Справа № 495/6223/22
Номер провадження 1-кс/495/1672/2022
23 серпня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина України, з вищою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
22.08.2022 року слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022162240000974 від 20.08.2022 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлених досудовим розслідуванням місці, даті та часі, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою в ході проведення слідства особою, маючи прямий умисел та корисливі мотиви, після введення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану, розуміючи та нехтуючи зазначеними правилами на заборону виїзду з території України особам чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, прийняли для себе рішення організувати незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, з метою отримання грошової винагороди.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою в ході слідства особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до незаконної наживи, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, достовірно знаючи що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_7 у зв'язку з військовою агресією збройних сил російської федерації проти України, на всій території України запроваджено військовий стан, організував злочину діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України, та розробили відповідний злочинний план, який передбачав допомогу в безперешкодному сприянні перетину державного кордону України.
Продовжуючи свої злочинні дії, 18 серпня 2022 року більш точний час під час проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою в ході слідства особою, реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_8 , через державний кордон України, діючи умисно, з корисливих мотивів, невстановленим під час проведення досудового розслідування шляхом, незаконно здобув та передав останньому завідомо підроблений офіційний документ, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 виданий військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.03.2020 року.
Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, діючи умисно, з корисливих мотивів, надав вказівки ОСОБА_8 про те що останній буде проходити державний кордон України пішки, а ОСОБА_4 , проїде за ним на автомобілі марки «Ford focus» державний номер « НОМЕР_2 », власником якого є ОСОБА_9 та яким, на підставі довіреності фактично яким користується ОСОБА_8 .
В подальшому, 20 серпня 2022 року приблизно о 17:54 хвилини більш точний час слідством не встановлений, на пропускному пункті «Старокозаче» Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_8 , надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблений офіційний документ, а саме: посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 виданий військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.03.2020 року та після виявлення ознак підробки був затриманий останніми за спробу незаконного перетинання державного кордону України.
21.08.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про те що він підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 , в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується, зібранами у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколами огляду, під час якого виявлено та вилучено мобільні телефони ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ; протоколом проведення огляду в ході якого виявлено та вилучено у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1400 доларів США.; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 7 до 9 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у кримінальному провадженні наявні речі і документи, щодо яких на теперішній час з об'єктивних обставин не вирішено питання щодо їх належного вилучення та накладення арешту, не встановлені всі обставини кримінального провадження. Наявність у кримінальному провадженні свідків по кримінальному правопорушенню, вчиненому ОСОБА_4 , наявність стійких соціальних зав'язків із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які причетні до вчиненого злочину, ряду доказів у провадженні, що в повному обсязі викривають його злочинні дії, свідчать про наявність ризику, що за відсутності менш суворого запобіжного заходу, підозрюваний матиме можливість самостійно або через інших осіб незаконно впливати на свідків, схиляючи до викривлення показів, тим самим перешкоджаючи органу досудового розслідування у встановленні істини у кримінальному провадженні та повному і всебічному дослідженні всіх доказів, знищити або приховати знаряддя злочину; незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваної, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий зазначив, що зазначені обставини, та інші обставини, встановлені під час кримінального провадження є розумним обґрунтуванням ризику того, що підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати викриттю повної схеми та учасників причетних до скоєних злочину або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічне тому, у якому підозрюється, навіть при покладенні на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За твердженням слідчого, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню, тому при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , жоден з більш м'яких запобіжних заходів (особисте зобов'язання, особиста порука), ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Заставу у виключних випадках може бути застосовано, визначивши розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначати розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваного обвинуваченого у вчинені тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі обрання саме такого виду запобіжного заходу, сторона обвинувачення звертає увагу на необхідності встановити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму, оскільки, віповідно до показань свідка, сума незаконної винагороди за перетин кордону становила 4000 доларів США. Крім того, вказаний злочин вчинено в умовах воєнного стану на території України, що робить його особливо резонансним.
Слідчий вказує, що в провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, проте необхідно оцінити суворість можливого покарання підозрюваному ОСОБА_4 , особу підозрюваного та визнати реальну небезпеку, можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На підставі наведеного, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовився від особистих пояснень та надав слово своєму захиснику.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в судовому засіданніз клопотанням слідчого не погодився, з тих підстав, що ризики, зазначені слідчим в клопотанні не доведені, не підтверджені належними доказами та підозра необгрунтована. У свою чергу, захисник заявив, що у приватному спілкуванні з підозрюваним, останній зазначив, що просить визначити йому заставу у максимальному розмірі, а саме вісімдесят прожиткових мінімумів працездатних осіб та перерахувати ці кошти на рахунок державного банку України для підтримки ЗСУ.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 20.08.2022 року СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162240000974 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
21.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В діях підозрюваного ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколами огляду, під час якого виявлено та вилучено мобільні телефони ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ; протоколом проведення огляду в ході якого виявлено та вилучено у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1400 доларів США.; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
За твердженням слідчого, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень може призвести до вчинення підозрюваним інших, більш тяжких кримінальних правопорушень та не зможе запобігти вчиненню підозрюваним інших кримінальних правопорушень, адже передбачають обов'язки, які не пов'язані із обмеженням свободи особи, а також може слугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
На думку слідчого, наявні реальні ризики, що повністю виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Між тим, слідчий зазначив, що у виключному випадку можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 заставу, визначивши її розмір, який здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, слідчий суддя вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчий ізолятор», строком на 60 діб з моменту затримання (21.08.2022 року), тобто до 19.10.2022 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 80-ти (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 600 грн.), що станом на 23.08.2022 року складає 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень, які перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами:
Банк: Національний Банк України
МФО 300001
Рахунок № UA843000010000000047330992708
Код ЄДРПОУ 00032106
Отримувач: Національний Банк України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 26.08.2022 року об 11:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1