Провадження № 11-сс/803/1328/22 Справа № 175/5103/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
29 серпня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42021042150000085 за апеляційною скаргою прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, -
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року, було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021042150000085 від 19.11.2021, за ч.ч. 1,3 ст. 301 КК України, а саме на об'єкти, які вилучено 14.07.2022 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що прокурором клопотання не належним чином не обґрунтовано, а саме не зазначено мету та підстави у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт на вилучене майно, не надано доказів, що вказане майно пов'язане із вчиненням кримінального правопорушення. А тому, слідчий суддя не знайшов законних підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту майна.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову, якою накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження №42021042150000085, майно, вилучене в ході обшуку від 14.07.2022 року визнано речовим доказом.
Відповідно до клопотання прокурора про арешт майна зазначено у чому саме полягають підстави і мета необхідності накладення арешту, а саме проведення слідчих (розшукових) дій, у томі числі призначення відповідних судових експертиз, та збереження речових доказів від їх приховування, знищення, пошкодження тощо.
Вважає, що клопотання прокурора про арешт майна яке вилучене 14.07.2022 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим та вмотивованим, відповідає вимогам ст.ст. 170-173 КПК України, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
В суді апеляційної інстанції, прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 та з підстав викладених в ній просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши надані матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.
Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора.
З наданих матеріалів провадження, вбачається, що Слобожанською окружною прокуратурою здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021042150000085 від 19.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 301 КК України.
14 липня 2022 року у період часу з 05 год. 55 хв. по 10 год. 45 хв. було проведено обшук за місцем проживання гр. ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно.
14 липня 2022 року винесено постанову про визнання вищевказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні №42021042150000085.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже визначальним критерієм для віднесення тих чи інших предметів до речових доказів у конкретному кримінальному провадженні виступають ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором клопотання належним чином не обґрунтовано, а саме не зазначено мету та підстави у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт на вилучене майно, не надано доказів, що вказане майно пов'язане із вчиненням кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора.
При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку колегії суддів, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3