Справа № 759/6372/22 Головуючий в суді І інстанції Бабич Н.Д.
Провадження № 33/824/2126/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
30 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 рокуу адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 грн 20 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 7 червня 2022 року о 23 год. 10 хв. вона керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Кільцева дорога 19-А в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810 тест №2244, який видав позитивний результат -1,16 % проміле. Огляд було зафіксовано на бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9-а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із даною постановою представником ОСОБА_1 - адвокатом Вознюком А.С. 22 липня 2022 року подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує на те, що ОСОБА_1 неодноразово висловлювала свою незгоду із результатами приладу Драгер, а саме в частині кількості проміле алкоголю у її організмі, що зафіксовано на відеозаписі (00:05:15 сек., 00:11:40 сек., 00:12:45 сек. запису).
Звертає увагу на те, що поліцейські вводили ОСОБА_1 в оману щодо санкції, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП. Так з відеозапису (00:05:20сек., 00:06:30 сек., 00:11:30 сек. запису) вбачається, як поліцейський неодноразово запевняють ОСОБА_1 , що: «нічого страшного, просто сплатите 17000 грн штрафу і все»,чим ввели останню в оману стосовно виду покарання за дане правопорушення, щоб остання не дуже сперечалася із їхніми діями.
Вважає, що поліцейські знехтували своїм обов'язком роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами проведеного поліцейськими огляду, його можна пройти в найближчому закладі охорони здоров'я.
Також вважає неправильними показники Драгера, оскільки поліцейський не зробив контрольного заміру повітря у приладу Драгер перед тим, як надати його для використання ОСОБА_1 .
Зазначає, що усі документи містять підпис ОСОБА_1 , однак, як вбачається із відеозапису, дані підписи були отримані поліцейськими у суто формальний спосіб.
На підставі наведеного просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про закриття провадження у справі у зв'язку із наявністю обставин передбачених ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , її захисники Вознюк А.С. та Туровський В.В. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задовольнити та скасувати постанову суду як незаконну.
Вислухавши ОСОБА_1 та її захисників, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодилась нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 7 червня 2022 року о 23 год. 10 хв. керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Кільцева дорога, 19-А в м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810 тест №2244, який видав позитивний результат -1,16 % проміле. Огляд зафіксовано на бодікамеру. Суд першої інстанції вважав, що своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9-а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 055292 від 7 червня 2022 року, відповідно до якого 7 червня 2022 року о 23 год. 10 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Кільцева дорога 19-А в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6810 тест №2244, який видав позитивний результат -1,16 % проміле;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого 7 червня 2022 року у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук у зв'язку з чим працівником поліції проведено огляд на стан сп'яніння зі згоди водія із застосуванням приладу «Драгер Alcotest 2244», результат огляду 1,16 %, ОСОБА_1 з результатом огляду ознайомлена, що стверджується її підписом в акті;
- у роздруківці результатів тестування на алкоголь до протоколу серії ААБ № 055292 від 7 червня 2022 року, згідно якої при застосуванні приладу «Драгер Alcotest 2244» виявлено у ОСОБА_1 показник алкоголю 1,16 %, яка підписана ОСОБА_1 ;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали 7 червня 2022 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , де також зафіксовано проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за згодою останньої із застосуванням приладу «Драгер Alcotest 2244»;
- поясненнями ОСОБА_1 про те, що вона керувала транспортним засобом після вживання алкогольного напою, які зафіксовані на відеозаписі та надані в судовому засіданні.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння ознаки сп'яніння, виявлені працівниками поліції 7 червня 2022 року у ОСОБА_1 , а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук в розумінні п.п.2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а сам огляд проведено поліцією у повній відповідності із розділом ІІ вказаної Інструкції, а також Порядком проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Як протокол про адміністративне правопорушення, так і акт огляду на стан алкогольного сп'яніння підписані особою, яка їх склала, та безпосередньо ОСОБА_1 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Крім того, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом під час підготовки до судового засідання було досліджено наявний в матеріалах справи відеозапис із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві, які 7 червня 2022 року здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Із вказаного запису вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», на що водій погоджується, результат тесту склав 1,16 ‰. Після чого присутні направилися складати акт огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З вказаного відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_1 не погодилась з результатами проведеного тесту та заперечувала проти отриманого результату, а лише виявила здивування. При цьому, при перегляді справи апеляційним судом було з'ясовано, що ОСОБА_1 після вказаних подій у самостійному порядку до лікарні також не звернулась.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку огляду особи на стан сп'яніння, а саме у частині недоставляння ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж загалом відмовитися від проходження такого огляду. На вказані пропозиції ОСОБА_1 зазначила, що може пройти огляд на місці зупинки.
Як було зазначено вище, матеріалами справи жодним чином не підтверджується той факт, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлювала свою незгоду із результатами проведеного тесту. Зокрема, убачається, що остання поставила свій підпис у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів про те, що згодна із отриманими результатами, а також не виклала своїх заперечень у протоколі щодо отриманих результатів.
При цьому, наявний у справі бланк направлення не містить будь-яких даних щодо незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Також, у вказаному направленні убачається, що воно складене поліцейським 7 червня 2022 року об 23:16 годині, а протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 055292 від 7 червня 2022 року об 23:23 годині, тобто після оформлення зазначеного направлення. Вказаний протокол, що був складений після заповнення бланку направлення, підписаний ОСОБА_1 та не містить будь-яких заперечень щодо недоставлення її до медичного закладу, у разі незгоди із результатами огляну на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Разом з цим, положеннями статті 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких адміністративне затримання, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржувала.
Більш того, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила факт керування транспортним засобом після вживання алкогольного напою.
Що стосується посилань у апеляційній скарзі на те, що поліцейські знехтували своїм обов'язком роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими, його можна пройти в найближчому закладі охорони здоров'я, то це не є підставою для визнання постанови судді місцевого суду незаконною та наявності підстав для закриття провадження у справі.
Окремо слід зазначити, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не були заявлені жодні клопотання про допит поліцейських для надання пояснень з цього приводу, що на переконання апеляційного суду, вказує на формальність вказаного доводу, як підставу для скасування рішення судді місцевого суду.
Також є безпідставними доводи щодо неправильності показників Драгера, скільки при перевірці цих доводів апеляційний суд таких порушень не встановив.
Згідно з вимогами п.5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МОЗ/МВС від 09 листопада 2015 року №1452/735, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 вимагала від працівників поліції надати їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відсутні такі дані і про те, що вона вимагала надати зазначені документи і в судовому засіданні в суді першої інстанції. Не були надані такі докази і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис є неповним та переривається, то він є безперервним у частині вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння та самої процедури огляду, тобто у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, порушення, на які звертає увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення, до того ж остання не заперечує факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто фактичні обставини справи не оскаржує взагалі.
Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що суддею першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 а ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана