01 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 565/269/16-ц
Провадження № 22-ц/4815/812/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Мороз А.В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Кредобанк»,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» на ухвалу Кузнецовського районного суду Рівненської області від 28 березня 2022 року про закриття провадження у справі (постановлену у складі судді Зейкана І.Ю.) у справі за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 36 712,30 доларів США заборгованості.
Ухвалою Кузнецовського районного суду Рівненської області від 28 березня 2022 року провадження у цивільній справі № 565/269/16-ц за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу - закрито.
Цивільну справу № 565/269/16-ц за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення боргу передано для розгляду до Господарського суду Львівської області у провадженні якого перебуває справа № 914/169/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства Господарським судом Львівської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, АТ «Кредобанк» оскаржило її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про направлення справи до господарського суду, адже станом на 28 березня 2922 року справа про банкрутство ОСОБА_1 перебуває на етапі підготовчого засідання і ухвали про відкриття провадження у ній - постановлено не було. Покликається на те, що місцевий суд не звернув уваги на набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, наголошує, що суд повинен був передати справу на розгляд до господарського суду без закриття провадження.
З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі та передачу справи на розгляд Господарського суду Львівської області, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів з такими висновками погодитися у повній мірі не може.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
У 2019 році в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 922/928/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Така ж правова позиція зазначена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі № 921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкротства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, передаються матеріали справи, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оскільки провадження у даній справі відкрито до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідність закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з підстав, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У даному випадку суд першої інстанції своєю ухвалою мав передати справу до Господарського суду Львівської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача ОСОБА_1 , у порядку ст. 31 ЦПК України, без закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити частково.
Ухвалу Кузнецовського районного суду Рівненської області від 28 березня 2022 року в частині закриття провадження у справі скасувати.
У решті ухвалу залишити без змін.
Справу направити до Господарського суду Львівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.