31 серпня 2022 року м. Київ
Справа № 759/25667/21
Провадження: № 22-ц/824/8069/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Вербової І.М., Нежури В.А.,
секретар Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О.,
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зобов'язання голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клавдіївська-40» зробити перерахунок коштів позивачам та всім співвласникам Об'єднання багатоквартирного будинку «Клавдіївська-40», стягнення суми внесків за обслуговування будинку і прибудинкової території,
У жовтні 2020 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 12.11.2021р. відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.12.2021 року суд постановив ухвалу про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
06.06.2022 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без розгляду.
У задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кобзаренко Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі та задоволення заяви про компенсацію судових витрат. Також просив відшкодувати судові витрати, понесені у зв'язку з апеляційним переглядом справи.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_2 фактично відмовився від позову, а тому, суд першої інстанції, зважаючи на пропуск строку для подання заяви про залишення позову без розгляду, а також відсутність у позивачів бажання продовжувати спір повинен був закрити провадження у справі. Окрім того, вказав, що справа розглядалась в апеляційній інстанції двічі з процедурних питань, позивачами заявлено 15 позовних вимог та долучено 75 додатків на 135 сторінках, по-суті позивачами заявлені абсурдні вимоги, неправильно визначений відповідач у справі, у зв'язку з чим відповідачка була вимушена звернутись за отриманням професійної правової допомоги.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 та 19 липня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи, залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції виходив із положень п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Залишаючи без задоволення заяву адвокатаКобзаренкаЮ.В. в інтересах ОСОБА_1 про компенсацію витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів, які б свідчили про зловживання позивачами процесуальними правами, або що спір виник внаслідок їх неправильних дій.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або закономчи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язанихз розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 142 ЦПК України закріплено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142ЦПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
При цьому, звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом статті 257 ЦПК України, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованимита у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що звернення до суду з позовом є доказами їх необґрунтованих дій. При цьому слід відмітити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявлення позивачами 15 позовних вимог та визначення відповідачем у справі ОСОБА_1 не може свідчити про необґрунтованість дій позивачів.
Нічим не підтвердженими є також і посилання скаржника на те, що позивачами заявлені абсурдні вимоги та неправильно визначений відповідач у справі.
Оскільки відповідачкою не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивачів у справі, що зумовили понесення відповідачкою заявлених до стягнення витрат, суд першої інстанції, проаналізувавши процесуальні дії позивачів у цій справі, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі 741/1681/17, від 2 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц та у справі № 644/7976/18, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 26 травня 2021 року у справі №761/20963/17.
Також відхиляються колегією суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі, а тому, залишивши позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без розгляду, порушив норми процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК україни, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 28 лютого 2022 року.
28 лютого 2022 року судове засідання було відкладено на 07 червня 2022 року за клопотанням ОСОБА_2 , тобто, розгляд справи по суті заявлених позовних вимог не розпочався, у суду першої інстанції не було жодних підстав для закриття провадження у справі.
06 червня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Окрім того, слід відмітити, що у поданій заяві позивачі просили суд саме залишити без розгляду їх позов, і вказану вимогу обґрунтували посиланням на п 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а відтак, доводи скаржника про те, що позивачі відмовились від позову, є безпідставними.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з апеляційним переглядом справи, слід залишити за ним.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.М. Вербова
В.А. Нежура