31 серпня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 692/1241/21
Провадження № 22-ц/821/930/22
Категорія: 331400000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Ярошенко Б.М.
учасники справи:
позивач: позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Семенюк Ольга Григорівна
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: адвокат Заруба Світлана Олександрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Зарубою Світланою Олександрівною на заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року (ухваленого в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Левченко О.В., повний текст рішення складено 08 квітня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя, -
Короткий зміст позовних вимог
12 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Драбівського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 01 липня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 15 січня 2020 року рішенням Драбівського районного суду Черкаської області було розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано нежиле приміщення з тамбурами та горищем за адресою: АДРЕСА_1 та трикімнатну квартиру загальною площею 78,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на які було зареєстровано за відповідачем. Вказане майно є спільно нажитим майном подружжя в період шлюбу.
Оскільки частки подружжя при розподілі спільного майна є рівними, то відповідно, на 1/2 частину права власності на набуте за час шлюбу майно, підлягає визнанню за позивачем.
Так як між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільно нажитого в період шлюбу майна в добровільному порядку, ОСОБА_1 вказує, що він з метою захисту своїх майнових прав звернувся до Драбівського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та трикімнатну квартиру загальною площею 78,4 кв. м., житловою площею 48,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; та по 1/2 частині трикімнатної квартири загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та трикімнатну квартиру загальною площею 78,4 кв. м., житловою площею 48,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину трикімнатної квартири загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 48,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину трикімнатної квартири загальною площею 78,4 кв. м., житловою площею 48,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки зазначене ОСОБА_1 в позові майно було спільним сумісним майном подружжя, оскільки це майно придбане в шлюбі і презумпції належності такого майна до спільного майна подружжя не спростовано, то таке майно підлягає до розподілу між подружжям.
Крім того, суд вважав за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки ОСОБА_2 , неодноразово не прибула в судове засідання та не забезпечила явку свого представника, яка будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи у судове засідання не з'явилась, з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не зверталась та відзив на позовну заяву та/або зустрічний позов до суду не надала.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 15 червня 2022 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Заруба С.О., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, постановленим з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просила скасувати заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ спільного майна подружжя у рівних частинах.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, мотивована тим, що ухвалення оскаржуваного рішення без участі відповідачки позбавило її можливості реалізувати процесуальні права, зокрема звернутись із зустрічним позовом та надати докази існування іншого майна, що підлягає поділу між сторонами, яке позивач умисно не включив до переліку спільного майна. Таким майном відповідачка визначає два автомобілі «Geely Emgrand X7», 2013 року випуску та «Renault Master», 2015 року випуску.
Також вказує, що неможливість приймати безпосередню участь у справі зумовлена виїздом за межі України у зв'язку із запровадженням військового стану.
Також, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат по сплаті судового збору, оскільки відповідачка є інвалідом 2 групи, а тому звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відзив на апеляційну скаргу
05 липня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 липня 2006 року перебували у шлюбі (а.с.19).
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 15 січня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 18).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 285994042 від 22.11.2021р. вбачається зокрема, що право власності на:
- об'єкт житлової нерухомості - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири № 1911 від 14.06.2019р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47358666 від 14.06.2019, державний реєстратор: приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович, Золотоніський районний нотаріальний округ;
- об?єкт нерухомого майна нежиле приміщення з тамбурами та горищем за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 27.03.2015р. на підставі договору купівлі-продажу № 257 від 27.03.2015р., державний реєстратор приватний нотаріус Фіщук Віра Яківна, Черкаський міський нотаріальний округ (а.с. 8-9).
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2021 року відкрито спрощене провадження у даній справі та відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
20 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням вх. № 280/22, у якому вказувала, що отримала ухвалу про відкриття провадження 04 січня 2022 року, таким чином строк для подання відзиву становить до 19 січня 2022 року, просила відкласти судове засідання призначене на 11:00 год 21 січня 2022 року та продовжити строк для подання відзиву (зустрічного позову).
Втім, своїм правом остання не скористалась, до суду першої інстанції відзив на позовну заяву не надала, як і не звернулась до суду із зустрічним позовом, та в подальшому неодноразово клопотала про відкладення судових засідань призначених на 21 січня 2022 року, 11 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року, 11 березня 2022 року, які були задоволені судом.
У судове засідання 05 квітня 2022 року відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Заруба С.О. не прибули. При цьому від імені ОСОБА_2 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 05 квітня 2022 року про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням за кордоном, про що підтверджуючі відомості не надала. При цьому дане клопотання надійшло з електронної пошти svetazo25@ukr.net, що є відмінною від електронної пошти відповідача, крім того дане клопотання надійшло без накладення кваліфікованого електронного підпису. Представник відповідача Заруба С.О. відомостей про неможливість особистої явки в судове засідання не надала, з заявами та клопотаннями не зверталась.
Відповідно положень п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зауважив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі N 348/1116/16-ц вказав, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення місцевим судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість постановлення у даній справі заочного рішення та відсутність підстав для його скасування.
Щодо доводів відповідачки ОСОБА_2 про неврахування судом першої інстанції при вирішенні позову іншого майна, що підлягає поділу між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно положень ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За загальним правилом, застосування презумпції спільної сумісної власності, визначеної ст.60 СК України, майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують (правовий висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17) Аналогічного висновку дотримується і Верховний суд в своїх постановах від 30 січня 2019 року по справі № 382/2454/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 752/3071/15-ц.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Особа, що подала апеляційну скаргу, вказує, що за час перебування у шлюбі з позивачем за спільні кошти було придбано два автомобілі, «Geely Emgrand X7», 2013 року випуску та «Renault Master», 2015 року випуску, які позивачем не були включені до загального переліку майна, яке підлягає поділу між ними.
Як було зазначено вище, відповідачка клопотала про надання додаткового строку для подачі відзиву на позовну заяву (зустрічного позову). Втім своїм правом не скористалась та в матеріалах справи відсутні докази звернення з такими вимогами.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З викладеного слідує, що суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених ОСОБА_1 вимог на підставі доказів, поданих позивачем, і прийшов до аргументованого висновку про наявність підстав для їх задоволення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому, апеляційний суд роз'яснює, що ОСОБА_2 не позбавлена права та можливості самостійно звернутись до суду з позовом про визнання майна, зокрема двох автомобілів Geely Emgrand X7», 2013 року випуску та «Renault Master», 2015 року випуску, об'єктами спільної сумісної власності подружжя та здійснити їх розподіл.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про звільнення її від сплати судового збору, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12АББ виданої 17 вересня 2019 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 167-168).
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, вимоги Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 5 квітня 2022 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 3284 грн. і вказані кошти стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що подана представником ОСОБА_2 апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування в частині вирішення питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Зарубою Світланою Олександрівною - задовольнити частково.
Заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя - скасувати в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 3 284,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір при зверненні із позовом до суду в розмірі 3 284,00 грн.
В іншій частині заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/ повний текст постанови суду виготовлений 01 вересня 2022 року/