03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: №22-ц/824/2272/2022
18 серпня 2022 року м. Київ
Справа № 369/1828/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
встановив:
07.02.2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2007 року, серії ВЕР № 334489, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Г. успадкувала земельну ділянку площею 0,1529 га, яка складається з земельних ділянок: (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на ній); (ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0857 га, та ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0258 га, для ведення особистого селянського господарства) в АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка площею 0,1529 га належала матері позивачки на підставі приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії II- КВ № 114515, виданого Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 08 серпня 1998 року.
На підставі розробленої технічної документації позивачка здійснила державну реєстрацію земельної ділянки № НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Проте, рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 від 05.03.2019 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру земельної ділянки № 1, площею 0,0414 га, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 3222482401:01:004:0165. Площа співпадає на 57.9512%.
З висновку ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та схемою до нього, вбачається, що за результатами камеральних робіт, проведених на підставі відомостей, отриманих під час проведення польових вимірювань, було виявлено, що в Національній кадастровій системі відбувається накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, що переходить у власність позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину, суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , що в подальшому унеможливить реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2020 року, отриманої адвокатом Гурневич Н.В., земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165 належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Зазначила, що відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 були подані недостовірні данні (лінійні розміри і координати ділянки), що не відповідають ні правовстановлюючому документу, ні реально використовуваній площі. Це привело до невідповідності даних у базі Держгеокадастру до правовстановлюючого документу і документації із землеустрою, яка стала підставою для формування ділянки.
Площа, на якій відображене накладення на схемі, розробленої ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» знаходиться у її фактичному користуванні.
Таким чином, її право на земельну ділянку, як спадкоємиці ОСОБА_4 , порушено через зайняття відповідачами земельної ділянки на підставі рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання та отримання державного акту на земельну ділянку, внесення даних до Державного земельного кадастру (зем.ділянка кадастровий номер 3222482401:01:004:0165), яка співпадає із земельною ділянкою, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на 57.9512%.
Мирним шляхом питання щодо повернення земельної ділянки з відповідачами вирішити не вдалося, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, посилаючись на правові норми, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати Рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , визнати недійсним Державний акт серії ЯИ № 210394 від 25.02.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0726 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0726 га, кадастровий номер 3222482401:01:004:0165, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Визнано недійсним Державний акт серії ЯИ № 210394 від 25.02.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0726 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0726 га, кадастровий номер 3222482401:01:004:0165, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ..
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нову, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він та його син ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки площею 0,0726 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №210394 від 25 лютого 2010 року. Вказує, що лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019, на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є належним доказом того чи накладаються межі земельної ділянки, на які суд посилається у своєму рішенні, оскільки по справі не проводилась судова земельно-технічна експертиза, питання про її призначення не ставилось. Крім того, позивачем не надано належних доказів чи накладаються межі земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на межі ділянки позивача.
Зазначає, що відповідно акту Горенської сільської ради прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 11.02.2015 року, (тобто після 7 років як позивачка успадкувала землю) відповідно до змісту якого межі земельної ділянки, яка переходить у власність ОСОБА_2 в натурі (на місцевості), були визначені та вказані землевласнику та власниця земельної ділянки претензій та щодо меж та конфігурацій земельної ділянки не має, власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. В даному Акті зазначені дані та підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту Горенської сільської ради прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 18.09.2017 року (тобто після 9 років як позивачка успадкувала землю), межі земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ №210394 від 25 лютого 2010 року в натурі (на місцевості) були визначені та вказані землевласнику і закріплені межовими знаками, користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. В даному Акті зазначені дані та підпис позивача ОСОБА_2 .
Висновок суду про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною стадією приватизації земельної ділянки є помилковим, оскільки на час складання актів Горенською сільською радою прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.02.2015 року та від 18.09.2017 року позивачка вже була власником земельних ділянок і наміру приватизувати ділянки не мала. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц, на яку посилається суд першої інстанції, стосується лише процедури набуття у власність та/або приватизації земельної ділянки.
Зазначає, що позовна заява ОСОБА_2 була подана з пропущенням строку позовної давності. При цьому, клопотання про поновлення строків із зазначенням поважних причин їх пропущення позивачем надано не було і суд першої інстанції відповідної оцінки цьому факту не дав. Звертає увагу на те, що ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13.10.2015 року по справі №369/11313/15 відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі за її позовом до Горенської сільської ради народних депутатів, виконавчого комітету Горенської сільської ради народних депутатів, Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення, вчинити певні дії. Згодом заочним рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2016 року по справі №369/13275/15 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про внесення змін до державного акту на землю та Державного земельного кадастру відмовлено.
Вказаним рішення встановлено, що висновком Державного підприємства "Київський науково-дослідний від 13.07.2015 року № 06-1.2X958 підтверджується факт допущеної помилки управлінням земельних ресурсів та те, що, технічна документація із землеустрою передбачає, що площа земельної ділянки, яка передана у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, становить 0, 0414 га, а відповідно до державного акта на право приватної власності на землю площа такої ділянки становить 0,0258 га. В судовому засіданні не встановлено підстав для виправлення допущених помилок при вирішенні питань про оформлення державних актів передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , та зобов'язання управління Держгеокадасту Києво-Святошинського району Київської області внести зміни на плані державного акту належного ОСОБА_2 та виключення з державного акту належного відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ту частину їх земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2
07 лютого 2020 року позивач ОСОБА_2 у третій раз звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, та із змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що про порушення свої прав вона дізналась з висновку ДП «Київський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року №06-1.2/958 щодо помилок в державному акті та Державному земельному кадастрі, та схемою до нього.
Скаржник вважає, що саме з 13.07.2015 року на протязі 3- х років, позивач мала змогу заявити вимогу, та звернутись із відповідним позовом для оскарження рішення 20 сесії 5 скликання Горенської сільської ради, Київської області від 18.09.2008 року суду. Проте, позивач звернулася до суду з даним позовом лише 07 лютого 2020 року.
Враховуючи те, що позивачем був пропущений строк позовної давності для оскарження рішення 20 сесії 5 скликання Горенської сільської ради, Київської області від 18.09.2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр.гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 , дані вимоги щодо визнання недійсними рішень органумісцевого самоврядування та похідні вимоги не підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція вкладена у рішенні Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27.11.2020 року по справі № 369/4959/20.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Вказує, що висновок ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 повністю встановлюють наявність факту накладення земельних ділянок позивача та відповідачів та є належними доказами у справі, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування і суд першої інстанції обґрунтовано взяв їх до уваги. Крім того, факт накладення земельних ділянок також підтверджується технічною документацією на земельну ділянку позивача, планом накладення земельних ділянок, порівняльним планом меж земельних ділянок та ортофотопланом земельних ділянок.
Крім того, враховуючи Акти Горенської сільської ради прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.02.2015 року та від 18.09.2017 року та практику Великої Палати Верховного Суду України посилання відповідачів на ту обставину, що своїм підписом позивачка не мала претензій до існуючих меж не заслуговує на увагу, оскільки погодження меж земельної ділянки є лише допоміжною стадією та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Крім того, сторони в акті від 11 лютого 2015 року своїми підписами погодили межі відповідно до паркану (фактичного користування), а в Акті від 18 вересня 2017 року площа земельної ділянки відповідачів зазначена менша, ніж у їх Державному акті на право власності на земельну ділянку.
Вказує, що оскільки позивач фактично користується (володіє) спірною земельною ділянкою, однак позбавлена права розпоряджатись нею, що полягає у неможливості її реєстрації та отриманні правовстановлюючих документів,позовна заява позивача є негаторним позовом, відповідне правопорушення існує та триває, а тому до зазначених відносин позовна давність не застосовується.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.
Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши думку представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2007 року, серії ВЕР № 334489, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Г. позивач успадкувала земельну ділянку площею 0,1529 га, яка складається з земельних ділянок: (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих на ній); (ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0857 га, та ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0258 га, для ведення особистого селянського господарства) в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,1529 га належала матері позивача на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II- КВ № 114515, виданого Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 08 серпня 1998 року.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач почала процедуру належного оформлення права власності на землю, в зв'язку з чим замовила в ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
На підставі розробленої технічної документації земельній ділянці № НОМЕР_2 , площею 0.0857га, присвоєний кадастровий номер 3222482401:01:004:5087, земельній ділянці № НОМЕР_3 , площею 0.0258, присвоєний кадастровий номер 3222482401:01:004:5086.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 від 05.03.2019 року відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру земельної ділянки № 1, площею 0,0414 га, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 3222482401:01:004:0165. Площа співпадає на 57.9512%.
З висновку ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та схемою до нього, вбачається, що за результатами камеральних робіт, проведених на підставі відомостей, отриманих під час проведення польових вимірювань, було виявлено, що в Національній кадастровій системі відбувається накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, що переходить позивачу у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину, суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що в подальшому унеможливить реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 210394 від 25.02.2010 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:004:0165 загальною площею 0,0726 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2020 року, отриманої адвокатом Гурневич Н.В., земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Зі схеми накладення суміжних земельних ділянок, розробленої ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» вбачається, що до складу земельної ділянки відповідачів, включена частина земельної ділянки, площею 0.0240 га яка належала матері позивача на праві власності. Тобто при загальній площі земельної ділянки 0,0414 га, в зв'язку з накладкою площа спадкової земельної ділянки зменшилась на 0.0240 га.
На адвокатський запит за вих. № 27/12/19 від 27.12.2019 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району надано копію Рішення від 06.09.2007 року 13-тої сесії 5-го скликання, яким прийнято рішення надати ОСОБА_7 , ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 (забудовані землі) та земельну ділянку загальною площею 0,0803 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 із земель запасу Горенської сільської ради.
На адвокатський запит за вих. № 23/12/19 від 23.12.2019 року Горенською сільською радою Києво-Святошинського району надано копію Рішення від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання, з якого вбачається, що сесія вирішила 1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 , площею 0,0726 га та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , площею 0,0803 га; 2) передати громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_3 безоплатно у спільну власність земельну ділянку для обслуговування та будівництва житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2 , площею 0,0726 га та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , площею 0,0803 га.
З листа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 вбачається, що за результатами камеральних робіт, проведених на підставі відомостей, отриманих під час проведення польових вимірювань, було виявлено, що в Національній кадастровій системі відбувається накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, що переходить позивачу у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину, суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що в подальшому унеможливить реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.
З плану накладення земельних ділянок, порівняльного плану меж земельних ділянок та ортофотоплану земельних ділянок (геодезична зйомка), яка проведена інженером-геодезистом ОСОБА_8 та наявна в матеріалах справи, вбачається, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 включена частина земельної ділянки, якою користується та яка належить на підставі свідоцтва про право на спадщину позивачці.
З акту Горенської сільської ради прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.02.2015 року, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що межі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 в межах Горенської сільської ради, площею 0,0414 га, яка переходить у власність ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії II-КВ 114515, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 327 від 8 серпня 1998 року, в натурі (на місцевості) були визначені та вказані землевласнику, але межовими знаками встановленого зразка не закріплені, оскільки збігаються з парканом.
Тобто склався порядок користування земельними ділянками відповідно до встановленого паркану. Зазначена обставина Сторонами не заперечується, спір щодо усунення порушення права володіння та користування земельними ділянками відсутній.
З акту Горенської сільської ради прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 18.09.2017 року, наявного в матеріалах справи вбачається, що межі земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0536 га, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 210394 від 25.01.2010 року, в натурі (на місцевості) були визначені та вказані землевласнику і закріплені межовими знаками встановленого зразка.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 210394 від 25.01.2010 року, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначена площа земельної ділянки 0,0726 га. Тобто площа земельної ділянки, яка зазначена у акті Горенської сільської ради прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 18.09.2017 року не збігається з площею, зазначеною у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 210394 від 25.01.2010 року, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, враховуючи помилки та розбіжності при складанні Актів Горенською сільською радою прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.02.2015 року та від 18.09.2017 року, а також враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду України, вважав посилання відповідача на ту обставину, що своїм підписом позивачка не мала претензій до існуючих меж не заслуговує на увагу суду, оскільки погодження меж земельної ділянки є лише допоміжною стадією приватизації земельної ділянки, та крім того, сторони в акті від 11.02.2015 року своїми підписами погодили межі відповідно до паркану, а в Акті від 18.09.2017 року площа земельної ділянки Відповідачів зазначена менша, ніж у їх Державному акті на право власності на земельну ділянку.
Щодо застосування строків позовної давності, суд вважав, що оскільки позивач позбавлена права розпоряджатись спадковою земельною ділянкою, яке полягає у неможливості її реєстрації та отриманні правовстановлюючих документів відповідне правопорушення існує, а тому до зазначених відносин позовна давність не застосовується.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що права позивача порушені в результаті того, що Горенською сільською радою рішенням від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в порушення вимог ст.17 Земельного кодексу України, незаконно передала у власність земельну ділянку, яка вже знаходилась у приватній власності ОСОБА_4 , в результаті чого відповідачі незаконно отримали у власність земельну ділянку та провели реєстрацію такого права власності.
Враховуючи те, що рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок призвело до перетину земельних ділянок, та порушує право власності позивача на її земельну ділянку, суд дійшов висновку, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції посилався на те, що оскільки державний акт на ім'я відповідачів виданий на підставі рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання, підлягає скасуванню, то державний акт серії ЯИ № 210394 від 25.02.2010 року, виданий Горенською сільською радою на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094700532, є недійсним. Оскільки при проведенні реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 були порушенні права позивача, як первинного користувача земельної ділянки, то суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 378 ЦК України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Право приватної власності на земельну ділянку може бути припинено також в порядку статті 140 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік припинення права власності на землю.
Стаття 152 ЗК України визначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За змістом статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визначення недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Стаття 155 ЗК України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) вказано, що «державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку» .
Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Статтею 1218 ЦК України, передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Встановивши, що позивач ОСОБА_2 виконала усі необхідні процедури для набуття прав спадкоємиці, отримала свідоцтва про право на спадщину на майно, але земельна ділянка площею 0,0414 га не може бути оформлена у зв'язку з накладенням на її частину іншої земельної ділянки, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 5,6,7 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 67 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Нанесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державний земельний кадастр», державний земельний кадастр ведеться не електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що «згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п'ята статті 158 ЗК України). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.»
Як правильно встановлено судом першої інстанції, координати земельної ділянки відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 накладаються на координати земельної ділянки позивача, що унеможливлює внесення змін до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру стосовно місця розташування земельної ділянки позивача та оформлення права власності позивача на вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про накладення меж земельних ділянок, оскільки у справі не проводилась земельно-технічна експертиза; позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вона дізналась з листа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року, а цим позовом звернулась до суду у лютому 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначила, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, оскільки факт накладення вказаних вище земельних ділянок підтверджується висновками спеціалістів : технічною документацією на вказану земельну ділянку, виготовлену на замовлення позивача; рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 від 05.03.2019 року; висновком ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та схемою до нього; листом ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958; планом накладення земельних ділянок, порівняльного плану меж земельних ділянок та ортофотоплану земельних ділянок (геодезична зйомка), яка проведена інженером-геодезистом ОСОБА_8 .
З висновку ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року № 06-1.2/958 та схемою до нього, встановлено, що в Національній кадастровій системі відбувається накладення на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0414 га, що переходить позивачу у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину, суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до схеми накладення суміжних земельних ділянок, складеної фахівцями ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», площа накладення складає 0,0240 га ( а.с. 12, т. 1)
Відповідно до технічної документації, складеної сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_8 , площа накладення земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку позивача становить 0,0240 га ( а.с.123, т. 1)
Згідно з рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 від 05.03.2019 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, площа співпадіння земельної ділянки позивача з земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482401:01:004:0165 становить 57,9512%.
Таким чином, оцінюючи зазначені докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними, оскільки рішення Горенської сільської ради від 18.09.2008 року 20-тої сесії 5-го скликання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам призвело до перетину земельних ділянок, та порушує право власності позивача на її земельну ділянку, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про незастосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів також відхиляє, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, отримавши лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 13.07.2015 року позивач намагалась в позасудовому і в судовому порядку вирішити питання з відповідачами щодо виправлення помилок у технічній документації щодо належної їм земельної ділянки та помилок у Державному земельному кадастрі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2016 року у справі № 369/13275/15, в грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 зверталась з позовом до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про внесення змін до державного акту на землю та Державного земельного кадастру. Однак вказаним рішенням у задоволенні позову їй було відмовлено з підстав неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Як пояснила в судовому засіданні позивач, відповідачі погодились виправити помилки у технічній документації на належну їм земельну ділянку і вони домовились разом піти в управління Держгеокадастру для внесення змін до Державного земельного кадастру. Наслідком такої домовленості стало те, що позивач підписала без зауважень акт погодження меж 18 вересня 2017 року. Однак в подальшому, після підписання вказаного акту, відповідачі відмовились від виконання попередніх домовленостей.
Зазначені пояснення позивача підтверджуються вищевказаним актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки відповідачів від 18.09.2017 року, який позивач підписала без зауважень як суміжний землекористувач.. ( а.с. 160, т. 1)
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Іваненко О.І. № РВ-3201692122019 від 05 березня 2019 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки відповідачами були вчинені дії, наслідком яких є переривання перебігу позовної давності для позивача.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.