01 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 572/14/20
Провадження № 22-ц/4815/166/22
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання: Мороз А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави,
У січні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. 25 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року позивачем надано уточнену редакцію позовної заяви. 16 лютого 2021 року позивачем ТзОВ «Глобал Спліт» подано заяву про уточнення позовних вимог. Даною заявою позивач вважає за необхідне змінити підставу позову, а саме звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки SKODA SuperB Classic, 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення публічних торгів, початкову ціну встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПАТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу.
26.11.2019 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі Договору застави було внесено Звернення стягнення на предмет застави (витяг №63341521 від 26.11.2019 року).
05.02.2013 року Святошинським районним судом міста Києва стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу.
12.12.2019 року позивачу стало відомо, що предмет застави був перереєстрований на ОСОБА_1 .
Вважає, що предмет застави перейшов до відповідача разом з обтяженням, тому на нього може бути звернено стягнення у порядку ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що предмет застави - автомобіль був перереєстрований на відповідача ОСОБА_1 13 серпня 2016 року, тобто раніше внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна Звернення стягнення на предмет застави. Крім того, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави на публічних торгах, сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ “Глобал Спліт” подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який набув право власності на заставний автомобіль, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. При цьому заборона на відчуження предмету застави - транспортного засобу була належним чином зареєстрована й автомобіль відчужувався у період, коли був під обтяженням.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Представник апелянта, який подав заяву про участь в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не забезпечив надійність зв'язку (ч.5 ст.212 ЦПК України), що потягло неможливість його участі в судовому засіданні, тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без його участі.
Судом встановлено, що 21 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11173186000. Згідно даного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 26265 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених даним договором.
Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується заставою транспортного засобу автомобіль марки SCODA SuperB Classic, 2007 року випуску, колір чорний, тип ТЗ легковий седан, номер агрегатів: шасі НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 .
При цьому, пунктом 2.2. вищевказаного договору визначено, що за домовленістю сторін вартість предмету застави складає 147380 грн. відповідно до пункту 2.6 договору забороняється розпорядження предметом застави без попередньої письмової згоди банку.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов вказаного кредитного договору, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11173186000 від 21.07.2007 року у розмірі 26915 доларів США 28 центів, що у гривневому еквіваленті складає 215133 грн.83 коп. та пеню у розмірі 19138 грн.52 коп. Всього на загальну суму 234272 грн. 52 коп. та судовий збір в сумі 2343 грн. Вказане рішення набрало законної сили.
16 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Актив+» та ТОВ «Глобал Сплінт» укладено договір факторингу №1610/ФК-1 за яким перейшли права вимоги, а також всі інші пов'язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення. Відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11173186000 від 21 червня 2007 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 до ТОВ «Глобал Спліт» перейшли права вимоги.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2013 року у справі №2/759/876/13 щодо ОСОБА_3 про стягнення на користь кредитора заборгованості за кредитним договором з ТОВ «ФК «Актив+» на правонаступника ТОВ «Глобал Спліт».
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 26 листопада 2019 року внесено зміни до реєстру, а саме зміни обтяження. Згідно даного реєстру звернення стягнення до цих змін не було зареєстровано.
Із повідомлення Головного сервісного центру МВС від 10 грудня 2019 року №31/1128/8аз вбачається, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль SKODA SuperB Classic, 2007 року випуску, колір чорний, тип ТЗ легковий седан був зареєстрований за ОСОБА_2 з 19 червня 2007 року по 15 липня 2016 рік, ОСОБА_2 даний автомобіль був відчужений і 15 липня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу №3245/2016/000679 від 15 липня 2016 року виданого ТСЦ №3245 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, його було зареєстровано на ім'я нового власника ОСОБА_5 13 серпня 2016 року автомобіль був перереєстрований на ім'я нового власника ОСОБА_1 .
Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року в справі N 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року в справі N 6-168цс14 та Верховного Суду - від 10 жовтня 2019 року в справі N 463/3582/17 (провадження N 61-13383св19).
Згідно ст. 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Частиною четвертою статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.
Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року в справі N 333/6700/15-ц (провадження N 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року в справі N 573/1105/17 (провадження N 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року в справі N 757/17150/17-ц (провадження N 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року в справі N 619/4033/18 (провадження N 61-16542св19).
Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ “Глобал спліт ” долучено Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 26 листопада 2019 року.
Зі змісту вказаного витягу вбачається, що 26.11.2019 року на підставі договору про надання споживчого кредиту №11173186000 від 21.06.2007 року ПАТ “Укрсиббанк” до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 14631292 внесено зміни.
Зміни полягали у реєстрації звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження;
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
У відповідності до пункту 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.
Аналіз вказаних положень, з урахуванням обставин цієї справи, дає змогу зробити висновок, що виникнення обтяження та звернення стягнення на предмет обтяження є різними стадіями реалізації права на забезпечення виконання зобов'язання, які взаємопов'язані між собою, при цьому виникнення обтяження є первинним відносно звернення стягнення. Водночас кожна з цих процедур повинна бути відображена в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Отже, долучивши Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 26 листопада 2019 року, позивач підтвердив наявність державної реєстрації обтяження рухомого майна та намір розпочати процедуру стягнення на предмет обтяження. Проте вказаний витяг не містив відомостей про первісну дату реєстрації обтяження, об'єкт обтяження, термін дії обтяження. Відповідно до викладеного позивач не довів належними доказами, що на момент відчуження спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відповідні відомості про обтяження.
Позивач долучив такі докази лише до апеляційної скарги після ухвалення рішення по суті справи, при цьому будь-яких обґрунтованих доводів про неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції не наводить.
Крім того, з долученого до апеляційної скарги Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається дата його видачі: 15.02.2021 року, тобто за два місяці до прийняття оскаржуваного рішення місцевим судом.
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 363/4124/15 (провадження № 61-19791св21) зазначено, що у статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина третя).
Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Оскільки представником позивача не наведено поважних причин, що об'єктивно перешкоджали йому подати докази на підтвердження наявності відомостей про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на момент відчуження спірного автомобіля до суду першої інстанції разом з позовною заявою, та не доведено наявності виняткового випадку їх не подання до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих позивачем письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року.
Головуючий Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.