Справа № 355/313/22
Провадження № 2-о/355/29/22
25 серпня 2022 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретарів судових засідань Котенко Л.О.,
за участі представника заявника ОСОБА_1 ,
заінтересована особа ОСОБА_2 ,
представник заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
Заявник звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.01.2022 у неї виник конфлікт з колишнім чоловіком, який після розірвання шлюбу продовжує проживати в її будинку. Під час конфлікту заявнику було нанесено побої, в результаті чого вона отримала рвану рану на правому зап'ясті та численні синці.
Посилаючись на вимоги ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» просила суд видати на строк три місяці обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 та заборонити останньому перебувати у місця спільного проживання з постраждалою ОСОБА_4 та наближатись на відстань 150 метрів до місця її проживання.
21.03.2022 ухвалою суду заяву залишено без руху.
24.05.2022 до суду подано заяву про усунення недоліків.
22.06.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами окремого позовного провадження.
23.08.2022 від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких представник ОСОБА_2 повністю заперечував проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що вищевказаний конфлікт, в результаті якого заявнику було нанесено тілесні ушкодження, був спровокований саме заявником у стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги, викладені у заяві про видачу обмежувального припису.
Представник заінтересованої особи повністю заперечував порти задоволення заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що подаючи до суду вказану заяву заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави.
Вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі-Закон) до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. У порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України Заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів настання ризиків насильства у майбутньому. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення Заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Заявник просить суд заборонити заінтересованій особі протягом трьох місяців перебувати в місці спільного проживання, але така вимога порушує його право на користування житлом. Такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 08 квітня 2020 року у справі №336/5627/19.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, щодо вчинення заінтересованою особою кримінального правопорушення.
Однак суд не бере даний доказ до уваги, погоджується з представником заінтересованої особи та вважає, що сам факт внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства не є безумовною підставою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, навіть при відкритті і веденні кримінального провадження. У справі відсуті докази про відкриття провадження і проведення досудового слідства. Навіть внесення відомостей до ЄРДР не підтверджують вчинення заінтересованою особою домашнього насильства і не є доказом її вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки заявник не надала суду будь-яких інших доказів на підтвердження факту домашнього насильства в сенсі винесення судом обвинувального акту (вироку) відсутні підстави застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Вказана правова позиція позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 та від ЗО травня 2019 року у справі № 159/5880/18.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Сам факт звернення до суду свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факту вчинення Заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі-Закон).
Посилання Заявника на скоєння Заінтересованою особою адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП не має жодного відношення до заявлених Заявником вимог про видачу обмежувального припису.
Оскільки заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення заінтересованою особою постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону, а також ризиків настання насильства у майбутньому, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 на строк три місяці із забороною перебувати у місці спільного проживання із заявником.
На підставі ст. 39 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 265, 300 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_4 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 31.08.2022.
Суддя В.Червонописький