом. Статтею 265 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Перегляд правовідносин, які виникли під час чинності скасованого судом нормативно-правового акту та регулювалися ним чинним законодавством не передбачає.
Зупиняючи провадження по справі, судом не враховані обставини, що нарахування та розрахунки між сторонами у 2020 році відбувалися протягом дії постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018. У разі якби по справі №640/1125/20 судами вирішувалось питання наслідків скасування оскаржуваної постанови та зроблено висновок про наявність підстав для визначення в якості переплати сум різниці між тарифом, застосованим з 01.01.2020 року (постанова НКРЕКП №3018), і тарифом, що діяв до 01.01.2020 року (постанова НКРЕКП №425), тільки тоді б можна було визнати обґрунтованим висновок про те, що результат розгляду справи №640/1125/20 має вплив на результат розгляду справи №904/5998/20. Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, яка є предметом оскарження у справі №640/1125/20, жодним чином не вирішується питання щодо можливості використання або невикористання постанови НКРЕКП від 24.03.2016 №425, яку вимагає застосувати Позивач до спірних правовідносин.
6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 у справі № 904/5998/20; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.Встановлені судом обставини справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до відповідача про зобов'язання відповідача при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016, застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу, з зазначенням відповідачем цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205L5H8AP016.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач при здійсненні розрахунку вартості розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 використовує тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2020 № 3018 та постановою НКРЕКП №1156 від 24.06.2020, що на його думку є невірним та спричинило здійснення позивачем переплати, оскільки відповідач повинен використовувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425.
Від позивача 31.01.2022 надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій він просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі № 640/1125/20, посилаючись на те, що Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/1125/20, визнана протиправною та скасована. В той же час, в подальшому постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховний Суд касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасував, а справу направив на новий розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Таким чином, на сьогоднішній час у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018.
Від відповідача 01.02.2022 надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких він просив суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю підстав для зупинення провадження у справі. Як зазначив відповідач, підставою позову слугувало рішення у справі № 640/1125/20, яке набрало законної сили, про скасування постанови НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз"; наразі справа № 640/1125/20 перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції, що свідчить про те, що підстава позову для АТ "Дніпроазот" у справі № 904/5998/20 наразі відпала, оскільки судові рішення, покладені в основу позовної заяви, скасовано.
За наслідками розгляду вказаного клопотання позивача та дослідження обставин справи суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227, пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України до набрання рішенням у справі № 640/1125/20.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із об'єктивних підстав.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, тощо.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про обставини, які мають преюдиціальне значення.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Так, між сторонами у справі № 904/5998/20 існує спір щодо застосування тарифів при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
За доводами позивача, розрахунок вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 має здійснюватися виходячи з тарифу, встановленого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, тоді як відповідач вважає, що з 01.01.2020 необхідно застосовувати тариф, який встановлювався постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, а з 01.07.2020 тариф, який встановлювався постановою НКРЕКП від 24.06.2020 №1156.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд має встановити тариф на підставі якого позивач зобов'язаний сплачувати послуги з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
У свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №640/1125/20 за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови від 24.12.2019 №3018 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову НКПЕКП від 24.12.2019 № 3018 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз", в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі №640/1125/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 залишено без змін.
Постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховний Суд касаційні скарги НКРЕКП та АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасував, а справу направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Отже, на сьогоднішній час у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/1125/20, предметом позову якої (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) є визнання протиправними дій та скасування постанови № 3018 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" з моменту її прийняття.
Таким чином, оскільки предметом розгляду справи № 904/5998/20 є зобов'язання відповідача при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020, застосувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, а не тариф, який встановлювався постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 (з 01.01.2020) та постановою НКРЕКП від 24.06.2020 №1156 (з 01.07.2020), тоді як предметом оскарження у справі № 640/31995/20 за участі відповідача є встановлення правомірності прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, розгляд справи № 904/5998/20 є неможливим до розгляду адміністративної справи № 640/1125/20.
При цьому, апеляційний суд враховує, що обставини законності та обґрунтованості постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 та тарифів встановлених нею, можуть бути встановлені лише під час розгляду адміністративної справи № 640/1125/20 в порядку адміністративного судочинства; як вірно вказано судом першої інстанції, результат розгляду справи № 640/1125/20 безпосередньо вплине на результат розгляду справи № 904/5998/20, окрім того, за таких обставин господарський суд не має можливості перевірити правильність визначення тарифів за якими має здійснюватися нарахування у спірний період.
Як вбачається з матеріалів справи, період застосування тарифу визначеного постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, входить до спірного періоду у цій справі, в якій позивач просить застосувати інший тариф, визначений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425.
Відтак, визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" має безпосереднє та вирішальне значення для правильного вирішення даної справи.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
До суб'єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування визнано судом протиправним, оскільки це суперечитиме вимогам частин 1-3 статті 11 ГПК України, не відповідатиме статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дотримання якої є однією з обов'язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном, а також становитиме порушення принципу належного урядування.
Вимоги про сплату коштів на підставі таких актів не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню виходячи зі змісту частини третьої статті 13 ЦК України та частини третьої статті 16 ЦК України.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 28 квітня 2020 року по справі № 904/164/19.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача, що судом не прийнято до уваги, що нарахування у спірний період здійснювалось у період чинності постанови НКРЕКП від 24.12.2019 №3018, а тому подальше скасування та визнання постанови протиправною не матиме значення для розгляду даної справи.
Тим же відхиляються доводи, що предмет розгляду справи № 640/1125/20 не є встановлення моменту, коли оскаржена постанова НКРЕКП втрачає свою дію та чи може вона застосовуватись у спірний період.
При цьому, колегія суддів зазначає, що на даному етапі розгляду справи (розгляд питання зупинення провадження у справі) суд не може надавати оцінку порушення прав позивача, правомірності заявлених позовних вимог та вирішувати спір по суті.
Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності у даній справі необхідних доказів для самостійного вирішення господарським судом справи.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до суду та способи судового захисту визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема,: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зі змісту ст.5 Кодексу випливає, що визнання індивідуального акту протиправним та його скасування належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З цих підстав, саме адміністративний суд при розгляді справи № 640/1125/20 має встановити чи є постанова НКРЕКП від 24.12.2019 №3018 протиправною та чи підлягає вона скасуванню, в тому числі з дотриманням права НКРЕКП доводити правомірність свого рішення, що виключається у господарській справі, оскільки НКРЕКП не є стороною у справі №904/5998/20.
Таким чином, господарський суд в межах справи № 904/5998/20 позбавлений можливості в силу закону встановити та оцінити факт правомірності вказаної вище постанови.
Відхиляє апеляційний суд і доводи апелянта щодо необґрунтованого затягування розгляду справи внаслідок зупинення провадження, адже у даному випадку таке зупинення є обґрунтованим, а відтак збільшення загального строку розгляду справи є цілком розумним.
З цього приводу колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справі "Папазова та інші проти України", у справі "Фрідлендер проти Франції").
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Отже розумність строку розгляду спору оцінюється в світлі конкретних обставин справи та з огляду на вироблені прецедентною практикою ЄСПЛ критерії.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо відсутності порушення прав позивача та безпідставність його позовних вимог стосуються вирішення справи по суті спору та не впливають на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі.
За викладеного, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті судового рішення у справі, які викладені в апеляційній скарзі.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали у даній справі відсутні.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 у справі №904/5998/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 у справі № 904/5998/20 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко