Справа № 127/17870/22
Провадження №11-сс/801/588/2022
Категорія: крим.
Доповідач: ОСОБА_1
01 вересня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
заявника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали скарги за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 15.08.2022 (вх № К-1812), -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до Вінницького міського суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 15.08.2022 ОСОБА_6 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП у Вінницькій області. Однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України, його заяву не було внесено до ЄРДР протягом 24 годин. Заявник вважає дану бездіяльність службових осіб ГУНП у Вінницькій області незаконною, а тому просить зобов'язати останніх внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР по його заяві від 15.08.2022 (вх № К-1812).
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду відмовлено в задоволенні вищезазначеної скарги.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що зобов'язання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою такого роду, де фактично заявником висловлюється у такий спосіб незгода з прийнятим процесуальним рішенням судді, прямо суперечить ст. 126 Конституції України, Закону України Про судоустрій та статус суддів та не відповідає практиці ЄСПЛ. Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини викладені в скарзі ОСОБА_6 зокрема, що невнесення відомостей до ЄРДР було незаконним.
Вимоги апеляційної скарги особи, що її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2022. Просить постановити ухвалу, якою задовольнити його скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді є незаконна, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, істотним порушення норм КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заявник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Положеннями ч.1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - зокрема заявником.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з заявою, яка по суті є скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП у Вінницькій області, в обґрунтування якої вказав на порушення вимог ст.214 КПК щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 15.08.2022. про вчинення суддею Вінницького міського суду та іншими особами кримінальних правопорушень.
Слідчим суддею, зокрема, встановлено, що зі змісту заяви ОСОБА_6 від 15.08.2022. не вбачається об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення суддею ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
При перегляді оскаржуваної ухвали суд погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 19.08.2022. щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП у Вінницькій області, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує таке.
Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.2 ст.214 КПК).
Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.
Згідно з ч.1 ст.2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), за якою якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
В аспекті викладеного такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, суд вважає, що слідчим суддею правомірно зазначено про відсутність об'єктивних даних, що свідчать про вчинення суддею Вінницького міького суду Вінницької облпасті ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, з чим закон безпосередньо пов'язує внесення відомостей до ЄРДР, в той же час ухвалення суддею у межах своїх повноважень судового рішення об'єктивно не може розглядатися як вчинення злочину, а є підставою для оскарження цього рішення у визначеному процесуальним законом порядку.
Як вірно зазначено слідчим суддею, викладені у скарзі ОСОБА_6 відомості за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із процесуальним рішенням слідчого судді у судій справі, натомість дій, які б свідчили про вчинення суддею кримінальних правопорушень, як під час розгляду слідчим суддею скарги по суті, так і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Тому, слідчим суддею правильно встановлено, що посилань ОСОБА_6 на викладені у скарзі обставини недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування за його заявою від 15.08.2022., адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для притягнення до відповідальності посадових осіб у разі прийняття ними рішень, які не задовольняють ту чи інші особу.
Суд погоджується з доводами слідчого судді про те, що згідно з положеннями Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», викладених в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 у справі № 21-319во07 висновків, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду та тягне за собою відповідальність, установлену законом. З урахуванням наведеного оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
Відносно посилання особи на окремі положення узагальнення ВССУ суд вважає за необхідне звернути увагу, що у наведених узагальненнях міститься відображення різних підходів, що склалися на той час в судовій практиці щодо застосування ст.214 КПК. Так, станом на момент публікації зазначеного узагальнення (початок 2017 року), ВССУ фактично констатовано складність і неоднозначність судової практики, що склалася з питань «правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення». Так, зазначені в узагальненні висновки свідчать лише про те, що правова оцінка заяви про кримінальне правопорушення не може бути надто детальною (щодо кожної з ознак складу кримінального правопорушення) з урахуванням початкового етапу дослідження події імовірного кримінального правопорушення та обмеженістю правових можливостей щодо не тільки пізнання тих чи інших обставин, але й можливості детального обґрунтування наявності повного складу кримінального правопорушення, що характерно для підсумкових рішень у кримінальному провадженні (винесення вироку чи закриття кримінального провадження). Потреба забезпечити єдине застосування закону не має призводити до негнучкості та неналежних обмежень у розвитку права і не повинна загрожувати незалежності суддів. Забезпечення єдиного та послідовного застосування законів, а також заохочення розвитку права через судову практику є, у першу чергу, повноваженням верховного суду (положення d, e розділу «Основні висновки та рекомендації» Висновку Консультативної ради європейських суддів №20 (2017)). Разом з цим висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Таким чином, наявні в матеріалах скарги ОСОБА_6 відомості про вчинені кримінальні правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР посадовими особами ГУНП у Вінницькій області, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, і що описані в скарзі факти потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 15.08.2022 (вх № К-1812) - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: