Справа № 299/2202/20
Закарпатський апеляційний суд
31.08.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/251/21 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, із середньою-спеціальною освітою, одружений, пенсіонер, інвалід ІІІ групи, не судимий, засуджений:
- за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 950 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 05.07.2020 близько 21 год. 30 хв., знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, затіяв сварку із ОСОБА_9 , під час якої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, суспільну небезпечність та наслідки, що можуть настати при їх вчиненні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , безпричинно наніс їй один удар кулаком правої руки в область обличчя, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин надбрівної ділянки зліва та орбітальної ділянки лівого ока, що супроводжувався синцем шкірних покровів та набряком м'яких тканин, які не спричинили розладу здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці згідно п.2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених наказом №6» МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 101 від 08.07.2020.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 та правильність призначеного йому покарання, просить вирок
-2-
Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2021 в частині розв'язання цивільного позову змінити, виключивши з нього судження про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 5000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на те, що задовольняючи цивільний позов потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, суд першої інстанції хоч і встановив наявність моральної шкоди, проте не обґрунтував розмір такої, а такий не доведено та нічим не підтверджено.
Судове провадження розглядається за відсутності, обвинуваченого, захисника, потерпілої, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. Тому суду слід неухильно додержуватись вимог про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку і ухвали в кримінальному провадженні.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та, беручи до уваги те, що прокурор, потерпіла та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 цього Кодексу, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, а тому апеляційним судом у відповідності до ч.1 ст.404 КПК України такі не перевіряються.
На переконання колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних, що характеризують його особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
-3-
Перевіряючи обгрунтованість доводів апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_6 про безпідставне стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 5000 грн., колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають з таких підстав.
Виходячи зі змісту ст.128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України, при цьому застосовуються норми ЦПК України.
За приписами ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За приписами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду, та має знайти своє відображення у судовому рішенні шляхом наведення відповідних мотивів.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , в повній мірі дотримався наведених законодавчих вимог, належним чином вмотивувавши своє рішення в частині стягнення моральної шкоди саме в розмірі 5000 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив, що саме стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості, при цьому врахував ступінь, обсяг, тривалість моральних страждань потерпілої, характер протиправних дій обвинуваченого, його майновий стан, який є пенсіонером й отримує пенсію по інвалідності.
З таким рішенням погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки відсутні підстави вважати, що такий розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.
Отже, цивільний позов судом вирішено відповідно до вимог статей 127-129 КПК України, розмір відшкодування моральної шкоди визначено із дотриманням вимог ст.23 ЦК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника щодо наявності підстав для зміни постановленого щодо ОСОБА_7 вироку в частині розв'язання цивільного позову та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, з урахуванням наведених ним доводів, є безпідставними.
Разом з тим, відповідно до п.п.1,8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування відносно особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку,
-4-
встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Згідно ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за який передбачено покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.2, 3 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_7 кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), вчинив 05.07.2020, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що ОСОБА_7 у період з 05.07.2020 по 05.07.2022 вчинив інше кримінальне правопорушення, не надані такі данні й суду апеляційної інстанції, а тому перебіг строків давності не переривався. Також, відсутні будь-які відомості про зупинення досудового чи судового провадження у зв'язку із ухиленням ОСОБА_7 від досудового розслідування або суду. Тому підстав вважати, що строки давності були зупинені, а отже вони на даний час не спливли, немає.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
За таких обставин, станом на день постановлення апеляційним судом рішення дворічний строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України закінчився, обвинувачений ОСОБА_7 заяв чи клопотань про звільнення його від кримінальної відповідальності не подавав, а тому на підставі ч.5 ст.74 КК України, з урахуванням п.1 ч.1 ст.49 КК України колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі чого, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2021 підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника - до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.
-5-
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2021 щодо ОСОБА_10 ,- змінити.
Вважати ОСОБА_10 засудженим за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.5 ст.74 КК України, з урахуванням п.1 ч.1 ст.49 цього Кодексу звільнити ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В решті вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2021 щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судового рішення апеляційним судом.
Судді