справа №753/16875/21 головуючий у суді І інстанції: Гусак О.С.
провадження №22-ц/824/7694/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
30 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Олійник В.І., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У серпня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову вказує на те, що 20 червня 2020 року отримала копію наказу від 14 травня 2020 року № 14-к, відповідно до якого її було звільнено з посади заступника голови правління з 14 травня 2020 року у зв'язку з припиненням повноважень, згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України. Вважає, що оскільки її було звільнено на підставі зазначеного пункту у зв'язку з припиненням повноважень, то вона має право на виплату вихідної допомоги. Зазначає, що таку вихідну допомогу їй виплачено, не було, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь 378 044 грн 10 коп. вихідної допомоги, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 травня 2020 року по день винесення судового рішення.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 378044,10 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15.05.2020 по день винесення судового рішення включно.
Вважає, що суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову дійшов помилкових висновків про те, що виплата вихідної допомоги за дострокове припинення контракту в березні 2020 року згідно п. 4.5 контрату № 30 від 19.09.2017 року тотожна виплаті вихідної допоги на підставі ст. 44 КзпП України у зв'язку зі звільненням позивача 14.05.2020 року. Також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновків, що встановлення розміру вихідної допомоги не є предметом спору.
Зазначає, що позивач не просила зобов'язати відповідача виплатити вихідну допомогу, а заявила вимогу про стягнення вихідної допомоги у розмірі 378044,10 грн.
Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а апеляційне провадження закриттю, виходячи з наступного.
Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу у квітні 2020 року, що підтверджується наданими відповідачами доказами, а, отже, роботодавець виконав вимоги трудового законодавства, зокрема пункту 5 частини першої статті 41КЗпП України, тому суд не вбачає передбачених законом підстав для повторного стягнення вихідної допомоги. Щодо розміру вихідної допомоги, то суд не вважає що встановлення її розміру є предметом вказаного спору, оскільки при зверненні до суду позивач взагалі замовчував факт її виплати, лише у відповіді на відзив вказував про невірний її розрахунок. Підстави звернення позивача до суду були іншими, тому предметом дослідження у цій справі вказані обставини бути не можуть. Оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідними вимогами, то суд дійшов висновку про відмову у позові і в цій частині.
Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що наказом ДП «ОГХК» від 07 вересня 2016 року № 48-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника генерального директора з охорони праці.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 листопада 2016 року ДП «ОГХК» з 8 грудня 2016 року перетворено на ПАТ «ОГХК».
Наказом ПАТ «ОГХК» від 8 грудня 2016 року № 3-к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника голови правління ДП «ОГХК».
19 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Мінекономрозвитку України, яке
є вищим органом ПАТ «ОГХК», укладений контракт № 30, відповідно до умов якого позивач зобов'язувалася безпосередньо та через правління товариства здійснювати управління поточною діяльністю Товариства в межах компетенції правління товариства включно до 20 вересня 2020 року. Сторони домовилися, що умови цього Контракту застосовуються до відносин сторін, які виникли з дати призначення заступника голови правління згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 грудня 2016 року № 2013 «Про затвердження складу правління ПАТ «Об'єднана гірнично-хімічна компанія», і цей контракт є цивільно-правовим договором.
Відповідно до п. 4.5 контракту передбачено, що у разі припинення цього контракту з підстав, що передбачені підпунктом 4.4.3.1 пункту 4.4. заступнику голови правління виплачується вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку. Відповідно до п. 4.5 контракту передбачено, що у разі припинення цього контракту з підстав, що передбачені підпунктом 4.4.3.1 пункту 4.4. заступнику голови правління виплачується вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Наказом Мінекономрозвитку України від 22 грудня 2018 року № 1955 змінено тип ПАТ «ОГХК» на АТ «ОГХК».
Відповідно до наказу ФДМ України від 19 березня 2020 року № 513 повноваження ОСОБА_1 - заступника голови правління товариства припинені, а укладений з позивачкою контракт від 19 вересня 2017 року № 30 розірвано.
Наказом від 14 травня 2020 року № 14-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови правління з 14 травня 2020 року у зв'язку з припиненням повноважень, згідно пункту 5 статті 41 КЗпП України.
Відповідно до наказу від 03 квітня 2020 року № 49 «Про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 », вбачається, що бухгалтерію зобов'язано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до п. 4.5 Контракту.
Згідно довідки про середній заробіток АТ «ОГХК» від 23.06.2020 року №269/23-06, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи становила: квітень 2020 року 37500,70 грн (13 робочих днів); за травень 2020 року 25506,55 грн (за 8 робочих днів).
Відповідно до довідки про нарахований дохід від 12 листопада 2021 року № 12-11/2021 сума вихідної допомоги 136 206 грн та винагорода у сумі 22701,00 грн (загальна сума 158907,00 грн була виплачена ОСОБА_1 6 квітня 2020 року, платіжне доручення № 5479.
Згідно з платіжним дорученням від 6 квітня 2020 року № 5479 на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 158907,00 грн, в тому числі 136206,00 грн вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Вирішуючи питання юрисдикційності спору слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке. За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня
2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб».
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду
у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірнично-хімічна компанія», третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
З вищевказаної постанови вбачається, що у липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства «Об'єднана гірнично-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У позові просила: - визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» № 14-к від 14 травня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити її на посаді заступника голови правління АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по день винесення рішення; - відшкодувати моральну шкоди в розмірі 50000,00 грн; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справу № 753/10990/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірнично-хімічна компанія», третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди передано для продовження розгляду до господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 червня 2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірнично-хімічна компанія», третя особа - Фонд державного майна України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до розгляду та відкрито провадження у справі.
З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, оскільки на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа, за якою ОСОБА_1 оскаржує законність розірвання з нею трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (розірваного у зв?язку з припиненням повноважень позивача, як посадової особи АТ «ОГХК»), а позовні позовні вимоги даного позову є похідними.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 377 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Роз'яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
З моменту прийняття постанови суду апеляційної інстанції рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року втрачає законну силу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «01» вересня2022 року.
ГоловуючийсуддяЛ.П. Сушко
СуддіВ.І. Олійник
О.І. Сліпченко