Справа № 357/760/22
2/357/1377/22
Категорія 35
01 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
за участі:
представників позивача - Недоступ Т.В., ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Вдовиченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
КП БМР «Білоцерківтепломережа» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що КП «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з централізованого опалення. 01.09.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідачка не сплачує в повному обсязі кошти за надані послуги з опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами, в зв'язку з чим за нею рахується заборгованість перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в сумі 15 949 грн. 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року. Відповідачці в липні 2021 року позивачем надіслано попередження про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, однак боржниця не відреагувала на дану претензію та не сплатила заборгованості. А тому позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги централізованого опалення в розмірі 15 949 грн. 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 506 грн. 92 коп., три відсотки річних в сумі 948 грн. 15 коп. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 09 березня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07 липня 2022 року відповідачка направила на адресу суду заяву про застосування строку позовної давності, а також заяву, в якій проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість. Вказує, що позивач звернувся із позовною заявою поза межами строків позовної давності, крім того, щодо стягнення інфляційних втрат на суму боргу, який виник за період з 01.01.2018 по 29.12.2021 року зазначила, що спір стосується щомісячних періодичних платежів та в зазначений позивачем період індекс споживчих цін не перевищував 103 відсотка, у зв'язку з чим сума заборгованості за цей період не підлягає індексації, тому вважає, що і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
02 серпня 2022 року відповідачем надано письмові пояснення по справі, в яких підтвердив свої позовні вимоги та наголосив на необґрунтованості заперечень відповідача.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити та надали пояснення аналогічні викладеним в процесуальних заявах.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у процесуальних заявах, просив застосувати строки позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.
Централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки.
Статтею 68 ЖК України та ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов'язок споживача послуги оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги.
У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Судом встановлено, що 01.09.2015 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором /а.с. 6-7/.
Також судом встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на ім'я ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , рахується заборгованість за послуги з опалення та гарячого водопостачання перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в розмірі 15 949 грн. 14 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року, що підтверджується розрахунковим листом абонента, наданого позивачем /а.с. 3/.
Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідачка зареєстрована за вказаною вище адресою /а.с.21/.
З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2021 року на адресу відповідача було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, яка залишилася без задоволення /а.с. 8/.
25 травня 2022 року відповідачка ОСОБА_2 частково погасила заборгованість, а саме внесла 5500,00 гривень на оплату житлово-комунальних послуг, що стверджується копією квитанції, яка булиа долучені представником відповідачки до матеріалів справи /а.с. 63/.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р., (діяв на правові відносини до 01.05.2019 р.) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 № 2479-VІ, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно ч.1 п. 1 ст. 6 згаданого вище Закону, передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення...
Відповідно до ч. 4 ст. 5 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р., національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Згідно з ч. 2 ст. 14 в редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-4 від 24.06.2004 р. передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 (діючого законодавства з 01.05.2019 р.), ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктами 1,2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), покладено обов'язок на індивідуального споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. (діючого законодавства з 01.11.2019 р.), споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
А тому, згідно вищенаведених правових норм обов'язком відповідача є своєчасна оплата цих послуг згідно затверджених в установленому порядку тарифів.
За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційний втрат в розмірі 2 506 грн. 92 коп. та 3 % річних в розмірі 948 грн. 15 коп. за період з 01.01.2018 року по 29.12.2021 року.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В даному випадку, факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг КП БМР «Білоцерківтепломережа» підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачка просила застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 30.12.2021 року (згідно штампу з відміткою Укрпошта на конверті /а.с. 15/).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.
За ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Верховний Суд в постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.02.2021 в справі № 760/16111/15-ц, 07.04.2021 у справі № 301/1310/16-ц, від 14.04.2021 у справі № 759/16720/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою 25.05.2022 року, після відкриття провадження у даній справі, було здійснено платіж з погашення заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 5 500 грн., а отже відповідачкою було визнано свій борг, а строк позовної давності було перервано.
За таких обставин, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 10 449 грн. 14 коп. /15 949,14 грн. - 5 500 грн./., а також інфляційні втрати у розмірі 2 506 грн. 92 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 948 грн.15 коп.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідачки.
Керуючись ст. 67,68,162 ЖК України, ст. 319, 322, 360, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» № 2479-VI від 09.07.2010 року, Правилами надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України за № 630 від 21.07.2005 року, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими ПКМ України від 08.10.1992 року № 572 ( із змінами), ст. 4, 12, 76 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., ЄДРПОУ 04654336) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., ЄДРПОУ 04654336) борг за централізоване опалення в сумі 10 449 грн. 14 коп., суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 2 506 грн. 92 коп. та три відсотки річних - 948 грн. 15 коп., а всього 13 904 грн. 21 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., ЄДРПОУ 04654336) судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга подається до Київського аеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02 вересня 2022 року.
СуддяБ. І. Кошель