Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/2352/2022
м. Київ Справа № 753/2643/22
25 серпня 2022 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №332591, 02 травня 2022 року близько 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 не виконував законну вимогу інспектора поліції пред'явити для перевірки документи, які встановлюють особу, а також посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив ч. 1 ст. 126 КУпАП, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496,20 грн.
Не погоджуючись з такою постановою суду, 10 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та закрити провадження відносно нього у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом розглянуто справу без дослідження всіх обставин справи та надання належної оцінки наявним у справі доказам. Вказував на те, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджується відомостями, зазначеними у протоколі, ні наявними свідками, які не вказані у протоколу, ні ним, враховуючи відсутність підпису на протоколі. Звертав увагу суду на те, що йому не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вважає, що працівники поліції безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення, а також незаконно застосовували до нього фізичну силу та образи, його заяви та клопотання щодо дотримання вимог процесу при затриманні свідомо ігнорували. Зауважував, що суть інкримінованого йому правопорушення з кваліфікацією дій за ст. 185 КУпАП є сумнівною, оскільки невиконання вимоги поліцейського пред'явити документи, передбачені п. 2.1а, 2.1б Правил дорожнього руху, не можуть бути кваліфіковані як злісна непокора, так як відсутність вказаних документів є окремим складом правопорушення.
Також в апеляційній скарзі клопотав про поновлення строку на апеляційне скарження, посилаючись на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки в судовому засіданні він не був присутній у зв'язку з перебуванням на лікарняному, надсилав завчасно клопотання про перенесення розгляду справи, однак суд залишив його поза увагою, копію постанови отримав 09 серпня 2022 року у приміщенні суду.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи та звернувся з апеляційною скаргою протягом 10 днів з дня її отримання у приміщенні суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Положеннями ч.2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною, обґрунтованою, вмотивованою і підлягає скасуванню.
Висновки районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ст.185 КУпАП, спростовуються зібраними у справі доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №332591 від 02 травня 2022 року близько 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 не виконував законну вимогу інспектора поліції пред'явити для перевірки документи,які встановлюють особу, а також посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив ч. 1 ст. 126 КУпАП, тавчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Диспозицією ст.185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними чи юридичними особами.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться в абзаці другому п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Однак із формулюванні суті адміністративного правопорушення, яка наведена в протоколі вбачається, що вимога поліцейського щодо пред'явлення ОСОБА_1 для перевірки документи, які посвідчують особу, а також посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, не була пов'язана з порушенням останнім громадського порядку, а була висунута як до водія, в зв'язку з ніби то, порушенням Правил дорожнього руху України.
Зокрема в розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені і у статті 16 Закону України «Про дорожній рух». А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Разом з тим, непред'явлення особою, яка керує транспортним засобом працівнику поліції для перевірки посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, становить собою об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП.
Вирішення ж питання про відповідальність особи за іншою статтею КУпАП ніж та, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, враховуючи положення ст.ст.221, 254, 256, 279, 294 КУпАП, виходить за межі компетенції суду першої та апеляційної інстанції.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього не у повній мірі врахував усі обставини справи, що призвело до прийняття невмотивованого рішення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова