Справа № 366/3181/21
Провадження № 2/366/165/22
18 серпня 2022 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Журбенка Ігоря Анатолійовича до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором побутового підряду та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неналежним виконанням зобов'язання, -
ОСОБА_1 (далі Позивач) в особі свого представника - адвоката Журбенка Ігоря Анатолійовича звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неналежним виконанням зобов'язання.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що 08 вересня 2021 року між ним та відповідачем був укладений договір побутового підряду з індивідуальним зареєстрованим номером замовлення № КН-00318, за яким відповідачка протягом 30 робочих днів з часу внесення завдатку зобов'язувалась виготовити та передати у власність позивача ПВХ конструкції (металопластикові вікна), загальною вартістю 13 902,00 грн.
Позивачем, відповідно до пункту 2.2 договору, було внесено завдаток у сумі 11 112, 00 в день підписання договору.
З часу внесення завдатку минуло більше 60-ти календарних днів, але відповідач обумовлені договором конструкції не виготовила, у власність позивача не передала, чим грубо порушила умови договору, на даний час уникає контактів з позивачем.
Позивач вважає, що відповідач порушила зобов'язання, просить суд стягнути з відповідачки грошові кошти у сумі 28 224,00 грн, з яких 11 112, 00 грн - завдаток, 11 112,00 грн - грошова сума в розмірі завдатку, 6 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову допомогу.
Рух справи
22.11.2021 року справа надійшла до суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим суддею визначено Ткаченка Ю.В.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.11.2021 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.01.2022 року (а.с. 16).
У підготовчому судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Журбенко І.А. позов підтримали, заяв та клопотань не заявили, не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та прийняття справи до судового розгляду по суті (а.с. 21-22).
Відповідач у підготовчому судовому засіданні позов не визнала, заявила клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_3 .
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 31.01.2022 року задоволено клопотання відповідача, ОСОБА_2 про виклик свідка ОСОБА_3 , закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.02.2022 року (а.с. 23).
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства (а.с. 26).
06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
З 22.04.2022 року територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено розпорядженням Голови Верховного Суду № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року (а.с. 27).
Після відновлення судочинства, розгляд справи призначено на 06.07.2022 року, яке відкладене на 18.08.2022 року у зв'язку з неявкою сторін, що беруть участь у справі.
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Журбенко І.А. у судове засідання не з'явилися, про місце та час проведення повідомлені вчасно, належним чином, 18.08.2022 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про місце та час проведення повідомлена вчасно, належним чином.
Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Причини неявки до суду відповідач не повідомила, заперечень на позов не надала, в зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності. Відзиву на позов, заяв та клопотань до суду не надсилала.
Керуючись ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин..
Судом встановлено, що 08 вересня 2021 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір побутового підряду з індивідуальним зареєстрованим номером замовлення КН № 00318, за яким виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій (п.1.1 договору). Замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби та роботу відповідно до умов даного договору (п.1.2 договору). Згідно з п. 2.1 договору, вартість металопластикових виробів складає 13 902,00 грн.
З п.2.2 договору вбачається, що замовником було внесено завдаток у сумі 11 112, 00 грн. в момент підписання договору.
Пунктом 2.3 договору визначено борг до передачі у власність у сумі 2 780,00 грн.
Відповідно до п.3.2 договору замовник зобов'язується сплатити вартість виробів, що складає 13902 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот дві гривні).
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як передбачено ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.
Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Статтею 571 ЦК України визначено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Як передбачено ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Судом встановлено, що відповідачем не доставлено замовлення позивачу в строк зазначений в договорі та на день розгляду справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення коштів (завдатку) в сумі 11 112 грн. підлягають до задоволення.
Також, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 571 ЦК України, підлягає стягненню грошова сума в розмірі 11 112 грн.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.
В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 6 000 грн, позивачем зазначено, що діями відповідача йому було спричинено моральні страждання через хвилювання щодо безглуздої втрати грошей, зароблених важкою працею.
Гарантією нормального здійснення фізичними особами особистих немайнових прав є їх належний цивільно-правовий захист (ст. 276 ЦК України). Право на захист особистих немайнових прав - це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання чи порушення особистого немайнового права.
Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено статтями 32, 56, 62, 152 Конституції України.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд України в п. 1 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Крім цього, в п. 3 вищезазначеної Постанови передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 9 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 звернуто увагу судів на «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка визначається від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи засади розумності та справедливості, наявність встановлених фактів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема, в розмірі 1000 грн. (однієї тисячі гривень). У решті позовних вимог суд відмовляє, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримав моральну шкоду в заявленому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як особа, віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією від 16.08.1994 року, та не сплачував судового збору, відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1984,80 грн., що складається з: 992,40 грн. за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості та 992,40 грн. за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Практика ЄСПЛ:
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 36 від 19.11.2021 року та Ордер на надання правничої правової допомоги (а.с. 13, 14).
Оскільки суду не надано документів, що підтверджують витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, пов'язаних саме з розглядом даної справи, то суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76, 83, 89, 133, 141, 265, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором побутового підряду та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неналежним виконанням зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором побутового підряду з індивідуальним зареєстрованим номером замовлення № КН-00318 від 08.09.2021 року у розмірі 22 224 грн. (двадцять дві тисячі двісті двадцять чотири грн, 00 коп.), з яких 11 112 грн. завдаток, 11 112 грн. грошова сума в розмірі завдатку.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча гривень).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1984,80 грн., що складається з: 992,40 грн. за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості та 992,40 грн. за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Іванківський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18.08.2022 року.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Представник позивача: Адвокат Журбенко Ігор Анатолійович, адреса: 07201, Київська область Вишгородський район смт. Іванків вул. Садова,8
Відповідач: фізична особа підприємець ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця здійснення діяльності: АДРЕСА_3 .
Суддя : Ю.В. Ткаченко