Справа № 392/259/21
Провадження № 2/392/94/22
26 липня 2022 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Березія Ю.А.,
при секретарі Кальній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТКБ "Приватбанк") звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 135547 гривень 04 копійки за кредитним договором б/н від 11.01.2010 року, яка складається: 0,00 грн - заборгованість за кредитом; 2773 грн 32 коп - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 132773 грн 72 коп - заборгованість за пенею.
Крім того, позивач просив стягнути на його користь судові витрати у розмірі 2270 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.01.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір.
Позивач посилався на те, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами і таким чином порушив умови договору.
Позивач зазначив, що 21.03.2019 року відповідач та АТКБ "Приватбанк" підписали додаткову угоду, відповідно якій позивач зобов'язується здійснити платіж на погашення заборгованості по договору в розмірі не менше 4000 грн в строк не пізніше 21.03.2019 року. Подальше погашення заборгованості здійснюється шляхом здійснення платежів в розмірі 7384 грн 82 коп до 25 числа місяця на протязі 3 місяців.
26 лютого 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 82).
26 липня 2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 січня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТКБ «ПриватБанк», відповідно якій виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку кредитка "Універсальна"(а.с. 8).
21 березня 2019 року АТКБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписали додаткову угоду, відповідно якій позивач зобов'язується здійснити платіж на погашення заборгованості по договору в розмірі не менше 4000 грн в строк не пізніше 21.03.2019 року. Подальше погашення заборгованості здійснюється шляхом здійснення платежів в розмірі 7384 грн 82 коп до 25 числа місяця на протязі 3 місяців (а.с. 9-10).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за договором № SAMDN50OTC002594738 від 21.03.2019 року станом на 28.12.2020 року становить 135547 гривень 4 копійки і складає: 0,00 грн - заборгованість за кредитом; 2773 грн 32 коп - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 132773 грн 72 коп - заборгованість за пенею (а.с. 7).
Крім того, до позовної заяви додано такі документи: копія паспорта відповідача, довіреність представника позивача, відомості з ЄДРПОУ щодо реєстрації Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", банківська ліцензія, виписка з ЄДРПОУ щодо реєстрації Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", нова редакція Статуту Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (а.с. 13-20).
Наведені факти вказують на такі права і обов'язки сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 11 січня 2010 року процентна ставка не зазначена (а.с. 8).
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
А відповідно до приписів частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Як вбачається з заяви про закриття провадження у справі відповідач не визнає Умови та правила надання банківських послуг, які наявні в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_1 , як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог чинного законодавства про повідомлення споживача банківських послуг про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Між тим, суд зазначає, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог чинного законодавства про повідомлення споживача банківських послуг про умови кредитування та узгодження зі споживачем зазначених умов.
Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
Судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,
Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 серпня 2022 року.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570;
відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Головуючий
суддя