Справа № 148/1289/22
Провадження №11-сс/801/595/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 серпня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
та його захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2022 за №12022020180000234,
якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, до 18.10.2022 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Летичів, Летичівського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
-який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До чергової частини Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, 18.08.2022 надійшло повідомлення по телефонну від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що біля магазину «АТБ» по вул. Леонтовича 48, м. Тульчин, Вінницька область, чоловік ромської національності, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, відкрито відібрав грошові кошти з картонної коробки у неповнолітніх дітей, які збирали їх на потреби «ЗСУ».
Першочерговими слідчими діями, встановлено, що чоловік ромської національності це ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_1 .
До ЄРДР внесено відомості за № 12022020180000234 від 18.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.08.2022 біля 16:40 год, ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля магазину «АТБ», що знаходиться, за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 48, м. Тульчин Вінницька область, у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (продовженого згідно Указу Президента №2500-ІХ від 15.08.2022) на тротуарі навпроти входу в магазин побачив неповнолітнього - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , біля якого на землі знаходилась картонна скринька з пожертвами, яка використовувалась, останнім, для збору благодійних коштів на потреби Збройних Сил України та в середині якої знаходились грошові кошти.
Після чого, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків з метою користі та наживи, підійшов до картонної скриньки з пожертвами, звідки умисно, в присутності неповнолітнього ОСОБА_12 вийняв грошові кошти купюрою номіналом 50 грн., тим самим відкрито заволодів вказаними грошовими коштами.
В свою чергу ОСОБА_12 з метою припинення незаконних дій та повернення грошових коштів почав неодноразово кричати ОСОБА_7 вслід з вимогою повернути викрадене, однак останній не зважаючи на це продовжив свої злочинні дії спрямовані на відкрите заволодіння майном, на вимогу потерпілого не реагував та заволодівши грошовими коштами в сумі 50 грн, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, грошові кошти витратив на власні потреби.
У подальшому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 18.08.2022 о 18:10 год., за підозрою у вчиненні даного кримінального правопорушення, затримано: ОСОБА_7 , та 19.08.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , мотивована тим, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки, ОСОБА_7 немає постійного місця роботи та стійких соціальних зв'язків, а також розуміє, що він підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років; підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого з метою уникнення покарання, так як, потерпілий являється малолітньою особою; може незаконно впливати на свідків, з метою уникнення покарання.
У судовому засіданні слідчий, прокурор підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що підозрюваний може переховуватись з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та вчинити нові кримінальні правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_13 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, та зазначив, що не буде та немає наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, та впливати на потерпілого.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки посилання прокурора та слідчого, щодо не можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу та ризики визначені ст. 177 КПК України, не підтверджені, так як підозрюваний визнає вину, запевнив, що впливати на потерпілого не буде, має постійне місце проживання, тому можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 .
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Летичів, Летичівський район Хмельницька область, зареєстрованого та проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, заборонивши останньому залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , до 18.10.2022.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду невідкладно; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Свої висновки слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Проте, слідчим та прокурором не доведено існування ризиків визначених ст.177 КПК України, зазначених у клопотанні, зокрема того, що підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків, оскільки, підозрюваний визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, та, не доведено того, що до підозрюваного не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Разом з тим було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями та веде бродячий спосіб життя, визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.
Однак, слідчий суддя беручи до уваги вимоги положень ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, у відповідності до вимог ч.4 ст.194 КПК України вважав, що до підозрюваного ОСОБА_7 слід застосувати більш м'який запобіжний захід з метою запобігання встановлених ризиків, а саме, що може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.08.2022 року скасувати, клопотання слідчого Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів з визначенням розміру застави у вигляді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - тобто викрадення чужого майна(грабіж), вчинений в умовах воєнного стану та є тяжким злочином.
Вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази, є вагомими та достатніми для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, даний злочин ОСОБА_7 було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (продовженого згідно Указу Президента №2500-ІX від 15.08.2022).
Сторона обвинувачення звернула увагу суду на те, що ОСОБА_7 не працює, веде антисоціальний спосіб життя, тобто не має постійного джерела прибутку, неодружений, дітей на утримання не має, зловживає спиртними напоями, негативно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин відносно малолітньої особи - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який здійснював збір благодійних коштів на потреби Збройних Сил України.
Тому співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі, дає підстави стверджувати про наявність ризиків, зокрема переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини по даній справі шляхом негативного впливу на свідків та потерпілих, так як потерпілим є малолітня особа і підозрюваному відоме місце його проживання, продовжувати вчиняти подібні злочини, так як інших джерел прибутку у нього не має.
Крім того, будь-яких перешкод за віком чи за станом здоров'я для тримання підозрюваного під вартою, немає. Тому вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 для запобігання вказаним ризикам, не буде достатнім.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор подану апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Підозрюваний ОСОБА_15 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважають, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання зазначених в клопотанні слідчого ризиків. В судовому засіданні слідчим суддею було достеменно встановлено, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, повністю визнає свою провину у вчиненому злочині, щиро розкаюється, зобов'язується з'являтися для проведення всіх слідчих дій по справі, не буде перешкоджати встановленню істини по справі, немає наміру і бажання впливати ні на потерпілих, ні на свідків.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення слідчого судді переглядається в межах апеляційної скарги та, оскільки висновки слідчого судді щодо обґрунтованості висунутої ОСОБА_7 підозри не оспорюються в апеляційній скарзі, вони апеляційною інстанцією не перевіряються.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.08.2022 року судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону судом не в повній мірі дотримані.
Встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - тобто відкрите викрадення майна(грабіж), вчинений в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, та яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Вказаний злочин останнім вчинено в стані алкогольного сп'яніння відносно малолітньої особи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який здійснював збір благодійних коштів на потреби Збройних Сил України.
Відповідно до наявної в матеріалах провадження довідки-характеристики, виданою Брацлавською селищною радою Тульчинського району Вінницької області 19.08.2022 за №998, підозрюваний ОСОБА_7 за місцем проживання в смт. Брацлав, Тульчинський район Вінницька область зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, веде бродячий спосіб життя.
Згідно вимоги ІЦ ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, відбував реальну міру покарання та за який його суд на підставі ст.81 КК України звільняв від відбування покарання умовно достроково, однак вказане не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, є особою в силу ст.89 КК України раніше не судимою, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так потерпілої сторони, в даному випадку малолітньої особи. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
У відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, на думку колегії суддів доводи захисника щодо відсутності на даний час ризиків неналежної процесуальної поведінки його підзахисного, є непереконливими, оскільки належні докази, які б свідчили про достатні стримуючі фактори в матеріалах провадження відсутні.
При цьому наявність в останнього постійного місця реєстрації та проживання на території Вінницької області, визнання вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, щире каяття, про що зазначив його захисник в ході апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, визначеного положенням ст.176 КПК України, оскільки вказане не має такого ступеню довіри, що може бути враховане судом, як таке, що має запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є таким, що спростовує встановлені судом ризики.
Крім того ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії» зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин, апеляційний суд зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши в сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин, зокрема вчинення останнім тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння у період дії воєнного стану в Україні, відносно малолітньої особи, відсутність достатніх соціально-стримуючих зв'язків, постійного місця роботи, зловживання спиртними напоями, негативну характеристику, схильність до вчинення злочинів, колегія суддів вважає, що на даний час буде достатнім та обґрунтованим застосування до ОСОБА_7 , саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також дає підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне визначити останньому розмір застави, а також покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування клопотання слідчого, так як ОСОБА_7 не підозрюється у вчиненні насильницького злочину.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, апеляційний суд наряду з положенням ст.ст.182,183 КПК України враховує і практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, враховуючи обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 54 000 гривень,здатна забезпечити виконання останнім обов'язків, які будуть на нього покладені у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення апеляційної скарги прокурора та поданого слідчим клопотання.
Керуючись ст.ст.183, 393, 399, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2022 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого СВ Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Летичів, Летичівського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, але не довше ніж до закінчення строку досудового розслідування, тобто до 18.10.2022 року.
Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 52 000 (п'ятдесят дві тисячі гривень).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 , виконувати обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкуватися зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали суду для організації виконання направити начальнику Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого СВ Тульчинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_10 та прокурора у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4