Березівський районний суд Одеської області
02.09.2022
Справа № 494/1123/22
Провадження № 1-кп/494/214/22
02 вересня 2022 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Березівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022162260000274 від 03.07.2022 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - номера обслуги 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно- штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»-,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України,
встановив:
На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ, в Україні з 18 березня 2014 року розпочався особливий період, який діє по даний час.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п.п. 1, 2 указу Президента України від 24.02.2022 № 69/22 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію. Мобілізацію проведено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 №55 вирішено солдата ОСОБА_4 призваного на військову службу під час мобілізації, вважати таким, що прибув до військової частини для проходження військової служби та зарахувати до списків особового складу вказаної військової частини, поставити на всі види забезпечення та призначити на посаду стрільця - номера обслуги 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно- штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення.
Так, 03.07.2022 о 02 год. 31 хв. солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем свого тимчасового перебування, що за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (0,98%о), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою поширення завідомо неправдивих відомостей про підготовку вибуху на території житлового будинку АДРЕСА_4 , задля порушення громадської безпеки, шляхом здійснення телефонного дзвінка за допомогою власного мобільного телефону марки «Samsung», моделі «Galaxy All», імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , з абонентським номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone»: НОМЕР_4 , повідомив оператору телефонної лінії «102» завідомо неправдиву інформацію про замінування та підготовку вибуху вказаного будинку. При цьому ОСОБА_4 достовірно знав, що вказане повідомлення не відповідає дійсності та є неправдивим.
Вищевикладені умисні дії ОСОБА_4 призвели до безпідставного відволікання особового складу, сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного завідомо неправдивого повідомлення, оскільки в результаті належного реагування на нього на місце події прибули поліцейські ГУНП в Одеській області, які проводили заходи з пошуку можливого вибухового пристрою.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, за ч.1 ст.259 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю. Пояснив, що 03.07.2022 року, перебуваючи в нетверезому стані за адресою АДРЕСА_3 задля порушення громадської безпеки зателефонував зі свого телефону у поліцію та повідомив про замінування будинку в якому знаходився. Від поліції не ховався, повідомив, де він знаходиться. Щиро шкодує про вчинене.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували.
Судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених уст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обставинами, які пом'якшують вину обвинуваченого ОСОБА_4 та передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує вину обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого.
ОСОБА_4 визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, отримав поранення під час проходження військової служби, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, не є особою з інвалідністю, і тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1ст.259 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки.
Разом з тим, суд, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування призначеного йому покарання, однак, в умовах здійснення обов'язкового контролю за подальшою його поведінкою, при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, передбачених законом при застосуванні ст. 75 КК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У цій ситуації, про можливість належної соціалізації обвинуваченого та допустиму репутацію свідчить розкаяння у вчиненому, відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
Тим паче, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заява № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Цивільний позов по справі не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд повинен вирішити як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Клопотань про застосування запобіжних заходів до обвинуваченого не надходило.
Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд-
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 1 (один) рік.
Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
У разі звільнення з військової служби зобов'язати ОСОБА_4 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду, а саме 02.09.2022 року.
Скасувати арешт майна, накладений відповідно до ухвали Березівського районного суду Одеської області від 06.07.2022 на мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy All», імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , з абонентським номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone»: НОМЕР_4 .
Речовий доказ: мобільний телефон марки«Samsung», моделі «Galaxy All», імеі 1: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 , з абонентським номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone»: НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 вважати повернутим власнику.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1