Справа № 357/6861/22
1-кп/357/1047/22
Категорія 254
31 серпня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 12022116030001088 внесеному до ЄРДР 09.07.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
Статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту -Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 2» Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 №770 (далі по тексту -Перелік), в тому числі і амфітаміну, включеного до таблиці 2 вказаного Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також в цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, а саме:
-використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19Закону);
- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону);
-використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).
Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_4 09 липня 2022 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 32 по вул. Східна у м. Біла Церква Київської області, на землі незаконно придбав-знайшов згорток із фольги з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, ззовні схожої на психотропну речовину амфетамін.
В подальшому, ОСОБА_4 , переконавшись за зовнішнім виглядом та смаком, що знайдена ним речовина є психотропною, а саме амфетаміном, оскільки має досвід вживання вказаної психотропної речовини, поклав вказаний згорток із фольги в пачку з-під цигарок, яку поклав до задньої лівої кишені своїх штанів, в які був одягнений та залишив при собі незаконно зберігати для власного вживання, без мети збуту.
Після цього, 09 липня 2022 року приблизно о 15 годині 10 хвилин, поблизу будинку №32 по вул. Східна у м. Біла Церква Київської області ОСОБА_4 було зупинено працівниками поліції з метою з'ясування у останнього наявності заборонених в обігу речовин. У подальшому, під час особистого обшуку у ОСОБА_4 з задньої лівої кишені штанів, у які останній одягнений, виявлено та вилучено згорток з фольги, який знаходився у пачці з-під цигарок, з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін, маса амфетаміну в речовині становить 0, 168 г, який ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів і охорону здоров'я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, добровільно пройшов курс лікування від наркоманії, що підтверджено довідкою ТОВ «Статус» за вих. № 26 від 22.08.2022 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, пояснив, що добровільно звернувся до медичного закладу та пройшов курс лікування від наркоманії, оскільки хоче жити нормальним життям. Просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Прокурор висловилася про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та закриття кримінального провадження з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт, клопотання захисника, заслухавши позиції захисника, обвинуваченого, думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом першим ч. 2 ст. 284 КПК України передбачена можливість закриття кримінального провадження у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8,10 частини першої або частиною другою ст. 284 цього кодексу.
За правилами ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала курс лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до наданого суду переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженої Наказом МОН України від 18.01.2018 року №86, ТОВ «Наркологічний центр «Статус», видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоровя, наркологія, психіатрія.
З наданого висновку лікарсько-консультативної комісії ТОВ «Наркологічний центр «Статус», вбачається, що ОСОБА_4 встановлено діагноз наркоманія. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну. Синдром залежності від амфетаміну. Токсичний гепатоз. Також, враховуючи складність протікання хвороби, можливі психічні відхилення при вживанні психоактивних речовин, а також ймовірність переходу на більш важчі наркотичні речовини комісією прийнято рішення про необхідність стаціонарного лікування ОСОБА_4 у спеціалізованому наркологічному закладі тривалістю 20-25 днів.
Як убачається з довідки вих. № 26 від 22.08.2022 року, наданої ТОВ «Наркологічний центр «Статус» ОСОБА_4 , 1992 року народження, пройшов курс добровільного стаціонарного лікування у наркологічному центрі «Статус» з 02.08.2022 року по 22.08.2022 року. Діагноз - наркоманія. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну. Синдром залежності від амфетаміну. Токсичний гепатоз. Виписаний по закінченню курсу лікування у задовільному стані.
При цьому Суд зауважує, що положеннями ч. 4 ст. 309 КК України визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Тобто приписи названої норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення особи до лікувального закладу; 2) особою розпочато лікування від наркоманії.
Встановлення лише цих обставин є достатнім для прийняття рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
При цьому вказана норма є імперативною та не дозволяє судам встановлювати додаткові, не визначені нею, обставини щодо її застосування.
Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року №62/95-ВР містить дефініції таких понять: добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія" норма ч. 4 ст. 309 КК України за своїм характером є заохочувальною.
Законодавець, формулюючи умови для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту ставив ціль вилікувати особу від захворювання на наркоманію, яке є тяжчим у порівнянні, наприклад, із захворюванням на алкоголізм.
Тому звернення особи до лікувального закладу навіть під час судового розгляду досягає тих цілей, для яких конструювалася ця норма.
Покарання особи, яка хворіє на наркоманію незалежно від того, чи звернулася вона для такого лікування вперше чи вже проходила курс лікування, перебувала на відповідному обліку до внесення відомостей до ЄРДР у цьому провадженні чи ні, не повинно бути пріоритетним та превалювати над ціллю вилікувати особу.
Законодавцем не обмежено застосування ч. 4 ст. 309 КК України часом звернення до лікувального закладу і фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.
Причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркоманії можуть бути різними. Однак ключовим є самостійне добровільне прийняття рішення суб'єктом щодо необхідності такого лікування.
Так само і у ч. 4 ст. 309 КК України причини, які передували зверненню до лікувального закладу для лікування від наркоманії, не повинні перекреслювати сам факт такого звернення та ставити під сумнів добровільність як таку.
Законодавець визначає поняття примусового лікування осіб, хворих на наркоманію у ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».
Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним.
Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності.
Так само немає значення для застосування заохочувальних положень ч. 4 ст. 309 КК України факт попереднього перебування особи на обліку. Адже в особи можуть вперше діагностувати захворювання на наркоманію. Той факт, що особа вперше звернулася для лікування навпаки має слугувати підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності шляхом застосування заохочувальної норми щодо неї.
Тобто захворювання на наркоманію може бути діагностовано вперше, і це не може бути перешкодою для використання положень ч. 4 ст. 309 КК України.
За таких обставин, суд вважає, що у судовому засіданні було встановлено безумовні обставини регламентовані ч. 4 ст. 309 КК України, які дають достатні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки він дійсно страждав на наркоманію, потребував лікування від неї, добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов курс лікування, а не ухилявся в такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню, а провадження закриттю.
Вказане узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним в Постанові обєднаної палати від 29.11.2021 року справа № 357/11205/19, провадження № 51-2776 кмо 21.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 1510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 24 коп.
Керуючись ст. 44, ч. 4 ст. 309 КК України, ст. 284, ст.314 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 - закрити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1510 грн. 24 коп.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,168 г, яку було поміщено до спеціального конверту з написом «Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутріщніх справ» та передано на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяОСОБА_1