Справа №591/1380/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/285/22 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
01 вересня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка С.В. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 14 квітня 2022 року о 15 год. 26 хв. керував транспортним засобом- автомобілем BMW Х3, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Г.Кондратьєва, поблизу буд. № 215, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням технічних засобів відеозапису за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 0,96 проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шевченко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану постанову, як незаконну, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 059665, він був складений в м. Суми по вул. Г.Кондратьєва поблизу будинку № 215. В протоколі, крім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом поблизу будинку № 215 вул. Г.Кондратьєва. Але згідно доданого відеозапису очевидно, що поблизу зупинки автомобіля ОСОБА_1 та місця складання адміністративного протоколу зазначеного будинку не має. Тобто, не відповідає дійсності ні місце складання протоколу, ні зазначене місце правопорушення.
Крім того зазначає, що процедура огляду водіїв на стан сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, відповідно до якої водії, що перебувають в стані сп'яніння підлягають відстороненню від керування транспортним засобом. Жодних підтверджуючих документів про це в матеріалах справи не має.
В судове засіданні ні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ні його захисник - адвокат Шевченко С.В., в судове засідання апеляційного суду не зявились.
При цьому, від захисника Шевченка С.В. надійшла заява, в якій він відмовляється від поданої апеляційної скарги на вказане судове рішення відносно ОСОБА_1 і просить провадження закрити. Також просив проводити судовий розгляд без участі ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Шевченка С.В.,
Враховуючи наведене, а також те, що від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмови від апеляційної скарги безпосередньо не надійшло, тому апеляційний суд вважає за необхідне за таких обставин розглянути апеляційну скаргу по суті, однак без учасників судового розгляду.
Тому, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2022 року серії ААБ № 059665 (а.с. 1);
- висновком приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 0.96% проміле (а.с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена згода особи з результатом (а.с. 3);
- довідкою АП УПП в Сумській області від 18 квітня 2022 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, яке у ОСОБА_1 вилучено, у відповідності до ст. 265-1 КУпАП (а.с. 7);
- відеозаписом.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.9. «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був відсторонений від керування після проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, то з ними суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на таке.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містять чіткого визначення терміну «керування транспортним засобом».
Таке визначення наведено лише в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
За висновком КАС в складі ВС від 20.02.2019, висловленим ним у постанові при розгляді справи №404/4467/16-а, визначається, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
При цьому факт відсторонення особи від керування підтверджується наявною в матеріалах розпискою, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується до повного витверезіння транспортним засобом не керувати ( а.с.4)
Що стосується доводів захисника про те, що не відповідає дійсності ні місце складання протоколу, ні зазначене місце правопорушення, то апеляційний суд дослідивши відеозапис, вважає їх необгрунтованими та невмотивованими, з огляду на таке.
По-перше, неточності в частині місця зупинки водія, жодним чином не виключають його провини, тим більше, що сам ОСОБА_1 не заперечив своєї присутності в місці, де відбувались згадані вище події та того, що це він зображений на відео. Тобто, певні помилки при оформленні матеріалів не виключають провини особи та результатів проведеного огляду (сам водій на відео не заперечував факту вживання алкоголю перед цим та керування транспортом в стані сп'яніння).
По-друге, на відеозаписі чітко зафіксована млява мова водія, підтвердження ним вживання алкоголю перед керуванням транспортом, а також перевірка працівником поліції ознак сп'яніння, які наведені в протоколі.
Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено? а викладена захисником Шевченком С.В. позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги вищевикладене, суддя апеляційного суду вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, перебував у стані алкогольного сп'яніння, що ним не заперечується та підтверджується наявними в справі матеріалами, чим порушив вимоги пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Шевченка С.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.