[1]
01 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ з ДУ "Київський
слідчийізолятор"),
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2004 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 серпня 2005 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, звільненого 09 липня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 1 місяць; вироком Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, яким скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року, в частині заходу примусу, з урахуванням змін, внесених постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2018 року, за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190; ст. 231 КК України, із урахуванням положень ст. 72 КК України, до 5 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 51 000 гривень;
визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, за вироком Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, з урахуванням змін, внесених постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2018 року, і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років та штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу відносно ОСОБА_6 виконувати самостійно.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_8 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 достовірно знаючи про потреби окремих громадян у необхідності вживання психотропних речовин, вирішив налагодити збут психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах на території м. Києва та Київської області, у зв'язку з чим вирішив пришукати спільника та схилити його до надання йому допомоги у розповсюдженні психотропної речовини "амфетамін".
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 18 серпня 2019 року, ОСОБА_6 , перебуваючи у розшуку у зв'язку з ухиленням від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та штрафу у розмірі 51 000 грн., для запобігання викриттю його злочинних дій співробітниками правоохоронних органів, залучив до протиправної діяльності, спрямованої на незаконне виготовлення та збут психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах, свого знайомого ОСОБА_8 з яким проживав на житловому масиві "Позняки" Дарницького району м. Києва.
Залучивши ОСОБА_8 до своєї протиправної діяльності, ОСОБА_6 довів йому свій злочинний намір, на що ОСОБА_8 добровільно погодився та вони розподілили ролі у вчиненні злочину наступним чином.
ОСОБА_6 виготовляє та привозить ОСОБА_8 для реалізації на території м. Києва та Київської області психотропну речовину "амфетамін" в особливо великих розмірах, при цьому останній мав реалізовувати її за оптовою ціною 100 грн. за 1 грам, та частину грошових коштів від продажу психотропної речовини "амфетамін" ОСОБА_8 передаватиме ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
З метою реалізації злочинного умислу, 18 серпня 2019 року о 21 год. 10 хв. ОСОБА_6 у телефонній розмові з ОСОБА_8 домовилися про виготовлення з метою подальшого збуту чергової партії психотропної речовини "амфетамін" масою 3 кг. Після чого ОСОБА_6 , маючи спеціальний хімічний посуд, призначений для розміщення в ньому спеціальних хімічних елементів, при поєднанні яких виготовляється психотропна речовина "амфетамін", з 19 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, розмістив зазначений посуд у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшого незаконного виготовлення та збуту ОСОБА_8 психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах на території м. Києва та Київської області.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах, з 19 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , за вищевказаною адресою, відповідно до розробленого злочинного плану, на замовлення ОСОБА_8 , незаконно виготовив порошкоподібну речовину рожевого кольору масою нетто 1778,57 г із вмістом "амфетаміну", який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, масою 951,535 г, для подальшого її збуту останнім.
Після цього, з 19 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року ОСОБА_6 з метою передачі ОСОБА_8 , виготовленої ним речовини та отримання від нього частини грошових коштів, у телефонних розмовах з останнім домовився про зустріч 23 серпня 2019 року у районі с. Щасливе Бориспільського району Київської області.
Надалі, 23 серпня 2019 року приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , з метою передачі останньому психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах, для її подальшого збуту, згідно попередньо розробленого ними плану на території м. Києва та Київської області, маючи при собі поліетиленовий пакет білого кольору із згортком офольгованого паперу з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, масою нетто 1778,57 г, із вмістом "амфетаміну", який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, масою 951,535 г, вийшов із будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та сів на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки "MersedesBenz", з державними номерними знаками НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_11 , а на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_12 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , та перевіз його за адресою: АДРЕСА_3 .
Цього ж дня приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з АЗС "АМІС" за вищевказаною адресою, у ході зустрічі з ОСОБА_8 отримав від останнього частину грошових коштів у сумі 9000 грн. за вказану психотропну речовину "амфетамін" в особливо великих розмірах, проте передати її не зміг, оскільки обидва були затримані співробітниками правоохоронних органів. Одразу після цього на місці події, під час обшуку зазначеного автомобіля, на задньому пасажирському сидінні, виявлено і вилучено поліетиленовий пакет білого кольору із згортком офольгованого паперу з порошкоподібною речовиною рожевого кольору масою нетто 1778,57 г із вмістом "амфетаміну", який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, масою 951,535 г.
"Амфетамін" згідно з Постановою КМУ від 06.05.2000 року № 770 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (зі змінами, затвердженими Постановою КМУ №7 47 від 26.10.2016 року), "Таблиця II" "Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено", є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", встановлено, що маса "амфетаміну" від 15 г і більше є особливо великим розміром психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.
Крім того, ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак до 23 серпня 2019 року, у невстановленому місці та спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за відсутності правових підстав, у порушення вищезазначеної постанови КМУ № 770 від 06 травня 2000 року, "Таблиця IV" "Список № 1 Прекурсори, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю", незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин кристалоподібну речовину жовтого кольору масою 155,26 г, яка містить фенілнітропропен, який є прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, масою 147,50 г, що є особливо великим розміром. Після чого незаконно перевіз зазначений прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, за адресою: АДРЕСА_3 , де почав його незаконно зберігати на домашній печі, в кімнаті будинку, з метою виготовлення психотропної речовини "амфетамін" в особливо великих розмірах.
24 серпня 2019 року у період часу з 01 год. 03 хв. до 03 год. 10 хв., під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено кристалоподібну речовину жовтого кольору масою 155,26 г, яка містить фенілнітропропен, який є прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, масою 147,50 г, що є особливо великим розміром, у зв'язку із чим протиправну діяльність ОСОБА_6 було припинено.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", встановлено, що маса "Фенілнітропропену" від 20,0 г і більше є особливо великим розміром прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу.
ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за відсутності правових підстав, у порушення вищезазначеної постанови КМУ № 770 від 06 травня 2000 року, "Таблиця II" "Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено", у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак до 23 серпня 2019 року, у невстановленому місці та спосіб, повторно, незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, пастоподібну речовину білого кольору масою нетто 144,544 г, із вмістом "амфетаміну", який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, масою 29,816 г, що є особливо великим розміром, з метою збуту. Після чого незаконно зберігав зазначену психотропну речовину, обіг якої обмежено, за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , у холодильнику на кухні з метою збуту.
24 серпня 2019 року в період часу з 00 год. 12 хв. по 02 год. 35 хв., під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено пастоподібну речовину білого кольору масою нетто 144,544 г із вмістом "амфетаміну", який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, масою 29,816 г, що є особливо великим розміром, у зв'язку із чим його протиправну діяльність було припинено
Крім цього, ОСОБА_8 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак до 23 серпня 2019 року, у невстановленому місці та спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за відсутності правових підстав, у порушення вищезазначеної постанови КМУ № 770 від 06 травня 2000 року, "Таблиця І" "Список № 1 - Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено", незаконно придбав, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є канабісом, тобто особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, загальною масою, в перерахунку на суху речовину 14,663 г для власного вживання. Після чого незаконно почав зберігати зазначений особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - "канабіс", за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , на кухні без мети збуту.
24 серпня 2019 року в період часу з 00 год. 12 хв. по 02 год. 35 хв., під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є канабісом, тобто особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, загальною масою в перерахунку на суху речовину 14,663 г, у зв'язку із чим його протиправну діяльність було припинено.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки вважає його незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та допущеною неповнотою судового розгляду та постановити ухвалу, якою кримінальне провадження №12018110000000729 від 08 грудня 2018 року закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів.
Так, апелянт вважає, що протокол обшуку від 24 серпня 2019 року та похідні від нього докази є недопустимими, оскільки було проведено не огляд місця події, а обшук житла, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , чим були порушенні вимоги ст. ст. 233, 234, 237 КПК, а саме: без ухвали слідчого судді, оскільки не можливо конкретизувати, що саме по кримінальній справі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були направлені клопотання в строк передбачений КПК України.
В ухвалі про дозвіл на обшук не зазначено, хто може здійснювати обшук конкретно з співробітників СУГУ Київської області.
У протоколі містяться пусті графи для заповнення протоколу, які після його складення та підписання не були перекреслені з метою уникнення можливості, що-небудь дописати в нього. Обшук проведений в нічний час.
Вищевказані обставини в сукупності однозначно свідчать про порушення правил проведення слідчої дії, а тому викликає сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаному протоколі відомостей.
Під час допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не було надано чіткої відповіді на питання хто саме відкривав квартиру та де взялись ключі.
З матеріалів кримінальної справи не вбачається обшук ОСОБА_8 та відсутній протокол вилучення ключів.
З відеозапису обшуку видно, що квартира була вже відкрита під час початку проведення процесуальної дії огляду місця події - обшуку. Поки квартира була відкрита, туди можна було занести та покласти все що завгодно.
Окрім того, стороною обвинувачення до суду взагалі не надано будь-яких доказів, щодо відношення ОСОБА_8 до вищевказаної квартири.
В той же час стороною обвинувачення (прокурором), слідчим не вжито належних заходів для забезпечення присутності під час проведення цього обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути порушені, зокрема, власника квартири.
З предметів, які були вилучені в квартирі ОСОБА_8 не були зняті відбитки пальців рук та не було проведено дактилоскопічну експертизу на наявність на вищевказаних предметах його відбитків, що свідчить про те, що дані предмети могли занести в квартиру до проведення обшуку
Суд безпідставно послався на твердження ОСОБА_8 під час проведення обшуку, що це його наркотичні засоби.
Стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК не були відкриті речові докази - вилучені грошові купюри на суму 9000 гривень та телефони 2 Самсунги та Айфон X, тому суд не мав права допустити відомості, що містяться в них, як доказ, (ч. 12 ст. 290 КПК).
Дані, що зазначені в протоколі затримання ОСОБА_8 від 24 серпня 2019 щодо часу затримання не відповідають дійсності, істотно порушують права та свободи затриманого ОСОБА_8 , які гарантовані Конституцією та законами України, що тягне за собою обов'язкове визнання отриманих доказів недопустимими та не можливість їх використаними при прийнятті процесуальних рішень, та не можливість суду посилатись на них при ухваленні рішень.
За час затримання за участю ОСОБА_8 проводились слідчі дії без повідомлення йому про причини затримки, без роз'яснення йому прав та обов'язків, баз надання права скористатись допомогою адвоката, та інше.
ОСОБА_15 протягом тривалого часу, а саме більше 8 годин не було повідомлено про суть підозри до моменту складання протоколу затримання або вручення письмового повідомлення про підозру.
ОСОБА_8 після фактичного затримання знаходився в СУГУ Київської області без адвоката 08 годин 29 хвилин, а отже не було надано можливості користуватись правовою допомогою захисника.
Відповідно, всі результати слідчих дій є незаконними, а отримані докази - незаконними.
23 серпня 2019 року було проведено не огляд місця події, а обшук транспортного засобу, що знаходився за адресою: АДРЕСА_4 , чим були порушенні вимоги ст. ст.233, 234, 237 КПК, а саме: без ухвали слідчого судді, у зв'язку із чим відповідний протокол та похідні від нього докази є недопустимими.
Як вбачається з указаного протоколу, єдиною метою цієї слідчої дії було повідомлення про подію, оскільки при огляді відкривалися повністю всі бардачки, капот, тощо, тобто проведений органами досудового розслідування 23 серпня 2019 року був обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді.
З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді станом на 24 серпня 2019 року не зверталися, тому отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.
Дозвіл слідчому на проведення обшуку було надано ухвалою слідчого судді лише від 03 вересня 2019 року.
При цьому, в ухвалі про дозвіл на обшук не зазначено, хто може здійснювати обшук конкретно з співробітників СУГУ Київської області, військової прокуратури Київського гарнізону чи іншим особам (ч. 2 ст. 234 КПК України).
У протоколі обшуку взагалі відсутні відомості про те, що огляд проведений у присутності власника/користувача автомобіля, відсутні взагалі будь які дані стосовно вищевказаної особи та не було повідомлено вищевказаній особі про підстави для проникнення до іншого законного володіння особи без ухвали слідчого судді.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта, не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом не допустимими.
Щодо порушень в самому протоколі огляду транспортного засобу.
Стороною обвинувачення надано в якості доказу протокол обшуку від 23 серпня 2019 року, який не відповідає вимогам чинного законодавства:
У протоколі містяться пусті графи для заповнення протоколу, які після його складення та підписання не були перечеркнуті з метою уникнення можливості, що-небудь дописати в нього.Обшук проведений в нічний час.
При огляді відеозапису з АЗС «Амік», що міститься в матеріалах кримінальної справи під час обшуку транспортного засобу, в автомобілі було вибите скло. Також постійно заглядали співробітники правоохоронних органів, які могли покласти все що завгодно в салон автомобіля.
Протокол обшуку підписаний ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , які не зазначені взагалі в протоколі обшуку як особи, що приймають участь в слідчій дії. Також з відеозапису до протоколу вбачається, що були присутні ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які взагалі не вказані в протоколі обшуку як особи, що присутні при проведенні слідчої дії.
В протоколі обшуку не має навіть підписів вказаних осіб, а саме підзахисного ОСОБА_8 .
Під час проведення обшуку ОСОБА_16 (правовий статус встановлений на момент проведення обшуку не був) надавав пояснення, що зафіксовано на відеокамеру та в протоколі, такі порушення законодавства є суттєвими та роблять вказану слідчу дію та цей протокол недопустимими доказами.
Що стосується негласних розшукових слідчих дій, то захисник звертає увагу на наступні факти.
В матеріалах негласних розшукових слідчих дій - НРСД проводились особами, які не мали на це жодних процесуальних прав.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області при винесенні вироку не мав жодних процесуальних підстав для винесення вироку ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК та ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки в ЄРДР було зареєстроване повідомлення про скоєння правопорушення лише за ч. 1 ст. 307 КК України.
Що стосується свідка ОСОБА_17 , то 11 вересня 2019 року свідок сторони обвинувачення співробітник ЄБУ ОСОБА_17 , разом з прокурором ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_18 заходили до ОСОБА_8 на територію ДУ «Київський слідчий ізолятор» для проведення слідчих (розшукових дій). Підтверджуючі документи містяться в матеріалах кримінальної справи. При цьому, сам ОСОБА_17 в своїх показах в судовому засіданні дав неправдиві свідчення проте, що бачив ОСОБА_19 1 раз, а тому, на думку апелянта, факт відвідування свідком ОСОБА_17 . ОСОБА_8 у слідчому ізоляторі свідчить про тиск на нього для дачі показів проти ОСОБА_6 .
Вважає, що Бориспільський міськрайонний суд Київської області помилково прийшов до висновку про те, що органами досудового розслідування доведено, той факт, що кримінальні правопорушення, які інкримінують ОСОБА_8 - вчинені ним, а саме ч. 1 ст. 309 та ч. 3 ст. 307 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року відносно ОСОБА_6 в частині визнання його винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 3 ст. 311 КК України та закрити кримінальне провадження.
Визначити ОСОБА_6 покарання з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, з урахуванням змін, внесених постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2018 року.
В обґрунтування свої вимог захисник вказує, що постановлений вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_20 в частині визнання його винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України та призначення йому покарання є незаконним та необґрунтованим, суперечить вимогам Кримінально процесуального законодавства України, протирічить вимогам щодо застосування законодавства, визначеними рішеннями Верховного Суду України, не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, Конституції та іншими законами України.
Вважає, що вина ОСОБА_6 у вчинені інкримінованих йому злочинів не доведена поза розумним сумнівом, оскільки суд поклав в основу вироку неналежні та недопустимі докази, а саме:
- відомості, які містяться в протоколі обшуку в автомобілі марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер Литви НОМЕР_2 , який проводився за адресою: АДРЕСА_4 , на АЗС "Аміс" від 23.08.2019 року а також речей та предметів, що були вилучені під час проведення такого обшуку, оскільки він проводився за участі великої кількості працівників правоохоронних органів, які приймали активну участь у проведенні обшуку та які не зафіксовані в протоколі обшуку та які не зафіксовані в протоколі обшуку та відсутні їх підписи в протоколі, не відображено зупинення слідчої дії;
- протокол затримання від 24 серпня 2019 року, оформлений о 09 годині 30 хвилин, тобто через чотирнадцять годин після фактичного затримання та проведення особистого обшуку;
- відсутності витягів з ЄРДР про скоєння ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 3 ст. 311 КК України.
- показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що взяті судом, які були надані при проведенні слідчої дії на досудовому розслідуванні, а не ті, які вони надавали безпосередньо в судовому засіданні, які протирічать між собою та яким судом взагалі не надана оцінка;
- протокол огляду предметів від 25 жовтня 2019 рокуоскільки огляд мобільних телефонів, що були вилучені під час обшуку проводився без ухвали суду що до доступу до інформації, без участі понятих, в протокол внесені дані, що не відповідають фактичним даним;
висновки експертів, що ґрунтуються на дослідженні вилучених 23.08.2019 року та 24.08.2019 року речовин та предметів, оскільки вони є плодами отруйного дерева відповідно до частини 1 статті 87 КПК;
- висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
- протоколи за результатами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), що по суті не відповідають об'єктивним даним з відображенням суб'єктивних відомостей працівника правоохоронних органів;
- висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, так як визнаючи факт порушення прав ОСОБА_6 при складанні протоколу його затримання, суд бере до уваги покази, які він надавав під час, коли його права були порушені.
Зокрема, як убачається з відеозапису, який вилучений під час огляду, проведеного в АДРЕСА_4 , від 23.08.2019 року, що був вивчений в судовому засіданні, до проведення обшуку в автомобілі Mersedes Benz литовська реєстрація номерних знаків НОМЕР_2 , велика кількість оперативних співробітників мали вільний доступ та неконтрольовано, безпідставно проникали в салон автомобіля. З відеозапису чітко видно, що оперативні працівники не тільки проникають в салон автомобіля, а там щось шукають, перекладають речі з місця на місце, дістають якісь речі та оглядають їх, перекладають речі, і саме в тому місці, звідки під час обшуку була вилучена психотропна речовина.
З відеозапису видно, що це відбувається в салоні автомобіля як на передньому пасажирському місці, так і на задньому пасажирському місці, якраз там, де в послідуючому було знайдено та вилучено поліетиленовий пакет з написом «Сільпо», в якому була психотропна речовина.
Окрім того, як вбачається з протоколу обшуку, сама психотропна речовина була завернута в офольгований згорток та знаходилась в поліетиленовому пакеті, в який помістити згорток непомітно повністю можливо, тому в даному випадку висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Також захисник зауважує, що з протоколу обшуку видно, що вітрове скло правої передньої двері автомобіля розбите. В той же час, як видно з відеозапису, що долучений до протоколу огляду, вбачається, що в момент затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказане вітрове скло ціле, не пошкоджене і яким чином воно отримало пошкодження не зрозуміло.
Однак оперативні працівники, в порушення вимог законодавства, без будь яких дозволів та підстав проникали в салон автомобіля та проводили там маніпуляції з речами, що знаходились в салоні, отже стверджувати, що в салоні автомобіля були саме ті речі, що були вилучені під час обшуку та що ці речі належать саме особам, яких було затримано, не можливо та проведення обшуку після таких дій працівників правоохоронних органів є необ'єктивним.
Такі порушення законодавства грубо порушують фундаментальні права та свободи громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 24 серпня 2019 року вказано, що старший слідчий СУ ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_21 , розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110000000725 від 08.12.2018 року (час фактичного затримання 23.35 год) о 09.25 год. в приміщенні кабінету №106 СУ ГУНП в Київській області за адресою: м. Київ вул. Дегтярівська, 15-А затримав особу, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_6 .
Проте, як убачається з протоколу огляду від 23 серпня 2019 року, проведеного в АДРЕСА_4 фактичне затримання ОСОБА_6 відбулось 23 серпня 2019 року о 18 годині 54 хвилини за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний факт підтверджує, що під час фактичного затримання ОСОБА_6 23 серпня 2019 року об 18 годині 54 хвилини були істотно порушені права та свободи затриманого ОСОБА_6 , було порушено його право на захист, адже саме з моменту затримання ОСОБА_6 у правоохоронців виникає обов'язок негайно повідомити про затримання відповідний центр з надання безоплатної правової допомоги, який, у свою чергу, протягом двох годин має забезпечити прибуття захисника.
Також захисник вказує, що після затримання ОСОБА_6 до моменту складання протоколу затримання, в той час, коли грубо порушуються його права, ОСОБА_6 був залучений до проведення обшуку в автомобілі марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що відображено в протоколі обшуку.
В протоколі обшуку не вказано, що під час обшуку приймає участь ОСОБА_6 , не встановлений його статус в якості якого учасника слідчої дії він приймає участь при обшуку, не роз'яснені йому його права та обов'язки у відповідності до його правового статусу.
Окрім того, ОСОБА_6 , після його затримання, та стосовно якого відбувались в цей час порушення його законних прав, був залучений до проведення вказаного обшуку, приймав у ньому участь, ОСОБА_6 ставились запитання щодо вилучених під час обшуку речей та його дії до затримання.
При цьому, під час проведення обшуку ОСОБА_6 ставились запитання не тільки слідчим, який проводив вказану процесуальну дію, а працівниками правоохоронних органів, які у великій кількості були присутні при проведенні обшуку та навіть не були відображені у протоколі обшуку. Самі запитання були поставлені ОСОБА_6 з вимогою «правильно надати відповідь», що є психологічним тиском на ОСОБА_6 . Вказані обставини зафіксовані у відеозапису до протоколу обшуку.
В протоколі обшуку відсутні будь-які відомості про особу, що проводила відео зйомку вказаної процесуальної дії, відсутній його підпис на протоколі обшуку, що є суттєвим порушенням ст. 104 КПК України.
Окрім того, відсутність відомостей у протоколі про всіх учасників даної слідчої дії, як стверджує суд, не може бути підставою для визнання даного протоколу недопустимим доказом, оскільки суд, вважає це не суттєвим та такими, що не впливає на зміст протоколу проте, заперечення щодо такого висновку можливо аргументувати вимогами ст. 104 КПК України, яка визначає, що в протоколі зазначаються всі особи, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
Такі порушення призводять до обмеження доступу сторони до справедливого суду, не надає можливості об'єктивно розглянути справу та порушує право обвинуваченого на захист, так як не можливо допитати в судовому засіданні особу - учасника процесуальної дії, так як взагалі невідомо, хто був присутній при проведенні цієї слідчої дії.
Щодо недопустимості доказів, отриманих за результатами проведення обшуку від 24.08.2019 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , то захисник вказує, що зазначення у протоколі неповних відомостей про всіх учасників слідчої дії, про зупинення слідчої дії, що не відображено в протоколі, проведення обшуку за участю оперативних працівників правоохоронних органів, участь яких не відображена в протоколі обшуку є неприпустимими.
Також, надаючи аналіз доказів щодо винуватості ОСОБА_6 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, суд взяв до уваги лише висновок експертизи № 10-1877 від 26.12.2019 року з ілюстративною таблицею, з якого убачається, що генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на внутрішній поверхні протигаза чорного кольору (об'єкт № 2) є змішаними, містять генетичні ознаки зразка буквального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 та невстановленої особи. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на кришечці фільтру зеленого кольору (об'єкт № 7) є змішаними та можуть бути придатними для ідентифікації лише по домінуючому ДНК-профілю, який зберігається з генетичними ознаками зразка буквального епітелію ОСОБА_6 ..
Однак, в судовому засіданні, при огляді речових доказів, а саме при огляді названого протигазу виявлено дві речі, що ставлять під сумнів висновок вказаної експертизи. В пакеті, в якому знаходився протигаз знаходилась бирка з підписами слідчого та понятих від іншого речового доказу, а не від протигазу. Крім того, на огляд протигаз був повністю новий, не бувший у використанні з заклеєною заводським чином склом - маскою, тому в такому вигляді його не можливо використовувати протигаз і тим більше проводити будь які маніпуляції з виготовлення амфетаміну
Суд, постановляючи вирок, взагалі не проаналізував вказані обставини та не взяв до уваги неможливість використання протигазу для будь яких маніпуляцій з ним, пославшись лише на висновок експерта від 26 грудня 2019 року, відповідно о якого на внутрішній поверхні протигаза виявлені ознаки ДНК-профілю, що збігається з ознаками зразка ОСОБА_6 .
Також не взяті до уваги судом, та не надано їм належної оцінки у вироку суду наступні обставини, зокрема те, що ОСОБА_6 фактично затриманий 23 серпня 2019 року, близько 18 години 45 хвилин і до складання протоколу затримання весь час перебував під утриманням працівників правоохоронних органів. При проведенні обшуку, де він давав пояснення, ОСОБА_6 сповістив, що всі речі, які були у нього вилучені працівниками, які його затримували.
У ОСОБА_6 були вилучені кошти в сумі 9000 гривень, що були зазначені в протоколі, які в послідуючому а саме, зазначення серій та номер купюр, які не відповідають тим серіям і номер купюр, які були безпосередньо дослідженні в ході судового розгляду в якості речових доказів.
Висновок суду про те, що це сталась технічна помилка, обґрунтовується тільки показами слідчого ОСОБА_22 , який надавав пояснення в судовому засіданні, проте такі висновки проведені з обвинувальним ухилом, без аналізу всіх обставин справи.
Стороною захисту було надано до суду клопотання про те, що всі докази, що надані на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 311 КК України, є недопустимим, оскільки отримані стороною обвинувачення, без внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що прямо суперечить ч. 3 ст. 214 КПК України.
Вказане клопотання було обґрунтовано тим, що в матеріалах справи, що надані до суду стороною обвинувачення, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відсутні відомості про скоєння ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 311 КК України. Витягу з ЄРДР з внесеними відповідних відомостей до суду не надано.
Навіть посилання суду на постанову прокурора про об'єднання матеріалів досудового розслідування не відображає наявність матеріалів кримінального провадження за ч. 3 ст. 307 КК України. В постанові є посилка на об'єднання матеріалів кримінального провадження за №12018110000000725 та №12019110000000907, внесених до СРДР 29.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.
Захисник Яровий вважає, що необхідно звернути увагу на той факт, що всі слідчі дії, що були проведені під час досудового розслідування, як то звернення до суду про отримання дозволів на проведення обшуків, обрання ОСОБА_6 міри запобіжного заходу та інше, було з посиланням на ч. 3 ст. 307 КК України, хоча на той час фактично в СРДР стосовно ОСОБА_6 було визначено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.
В матеріалах справи є постанова про перекваліфікацію від 23.08.2019 року кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 307 КК України, однак в матеріалах справи відсутні дані про те, що кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України зареєстровано в СРДР.
В той же час, постанова про перекваліфікацію від 23 серпня 2019 року, винесена старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області не є доказом по справі, а лиш підтверджує виконану процесуальну дію слідчим.
Вказані обставини могли вплинути на неправильне застосування норм права судами та призвести до прийняття неправильного рішення по справі.
В той же час, в матеріалах справи є в наявності витяг з ЄРДР №12018110000000725 від 08 грудня 2018 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а за ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 311 КК України взагалі відсутнє.
Окрім ст. 95 КПК України також визначає, що «Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу. При цьому, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них». Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зафіксовані на носії інформації, звукозапис яких проводився під час судового засідання, повністю суперечать висновкам, що були зроблені судом у вироку.
Стосовно висновків суду щодо протоколу огляду предмету від 25 жовтня 2019 року та протоколу огляду предмету від 25 жовтня 2019 року убачається, що старшим оперуповноваженим 2 сектору 3 відділу ГВ БКОЗ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_23 , за дорученням слідчого, із використанням технічних засобів: фото пристрій Іфоне 7, в приміщенні службового кабінету № 137 ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, проведено огляд мобільних телефонів, що були вилучені під час обшуку автомобіля та особистого обшуку ОСОБА_6 .
Проте, з таким висновком суду не можливо погодитись, так як з протоколів огляду предмету від 25 жовтня 2019 року убачається, що оглядались не тільки візуальні характеристики мобільних телефонів, а і пам'ять телефону, де виявлено номери телефонів, підписи номерів, прийняті та набрані номери телефонів, тексти отриманих сповіщень.
Протоколи огляду предмету від 25 жовтня 2019 року, які були складені старшим оперуповноваженим 2 сектора 3 відділу ГВ БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області майором ОСОБА_23 складені з порушенням вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Окрім того, суд послався на норми ст. 246, 248 КПК України, та відхилив довід захисту про неможливість прокурором ОСОБА_24 надавати доручення оперативним підрозділом ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області на виконання ухвал слідчих суддів Київського апеляційного суду від 10.12.2018 року та від 01.08.2019 року, та здійснення у цьому провадженні НСРД оперативним підрозділом ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області без належних правових підстав, як на істотне порушення процесуального закону.
Так, доручення начальнику ГВ БКОЗ ГУ СБУ України у м. Києві полковнику ОСОБА_25 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на виконання ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 01.08.2019 року повинен надавати саме прокурор ОСОБА_26 і доручення, що було надано прокурором ОСОБА_27 не відповідає вимогам закону та суперечить визначенням ухвали Київського апеляційного суду, оскільки якщо процесуальні дії проводять інші особи, окрім слідчого чи прокурора, що визначений в ухвалі суду, то це слід вважати суттєвим порушенням умов проведення негласних слідчих (розшукових) дій та результати таких дій відповідно до вимог статей 86, 87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, і суд не може посилатися на них як на доказ при ухваленні обвинувального вироку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, а вирок суду необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам провадження та підтверджується наведеними у вироку доказами: показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_28 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_23 , витягом з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12018110000000725 від 08.12.2018 року; даними рапортів старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_34 від 25.08.2019 року; постановою про виділення матеріалів та приєднання їх до кримінального провадження, винесеної прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_35 , від 08.12.2018 року; процесуальними документами, які підтверджують повноваження: групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110000000725 від 08.12.2018 року та групи прокурорів, які здійснювали нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні; постановами про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, винесених прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 від 30.10.2019 року (т.5 а.с.224) та від 29.10.2019 року (т.5 а.с.225), згідно яких матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12018110000000725 (за підозрою ОСОБА_6 ), № 12019110000000906 та 12019110000000907 (за підозрою ОСОБА_8 ) об'єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12018110000000725; даними, що містяться у рапортах, за підписом заступника начальника ГУ - заступника начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області С. Кононенка № 51/7/3-2706 від 02.04.2019 року (т.5 а.с.75), за підписом заступника начальника ГУ - начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Є.Талантова № 51/2/3-3728 від 06.05.2019 року (т.5 а.с.76-77) та № 51/7/3-3820 від 10.05.2019 року (т.5 а.с.78), а також, за підписом заступника начальника ГУ - заступника начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області С. Кононенка № 51/7/3-4907 від 19.06.2019 року (т.5 а.с.95-97), зареєстрованих у встановленому законом порядку, з яких вбачається, що в ході оперативного супроводження кримінального провадження № 12018110000000725 від 08.12.2018 року, було встановлено номери мобільних телефонів, якими користувалися фігуранти по даному кримінальному провадженню за весь період проведення досудового розслідування, зокрема: ОСОБА_8 - НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; 38063-773-85-63; 38050864-04-99; ОСОБА_6 - НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; даними, що містяться у рапорті, за підписом заступника начальника ГУ - заступника начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_36 № 51/7/3-6116 від 22.08.2019 року; протоколом огляду відеозапису від 06.06.2019 року; постановою про перекваліфікацію від 23.08.2019 року, винесеної старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_37 , згідно якої кваліфікацію у кримінальному провадженні № 12018110000000725 від 08.12.2018 року, змінено з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 307 КК України; протоколом огляду від 23.08.2019 року; протоколами обшуку від 23 і 24 серпня 2019 року та відеозаписами їх проведення; ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2019 р; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.02.2019 року; від 01.04.2019 року ; від 01.04.2019 року; від 01.04.2019 року; від 01.04.2019 року; від 04.04.2019 року; від 15.07.2019 року; від 06.09.2019 року,від 18.07.2019; ухвалами слідчих суддів Київського апеляційного суду від 10.12.2018 року; від 05.02.2019 року; від 06.02.2019 року; від 06.03.2019 року; від 11.03.2019 року ; від 05.04.2019 року; від 13.05.2019 року; від 01.08.2019 року, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; дорученнями прокурора на проведення НСРД: від 10.12.2018 року № 1013, від 07.02.2019 року № 106 та № 108, від 07.03.2019 року № 209, від 12.03.2019 року № 225, від 17.05.2019 року № 435, від 06.08.2019 року № 628; протоколами затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 24.08.2019 року; протоколами огляду предмету від 25.10.2019 року; висновками експерта № 168/5 від 27.09.2019 року, № 170/5 від 28.10.2019 року, № 179/5 від 28.10.2019 року, № 11-2/6777 від 28.10.2018 року, 17-3/124 від 20.03.2020 року, № 189/5 від 10.06.2020 року, № 10-1877 від 26.12.2019 року; даними, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту від 21.09.2019 року; речовими доказами, які були досліджені та оглянуті в ході судового розгляду та іншими доказами.
Зазначені докази докладно викладені у вироку суду першої інстанції та їм надана оцінка в сукупності, як це передбачено вимогами кримінального процесуального закону.
На підставі наведених доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_6 у незаконному виготовленні, зберіганні і перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; а також у незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, в особливо великих розмірах та ОСОБА_8 у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні і перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах , а також у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання захисників на недопустимість доказів, отриманих за результатами проведення обшуків в автомобілі марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який проведено за адресою: АДРЕСА_3 , на АЗС "Аміс" від 23.08.2019 року; в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_8 від 24.08.2019 року; в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , від 24.08.2019 року, а також речей та предметів, що були вилучені під час проведення таких обшуків, які визнані речовими доказами
Як убачається з матеріалів провадження після проведення вказаних слідчих дій 24 серпня 2019 року слідчий, за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотаннями про проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України з метою легалізації своїх дій як невідкладних обшуків, які слідчі судді вважали переконливими та обґрунтованими, адже ухвалами від 03.09.2019 року, надано дозвіл на проведення обшуків: в автомобілі марки "MercedesBenz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , на АЗС "Аміс"; в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_8 ; в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, посилання захисту на те, що вказані клопотання не були подані слідчим 24 серпня 2019 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва матеріалами провадження не підтверджуються.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який проведено за адресою: АДРЕСА_3 , який знаходився у користуванні ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення за місцем проживання ОСОБА_38 за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, обшуки, проведені в автомобілі марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який проведено за адресою: АДРЕСА_3 , на АЗС "Аміс" від 23.08.2019 року; в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_8 від 24.08.2019 року; в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , від 24.08.2019 року відповідають вимогам ч. 3 ст. 233 КПК України, відтак у суду не було підстав визнавати протоколи обшуків недопустимим доказом.
Як встановлено в ході судового розгляду, у вказаному кримінальному провадженні були проведені невідкладні обшуки, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, проведення яких легалізовано відповідними ухвалами слідчих суддів, тому проведення даних обшуків у нічний час, не суперечить нормам КПК України, і не може бути підставою для визнання протоколів обшуку недопустимими доказами.
Твердження захисників, що обшук у автомобілі марки "Mercedes Benz", був проведений у відсутності власника/користувача автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються даними відеозапису, де зафіксовано весь процес проведення обшуку в автомобілі, показаннями, допитаного в ході судового розгляду, свідка ОСОБА_11 , який підтвердив, що автомобіль марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить його брату, в якого він взяв його в користування на декілька днів, він був безпосередньо присутній під час проведення обшуку в даному автомобілі та надавав згоду слідчому на проведення обшуку, а також відомостями, що містяться у протоколі обшуку від 23 серпня 2019 року, де ОСОБА_11 зазначений як учасник обшуку, і протокол ним підписаний без будь-яких зауважень, що останній підтвердив також в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту протоколу від 23 серпня 2019 року, а також із відеозапису даної слідчої дії, слідчим зазначено, що проводитися слідча дія - обшук, за результатами проведення якої складено саме протокол обшуку, а не протокол огляду місця події, про що вказують захисники в апеляційних скаргах.
При цьому, як убачається зі змісту протоколу обшуку від 23 серпня 2019 року у графі "Учасники обшуку" ОСОБА_11 та ОСОБА_6 зазначені як особи, які приймали участь в обшуку, і вказаний протокол ними особисто підписаний без будь-яких зауважень.
При цьому, факт не внесення у протокол всіх учасників слідчої дії, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та оперативних працівників, також не може слугувати підставою визнання протоколу обшуку недопустимим доказом, оскільки вносити чи не вносити певних осіб до протоколу обшуку, є правом особи, яка проводить слідчу дію.
При цьому здійснювався відеозапис даної слідчої дії, на якому повністю зафіксовано хід та результати даної слідчої дії, які як встановлено в ході судового розгляду, відповідають дійсним обставинам справи.
Встановлено, що у відповідному протоколі знайшли своє відображення відомості про усіх осіб, які приймали безпосередню участь у проведенні обшуку у автомобілі.
Колегія суддів не вважає таким, що істотно порушує права та свободи особи і, відповідно, впливає на допустимість доказів те, що під час проведення обшуку у автомобілі марки "MercedesBenz", не зазначення у протоколі обшуку відомостей про ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та всіх оперативних співробітників, які перебували поряд із автомобілем під час проведення обшуку, оскільки судом на підставі дослідження доказів не встановлено того, що вказані особи вчиняли які-небудь дії, які б свідчили про участь у проведенні такого обшуку, що визначені ст. 236 КПК України.
Тому, відсутність відомостей у протоколі про всіх учасників даної слідчої дії, не може бути підставою для визнання даного протоколу недопустимим доказом, оскільки суд, вважає це не суттєвим та такими, що не впливає на зміст протоколу.
Щодо того, що у вищезазначених протоколах обшуку від 23 серпня 2019 року та від 24 серпня 2019 року не зазначено відомості про особу, яка проводила відеофіксацію, що, на думку захисника ОСОБА_7 , свідчить про те, що протокол складено із порушенням ч. 3 ст. 104 КПК України, слід зазначити, що КПК України не встановлює обов'язкової вимоги зазначати хто саме здійснював відеозйомку.
Достатнім є зазначення у протоколі відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України інформації про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання. Відповідні відомості містяться у протоколах обшуків.
Як убачається зі змісту вищезазначених протоколів обшуків, у них вказані відомості про всіх учасників слідчої дії, які безпосередньо приймали в ній участь, і вони ними підписані. Тому не зазначення у протоколі відомостей про те хто саме із учасників слідчої дії здійснював відеозйомку не призводить до будь-яких порушень прав обвинувачених, а тому не може бути підставою для визнання фактичних даних, що містяться в цьому протоколі, недопустимими.
Крім цього, захисник Яровий не зазначив, яким чином були порушені права ОСОБА_6 за відсутності вказаних відомостей у протоколі.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження сторони захисту про провокацію зі сторони правоохоронних органів щодо обвинувачених, в частині виявлення та вилучення, в ході обшуку в автомобілі марки "Mercedes Benz", литовський номерний реєстраційний номер НОМЕР_3 , психотропної речовини - амфетаміну, оскільки слідча дія фіксувалася на відеокамеру, під час обшуку були присутні двоє понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які не є зацікавленими особами, оперуповноважений ОСОБА_17 , володілець автомобіля ОСОБА_11 , які під час допиту в ході судового розгляду їх в якості свідків показали, що були присутні із самого початку слідчої дії.
При цьому, до початку проведення слідчої дії - обшуку, ніхто із працівників правоохоронних органів не проникав до салону автомобіля, та ніхто його самостійно не обшукував. Із відеозапису, який ведеться безперервно, до початку проведення обшуку в автомобілі, вбачається, що в момент, коли оперативні працівники підходять до даного автомобіля, оглядають його, заглядаючи всередину салону, жодний із них не тримає будь-яких речей чи предметів у руках, а саме: пакет білого кольору.
При цьому суд звертав увагу, що з огляду на розмір та габарити, вилученого в ході обшуку в автомобілі, пакету (близько 2 кг "амфетаміну"), підкинути його так, щоб це не було зафіксовано на вказаному відеозаписі є фізично неможливим.
До того ж, твердження сторони захисту та показання обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині неналежності останньому пакету із написом "Сільпо", всередині якого містилася психотропна речовина - амфетамін, що вилучили під час обшуку в автомобілі, суперечать відомостям, що зафіксовані на відеозаписі даної слідчої дії, де ОСОБА_11 , повідомив, що даний пакет належав саме ОСОБА_6 , з яким він, тримаючи його в руках, сідав до салону автомобіля, що свідок ОСОБА_11 повністю підтвердив в судовому засіданні в ході його допиту, а також відомостями, які містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участю свідка ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 від 21 вересня 2019 року, та відеозаписах даних слідчих дій, де вказані свідки підтвердили, що ОСОБА_6 , в с. Любарці Бориспільського району, сідав до автомобіля марки "Mersedes-benz", номерний знак Литви НОМЕР_2 , тримаючи в руках два пакети, один з яких, був точно білого кольору, а також чітко вказали на місце, куди ОСОБА_6 поклав ці пакети - на заднє сидіння, за переднім пасажирським сидінням, що також повністю узгоджується із даними, що відображені у протоколі обшуку від 23 серпня 2019 року, а саме, що пакет, білого кольору, із написом "Сільпо", виявлений та вилучений на задньому сидінні, за переднім пасажирським сидінням.
Це, в свою чергу, беззаперечно свідчить про те, що вищезазначені твердження захисника ОСОБА_7 , з приводу того, що в салоні автомобіля під час обшуку були вилучені речі, зокрема пакет із написом "Сільпо", всередині якого знаходився амфетамін, що неналежали ОСОБА_6 , оскільки могли бути підкинуті працівники правоохоронних органів до початку обшуку, є голослівним та безпідставними, оскільки повністю спростовуються сукупністю вищезазначених доказів.
Вилучення речей, предметів та речовин під час проведення обшуків 23 серпня 2019 року та від 24 серпня 2019 року, які в подальшому були визнані речовими доказами, було здійснено слідчим, у відповідності до вимог КПК України, забезпечено належне їх упакування та опечатування.
При цьому, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що учасникам обшуків, проведених в рамках даного кримінального провадження, була надана реальна можливість користуватись усіма правами, передбаченими чинним кримінальним процесуальним законом відповідно до правового статусу кожного учасника слідчої дії.
Будь-яких зауважень, заяв чи скарг від жодного з учасників вищезазначених обшуків не надходило, а протоколи слідчих дій ними підписані без зауважень чи застережень.
Отже, у суду не було підстав визнавати недопустимими доказами обшуку від 23 серпня 2019 року та від 24 серпня 2019 року.
Дані вказаних доказів були враховані при проведенні судових експертиз, тому доводи апелянтів щодо недопустимості висновків експертів № 168/5 від 27.09.2019 року, № 170/5 від 29.10.2019 року та № 170/5 від 28.10.2019 року, об'єктами досліджень яких були речі та предметі, які вилучені під час проведення обшуків 23.08.2019 року та 24.08.2019 року, є безпідставними.
Щодо стосується доводів захисників з приводу незаконності затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та недопустимості доказів отриманих після такого затримання колегія суддів зазначає наступне.
Погодившись із доводами сторони захисту місцевий суд встановив. що вони були затриманими у значенні статті 209 КПК України, та із 18:54 23 серпня 2019 року перебували у статусі затриманих осіб у той час як у протоколах затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину час затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначений 23 год. 35 хв. 23 серпня 2019 року.
Разом з тим суд встановив, що затримання обвинувачених працівниками правоохоронних органів було здійснено небезпідставно у значенні статті 208 КПК, оскільки з досліджених доказів, зокрема протоколів за результатами проведення НСРД, а також показань свідка ОСОБА_17 , встановлено, що склалася сукупність обставин, що давала слідчому достатні підстави підозрювати ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в причетності до злочину, передбаченого ст. 307 КК України, і, відповідно, для їх затримання.
Також місцевий суд установив, що, що обвинуваченим не були роз'яснені права, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини 2 статті 87 КПК України має бути визнано істотним порушенням прав людини.
Разом з тим, в даній справі жодні відомості, які були повідомлені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в цей час, суд не використав в якості доказів, і вони не були взяті до уваги судом при оцінці обставин справи.
Фактично питання, порушене стороною захисту, стосується допустимості речових доказів, виявлених та вилучених під час проведення обшуку в автомобілі марки "Mersedes-benz", номерний знак Литви НОМЕР_2 , та за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме в квартирі АДРЕСА_5 .
Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2021 року у справі № 204/6541/16-к акцентує увагу на тому, що Суд не вважає виправданим беззастережно поширювати підходи, що застосовуються до оцінки показань, на оцінку допустимості речових доказів. Підходи до оцінки допустимості показань і допустимості доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються. Під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Більше того, закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й обшук особи негайно після її затримання.
Таким чином, фактори, які можуть зумовити недопустимість показань особи, можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу. Саме такий підхід до оцінки доказів, існування яких не залежить від волі особи, Верховний Суд сформулював у низці своїх рішень (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19; від 25 червня 2019 року у справі №423/1766/16; від 8 грудня 2020 року у справі №686/19218/17; від 29 жовтня 2019 року у справі № 464/7974/15-к).
З огляду на вищевикладене, що хоча при фактичному затриманні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 їм не було роз'яснено права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, за обставин цієї справи в колегії суддів немає підстав вважати, що виявлення та вилучення під час проведення обшуку в автомобілі марки "Mersedes-benz", номерний знак Литви НОМЕР_2 , та в квартирі АДРЕСА_5 , речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи і обшуки могли бути проведені без добровільної згоди осіб, зокрема і ОСОБА_8 за місцем його проживання, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від них.
Суд також не вважає, що ці докази отримано внаслідок порушення права на допомогу захисника, виходячи з такого.
Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання.
Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому статтею 208 КПК України, не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз'яснення права на захисника в обставинах затримання не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.
Крім того, як вбачається із відеозапису слідчої дії - обшук в квартирі АДРЕСА_5 , на початку даної слідчої дії, ОСОБА_8 було роз'яснено право на користування правовою допомогою, однак останній не заявив про необхідність залучення захисника.
Суд не вважає, що ці докази отримано внаслідок порушення права на допомогу захисника. Тому доводи адвоката ОСОБА_9 з приводу того, що під час проведення даної слідчої дії за участю ОСОБА_8 є незаконним, оскільки останньому не було надано можливості користуватися правовою допомогою, не заслуговують на увагу.
При цьому, право ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , як затриманим особам, на першу вимогу мати захисника та на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави їм роз'яснювалось, що підтверджується змістом протоколів затримання від 24 вересня 2019 відповідно.
Більше того, таке право як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_8 реалізували, про що свідчить зафіксований у згаданих протоколах та у дорученнях для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24 серпня 2019 року № 2956 та № 2957 факт залучення захисника ОСОБА_39 з Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Тобто зі змісту вказаних документів однозначно слідує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були роз'яснені їх права як підозрюваних та забезпечено їм право на захист.
Тому, на думку колегії суддів, протоколи про затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, із зазначенням підстав затримання, з якими останніх було ознайомлено, роз'яснено процесуальні права, повідомлено установу уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги про затримання.
При цьому, фактичний час затримання у вказаних протоколах зазначено не вірно, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було затримано о 18:54 год. 23 серпня 2019 року, що підтверджується сукупністю, досліджених в ході судового розгляду, проте зазначення неправильного часу затримання у таких протоколах не є достатньою підставою для визнання їх недопустимими доказами, оскільки факт і обставини затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 доведені іншими доказами.
Крім того, як вбачається зі змісту даних протоколів затримання ні у ОСОБА_6 , ні у ОСОБА_8 будь-яких зауважень не було.
З огляду на вищевикладене, доводи сторони захисту про визнання протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.
Також, що стосується посилань сторони захисту про те, що на момент проведення обшуків в автомобілі, а також за місцем проживання ОСОБА_8 , ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_8 взагалі не роз'яснювались їх права, то такі доводи спростовується як показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в тому числі понятих, так і даними протоколів обшуків та відеозаписами даних слідчих дій про те, що учасникам були роз'яснені їх права, передбачені ст. ст. 233, 236 КПК України, що посвідчено їх підписами.
Виходячи з встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що оспорені стороною захисту докази були отримані в ході проведення законних обшуків як в автомобілі марки "Mersedes-benz", так і за місцем проживання ОСОБА_8 , після їх законного затримання за підозрою у вчиненні злочину.
Не залишаючи поза увагою, що протоколи затримання від 24 серпня 2019 року, оформлені зранку наступного дня після фактичного затримання обвинувачених, зазначення в них невірного фактичного часу затримання, а також відсутність роз'яснення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 права зберігати мовчання і права користуватися допомогою захисника відразу після їх затримання, колегія суддів не вважає, що вищезазначені обшуки та речові докази, які були вилучені в ході їх проведення, були отримані внаслідок цих порушень у значенні ч. 1 ст. 87 КПК України.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про їх недопустимість, а також про недопустимість інших доказів, які є похідними від цих доказів.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу.
Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюється з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
На підставі протоколу затримання від 24 серпня 2019 року суд встановив, що особистий обшук затриманого ОСОБА_6 було здійснено в приміщенні кабінету № 106 СУ ГУ НМ в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15-А, старшим слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 , із дотриманням правих, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. ст. 236, 241 КПК України, у присутності двох понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_30 , під час якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Nokia", грошові кошти і сумі 9000 грн. та ланцюжок з хрестиком, виготовлені з металу світлого кольору. Будь-яких заперечень та зауважень від ОСОБА_6 з приводу неналежності йому, вилучених в ході особистого обшуку, речей, не надходило.
Як вбачається із показань свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_30 , які були залучені у якості понятих під час проведення особистого обшуку ОСОБА_6 , в порядку ч. 3 ст. 208 КК України, ОСОБА_6 добровільно та самостійно, на повідомлення слідчого, що буде проводитись його особистий обшук, дістав та виклав на стіл всі наявні у нього при собі речі, а саме: мобільний телефон "Nokia", старого зразку, кнопочний, грошові кошти у сумі близько 10 000 грн., ланцюжок із хрестиком, а зміст складеного під час проведення вказаної слідчої (розшукової) дії, протоколу відповідає фактичним обставинам.
Також відповідно до показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були залучені в якості понятих під час проведення обшуку в автомобілі марки "MercedesBenz", які перебували на вказаній АЗС ще до початку проведення обшуку, останні показали, що в їх присутності проводили обшук автомобіля, всі речі та предмети вилучалися виключно із автомобіля, будь-яких речей у ОСОБА_6 не вилучали.
При цьому свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 послідовно показували про те, що вони дійсно були понятими при обшуку в автомобілі, та вилученні із салону авто, серед іншого, пакету із амфетаміном.
Крім того, як пояснили вищевказані свідки та не заперечували самі обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , вони з цими свідками знайомі ніколи не були, ніяких відносин між ними не існує і тому суд вважає, що у вказаних свідків немає причин для повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності.
Також, дані показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , повністю узгоджуються із даними протоколу обшуку від 23 серпня 2019 року, з якого вбачається, що обшук проводили лише в автомобілі, особистий обшук будь-кого із учасників даної слідчої дії, зокрема ОСОБА_6 , не проводився; з відеозаписом даної слідчої дії на якому зафіксовано аналогічні обставини, а також із даними протоколу огляду від 23 серпня 2019 року, в ході якого вилучено відеозапис з камер спостережень шино монтажної станції, яка знаходиться поряд із АЗС "Аміс", що міститься на флеш накопичувачі, де на відеофайлах зафіксований весь перебіг подій, починаючи з того моменту як ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 прибули на АЗС, до завершення проведення обшуку, де чітко зафіксовано, що особистий обшук ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів не проводився та жодних речей в нього не вилучали, а також показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , в яких вони підтвердили, що на АЗС проводився обшук лише в автомобілі.
З огляду на вищезазначені докази, судом встановлено, що у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 , в частині проведення його особистого обшуку як затриманої особи, викладені достовірні відомості і підстави сумніватись в цьому відсутні, вони повністю узгоджуються як з показаннями вищезазначених свідків, так із письмовими доказами.
Це в свою чергу свідчить про те, що речі вилучені слідчим в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_6 , в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, знаходилися саме в нього.
Тобто під час затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в повній мірі були дотримані норми процесуального права, а також забезпечено участь захисника. За таких обставин судом не встановлено порушення права обвинувачених на захист в даному кримінальному провадженні. Таким чином, колегія суддів вважає, що дані доводи захисників слід оцінювати критично, як спосіб захисту інтересів обвинувачених, а правові підстави для визнання протоколів затримання від 24 серпня 2019 року, а також, вилучених в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_6 як затриманої особи, речей, недопустимими доказами, відповідно до положень ст. 87 КПК України, відсутні.
Разом з цим, при складенні протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 , слідчим було допущено технічну помилку, в частині зазначення серій та номерів грошових купюр, які були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_6 .
Так, допитаний в ході судового розгляду в якості свідка слідчий ОСОБА_40 показав, що дійсно під час складання вищезазначеного протоколу затримання було допущено технічну помилку, та зазначено серії та номера купюр, вилучених в рамках іншого кримінального провадження, через особисту неуважність слідчого, у зв'язку із фізичною втомою та відсутністю відпочинку, що пов'язано із великим навантаженням та здійсненням декількох затримань у вказаний день, підозрюваних осіб у різних кримінальних провадженнях.
Як вбачається зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 , що виявлені та вилучені у ОСОБА_6 речі, а саме: мобільний телефон марки "Nokia" поміщається до одного прозорого полімерного пакету, а грошові кошти в сумі 9000 грн. разом із ланцюжком з хрестиком, до іншого прозорого полімерного пакету, які прошито ниткою білого кольору та скріплено биркою з підписами понятих.
У судовому засіданні прокурором було надано речові докази: мобільний телефон марки "Nokia", який знаходився в одному полімерного пакету, а грошові кошти в сумі 9000 грн. разом із ланцюжком з хрестиком, - в іншому, що вилучені 24 серпня 2019 року в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , проведеного в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, для безпосереднього їх дослідження в ході судового розгляду.
В подальшому, в судовому засіданні 06 травня 2021 року, вищезазначені речові докази безпосередньо дослідженні судом. При цьому встановлено, що упакування було не порушено, речові докази упаковані у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також при дослідженні одного із прозорих полімерних пакетів, встановлено, що в ньому містилися грошові кошти у розмірі 9 000 грн., 18 купюр, номіналом по 500 грн. разом із ланцюжком з хрестиком, виготовлені із металу світлого кольору, який потемнів, внаслідок тривалого зберігання. Вказаний пакет був прошитий ниткою білого кольору та скріплений биркою з підписами понятих. Тобто встановлено, що вміст вказаного пакету повністю відповідає напису на упаковці, і містив самі ті речі, які були упаковані до одного пакету (грошові кошти та ланцюжок із хрестиком). Однак, в ході безпосереднього дослідження грошових коштів встановлено, що серії та номера купюр, які містилися у вказаному пакеті, не відповідають серіям і номерам купюр, які зазначені у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 .
В той же час, як зазначалось вище, порушень чинного КПК України при проведенні особистого обшуку ОСОБА_6 , вилученні в ході його проведення вищезазначених речей, які визнанні в подальшому речовими доказами, всупереч міркуванням сторони захисту не виявлено, бо обшук проведено в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, за участі його захисника, в присутності понятих, пропозицій та зауважень, зокрема, і в частині вилучення, упакування та опечатування речових доказів, до цього протоколу не мали, що підтверджується їх підписами.
З огляду на вищевикладене, будь-які підстави сумніватися, що у вищезазначеному полімерному пакеті, вміст якого безпосередньо досліджений в ході судового розгляду, містилися ті грошові кошти у сумі 9 000 грн., які були вилучені 24 серпня 2019 року в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 , в суду відсутні, оскільки цілісність пакування не порушена і вміст пакету повністю відповідає напису на пакеті, а також відомостям, що зафіксовані у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 , в частині речей, які в ньому містяться, а саме: грошові кошти в сумі 9000 грн., номіналом по 500 грн., разом із ланцюжком з хрестиком, виготовлені із металу світлого кольору. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_41 є такими, що відповідають дійсності, а тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийняв їх до уваги.
Таким чином, встановлено, що в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 24 серпня 2019 року, в останнього були вилучені грошові кошти у сумі 9000 грн., купюрами номіналом 500 грн. ЗИ 7218736; ЗГ 4291213; ЛБ 7531247; ЛЗ3674709; ЛД 2506104; ФД 5268262; УБ 5377765; УИ 3195561; УЖ 9713875; УГ 0148982; МВ 5811808; МВ 3042989; ЗЗ 0945778; ЗБ 2621333; ГН 0930731; ВД 6600005; СЗ 7036655; УЖ 0198593, а не з іншими серіями та номерами купюр, як помилково зазначено у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року.
З огляду на вищевикладене, виявлена помилка у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_6 , а саме, зазначення серій та номер купюр, які не відповідають тим серіям і номер купюр, які були безпосередньо дослідженні в ході судового розгляду в якості речових доказів, є виключно технічною помилкою, що не може вплинути на правильність змісту даного протоколу та свідчити про його недійсність, та не може свідчити про істотне порушення прав та свобод ОСОБА_6 , а тому це не може мати наслідком визнання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24 серпня 2019 року, недопустимим доказом.
Факт вилучення 24 серпня 2019 року у ОСОБА_6 телефона та грошових коштів у сумі 9000 гривень підтверджений сукупністю вищезазначених доказів, а також самим ОСОБА_6 - його підписом у протоколі. Також під час огляду речових коштів в судовому засіданні, мобільного телефону та ланцюжку із хрестиком, який знаходився в одному пакеті із грошовими коштами, вилученими в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , останній не заперечував належності цих речей йому. На цій підставі суд відхилив відповідні доводи сторони захисту.
Отже, доводи захисника ОСОБА_7 про те, що висновок суду, а саме про зазначення невірних серій та номер купюр обґрунтовуються лише показаннями слідчого ОСОБА_34 є безпідставними.
Щодо доводів сторони захисту з приводу не відкриття стороною обвинувачення речових доказів в порядку ст. 290 КПК України, то суд вважає їх безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються даними, що містяться у протоколах про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31 жовтня 2019 року.
Як вбачається зі змісту вказаних протоколів як адвокат ОСОБА_9 , так і адвокат ОСОБА_7 в повному обсязі ознайомилися із матеріалами досудового розслідування, зокрема, і речовими доказами (т. 5 а.с. 264-266, 279-282), що засвідчено їх особистими підписами, без будь-яких зауважень.
Доводи захисту про недопустимість протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Так, доводи захисту про те, що прокурор ОСОБА_42 вийшов за межі повноважень при наданні оперативному підрозділу ГВ БКОЗ ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області письмових доручень на проведення НСРД від 10 грудня 2018 року та від 01 серпня 2019 року не ґрунтуються на вимогах КПК України.
Суб'єкти, уповноважені безпосередньо здійснювати негласні слідчі (розшукові) дії, визначені в ст. 246 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5.
У ч. 6 ст. 246 КПК України закріплено, зокрема, що за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласної слідчої (розшукової) дій можуть залучатися також інші особи (співробітники оперативного підрозділу, спеціалісти, перекладачі, особи, що конфіденційно співробітничають з оперативним підрозділом, поняті тощо).
Таким чином, до повноважень кожного прокурора, який входить до групи прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, входить доручення проведення НСРД оперативним підрозділам, що передбачено п. 6 ч. 2 ст. 36, ст. 41 та ч. 6 ст. 246 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор ОСОБА_24 на підставі постанови від 22 листопада 2018 року був визначений як прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні ОСОБА_6 і ОСОБА_43 , отже вказаний прокурор був уповноваженим на здійснення будь-яких дій, передбачених кримінальним процесуальним законом щодо компетенції прокурора, у даному кримінальному провадженні.
При цьому, як слідує із норм закріплених у ч. 4 ст. 248 КПК України, до компетенції слідчого судді не належить визначення конкретного слідчого або прокурора, які мають проводити НСРД, вказана норма зобов'язує слідчого суддю зазначити в ухвалі лише відомості про прокурора або слідчого, який звернувся з клопотанням. Тому, зазначення в резолютивній частині ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД конкретного слідчого чи прокурора, яким надається дозвіл на проведення НСРД, не є визначенням слідчого чи прокурора, а є встановленням уповноважених осіб на здійснення відповідної слідчої дії у даному провадженні, що забезпечує належний порядок її проведення. З огляду на викладене, зазначення в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД конкретних прокурорів, не свідчить про порушення закону.
З цих підстав колегія суддів відхиляє довід захисту про неможливість прокурором ОСОБА_24 надавати доручення оперативним підрозділом ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області на виконання ухвал слідчих суддів Київського апеляційного суду від 10.12.2018 року та від 01.08.2019 року, та здійснення у цьому провадженні НСРД оперативним підрозділом ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області без належних правових підстав, як на істотне порушення процесуального закону, як таке, що не ґрунтується на вимогах ст. ст. 246, 248 КПК України.
При цьому, суд звертає увагу, що надання доручень на проведення НСРД прокурором ОСОБА_24 жодним чином не вплинуло та не впливає на достовірність отриманих доказів, а також не підриває загальну справедливість судового розгляду в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому підстави для визнання доручень, наданих прокурором ОСОБА_24 , на проведення НСРД від 10 грудня 2018 року та від 01 серпня 2019 року, на думку колегії суддів, відсутні.
Тому з урахуванням вищевказаного колегія суддів вважає, що протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в рамках даного кримінального провадження, серед іншого і від 02 лютого 2019 року, 06 вересня 2019 року, про які зазначають у своїх апеляційних скаргах захисники, є належними, допустимими та достовірними доказами, отриманими в передбачений законом спосіб.
Також безпідставним колегія суддів вважає посилання сторони захисту про необхідність отримання дозволу слідчого судді на втручання у приватне спілкування, щоб переглянути інформацію, яка міститься у вилучених мобільних телефонах.
Так, судом встановлено, що 23 серпня 2019 року під час проведення обшуку в автомобілі марки "Mercedes Benz", серед іншого слідчим було вилучено 3 мобільні телефони: марки "Nokia" IMEI: НОМЕР_9 з сім-картою с/н: НОМЕР_10 ; марки "Nokia" IMEI: НОМЕР_11 з сім-картою с/н: НОМЕР_12 ; марки "Nokia" IMEI: НОМЕР_13 з сім-картою с/н: НОМЕР_14 .
Також 24 серпня 2019 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та під час його особистого обшуку вилучено, серед іншого, мобільний телефон марки "Nokia", IMEI 1: НОМЕР_15 ; IMEI 2: НОМЕР_16 ; в якому встановлена сім-картка з абонентським номером НОМЕР_7 .
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до абз. 2, 3, ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як встановлено із самих протоколів огляду предмету від 25 жовтня 2019 року (т.4 а.с.20-24, 25-30) доступ до інформації на телефонах здійснювався без подолання системи логічного захисту, а також такі телефони були засобами вчинення кримінального правопорушення, про що на той час було відомо стороні обвинувачення за результатами проведення НС(Р)Д, адже за допомогою зазначених телефонів обвинувачений ОСОБА_6 спілкувався із ОСОБА_8 , а також іншими фігурантами, на той час, в рамках даного кримінального провадження.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 09 квітня 2020 року в справі № 727/6578/17 сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії, як доступ до зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Окрім того, ухвалами слідчих суддів Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, від 10 грудня 2018 року, від 06 лютого 2019 року, від 11 березня 2019 року, від 13 травня 2019 року, від 01 серпня 2019 року надано дозволи на проведення такого негласного (розшукового) заходу - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номерами мобільних телефонів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та інших фігурантів, зняття інформації проводилось в межах строку дії дозволу.
Таким чином, доступ до інформації на вилучених вищезазначених мобільних телефонах був проведений у встановленому КПК України порядку.
Колегія суддів також вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , що надані на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, докази є недопустимими, оскільки отримані стороною обвинувачення, без внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що прямо суперечить ч. 3 ст. 214 КПК України.
Так, вказані твердження адвоката ОСОБА_7 повністю спростовуються відомостями, які містяться у постанові прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 29 жовтня 2019 року (т.5 а.с. 225), з якої вбачається, що матеріали досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12018110000000725 та у кримінальному провадженні №12019110000000907, внесені до ЄРДР 29.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, об'єднанні в одне провадження з присвоєнням № 12018110000000725.
Доводи захисника ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_8 у Київському слідчому ізоляторі тиску були предметом перевірки слідчого ДБР, що відображено в постанові від 30 квітня 2021 року слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві ОСОБА_44 в кримінальному провадженні №42020110000000207, відомості про яке внесені до ЄРДР 09.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.
Згідно зазначеної постанови слідчого кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні прокурора ОСОБА_10 та працівника СБ України ОСОБА_17 складу зазначеного кримінального правопорушення (а.с. 1-8, том 10). Зазначена постанова отримана обвинуваченим ОСОБА_8 через адміністрацію Київського слідчого ізолятора і у суду відсутні дані про оскарження ним цієї постанови.
Також суд вважає безпідставними твердження захисника ОСОБА_9 в частині того, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 амфетамін, йому підкинули працівники правоохоронних органів, оскільки ці пояснення спростовуються, дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_8 , а також показаннями свідків ОСОБА_13 , та ОСОБА_23 , в яких вони беззаперечно підтвердили те, що вхідні двері в приміщення квартири ОСОБА_8 відкривав самостійно, за допомогою ключів, показаннями свідка ОСОБА_14 , який підтвердив добровільність згоди ОСОБА_8 на проведення обшуку в квартирі за місцем його проживання, показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в частині того, що після затримання ОСОБА_8 на АЗС його особистий обшук працівниками правоохоронних органів не проводився; даними протоколу обшуку від 24 серпня 2019 року, а також відеозаписом даної слідчої дії, з яких встановлено, що ОСОБА_8 добровільно повідомив, що в нього зберігається амфетамін, та показав точне місце, де він лежав.
Факт належності психотропної речовини - амфетамін, виявленої в ході обшуку в автомобілі, саме ОСОБА_6 підтверджується доказами дослідженими судом, зокрема показаннями свідка ОСОБА_11 , даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також відеозаписом даної слідчої дії - обшук.
Також в ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 показали суду, що вони зустрілися на АЗС для того, щоб ОСОБА_8 повернув ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 9000 грн., які він взяв у нього в борг на початку 2019 року, на придбання мобільного телефону. При цьому обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що він придбав телефон, однак через декілька місяців його продав, придбавши собі новий телефон вже в розстрочку. Грошові кошти, які він віддавав ОСОБА_6 , отримані були від реалізації мобільного телефону, які він попередньо зняв із банківської картки. В той же час обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником не було надано до суду будь-якої документації, на підтвердження того, що ОСОБА_8 дійсно придбавав та продав мобільний телефон, придбання мобільного телефону в розстрочку, зняття грошових коштів у розмірі 9000 грн. із банківської картки ОСОБА_8 .
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 є особою, яка як станом на початок 2019 року, так і на час подій, викладених в обвинувальному акті, не працювала, жодних доказів, які б свідчили про наявність в останнього легального доходу до суду не надано. Це в свою чергу обґрунтовано ставить під сумнів належне фінансове забезпечення ОСОБА_6 та можливість останнього надати у борг ОСОБА_8 9 000 грн., що являється досить значною суму коштів для особи, яка не працює.
Разом з тим, ці обставини в сукупності беззаперечно свідчать про те, що показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в частині того, що ОСОБА_8 повертав ОСОБА_6 борг у сумі 9000 грн., є надуманими, оскільки не підтверджуються жодними доказами, в них містяться суперечності та неточності, пояснити які обвинувачені не змогли, що викликає сумнів в їх правдивості, а тому колегія суддів вважає, що вони були дані з метою з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що предмети, речі та речовини, та прекурсор - фенілнітропропен, які використовуються для виготовлення психотропної речовини - амфетамін, виявлені в ході проведення обшуку в домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 не належать спростовуються доказами, які узгоджуються між собою, та в сукупності підтверджують належність вказаних речовин ОСОБА_6 .
Зокрема, вказана обставина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що в період із 19 по 23 серпня 2019 року у будинку по АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_6 , будь-які інші особи у вказаному будинку не проживали; показанням свідка ОСОБА_11 про те, що саме із вказаного будинку він забрав ОСОБА_12 разом із ОСОБА_6 , який мав при собі два пакети; протоколом обшуку в автомобілі, в ході якого, серед іншого, виявлено пакет із особистими речами та ліками ОСОБА_6 , висновком експерта № 10-1877 від 26.12.2019 року з ілюстративною таблицею, з якого вбачається, що генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на внутрішній поверхні протигаза чорного кольору, який вилучено в ході обшуку у вказаному будинку, є змішаними, містять генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 та невстановленої особи; даними протоколу за результатами НСРД від 06.09.2019 року щодо телефонних розмов ОСОБА_6 з його співмешканкою ОСОБА_45 , з яких убачається, що в період часу з 18.08.2019 по 23.08.2019 року ОСОБА_6 разом із нею не проживав, а тимчасово проживав в іншому місці, де виконував "роботу" про що повідомляв у завуальованій формі.
При цьому посилання захисника ОСОБА_7 на те, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зафіксовані на носії інформації, звукозапис яких проводився під час судового засідання, суперечать висновкам, що були зроблені судом у вироку є голослівними.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 , давав суперечливі показання щодо наявності його речей у будинку. Спочатку обвинувачений зазначав, що до будинку в с. Любарці, він будь-яких речей не завозив, а в подальшому показав, що попросив ОСОБА_12 відвести його до вказаного будинку, бо він забув там свої особисті речі. Отже, показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо неналежності йому речей, вилучених в ході проведення обшуку в будинку, розташованого в с. Любарці, є неправдивими.
Також, свідок ОСОБА_46 показав, що неодноразово замовляв у ОСОБА_6 психотропну речовину - амфетамін з метою її подальшого збуту, які повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, зокрема: даними, що зафіксовані у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину стосовно ОСОБА_6 , де під час його особистого обшуку виявлено та вилученого грошові коштами у сумі 9000 грн., які передані йому ОСОБА_8 за амфетамін з метою його збуту; даними, що зафіксовані на відеозаписі слідчої дії - обшук в автомобілі марки "MercedesBenz», на якому ОСОБА_8 повідомив, що приїхав на АЗС виключно, щоб передати ОСОБА_6 грошові кошти за амфетамін з метою його збуту, а також даними, що зафіксовані у протоколах за результатами, проведених НСРД, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, в зв'язку з чим суд визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.
Судом першої інстанції не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 , так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цього свідка не дискредитована, довіра до його показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено. Крім того, при перевірці показань обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині того, що свідок ОСОБА_46 повідомляє неправдиві показання, обвинувачений не зміг назвати причин, з яких би свідок міг його обмовити, а заперечення, які він наводить, є загальними фразами, безмотивними і безпідставними, тому суд обґрунтовано розцінив їх надуманими та обумовленими обраною тактикою захисту.
Також в судовому засіданні обвинувачені щодо вказаних в обвинувальному акті та досліджених в судовому засіданні обставин справи давали показання про те, що в ході телефонних розмов вони спілкувалися на різні теми побутового характеру, а в деяких розмовах обговорювали кількість шлакоблоку, яку потрібно було виготовити ОСОБА_6 , оскільки він займався діяльністю, пов'язаною із виготовленням шлакоблоків, мав спеціальну для цього установку, за проханням ОСОБА_8 .
Проте така версія обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не була взята до уваги судом, як така, що об'єктивно не підтверджена, а навпаки, спростована дослідженими в судовому засіданні доказами, і такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на доказах, аналіз яких наведено вище.
З наведених вище підстав колегія суддів вважає надуманими твердження в апеляційних скаргах про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не мають жодного відношення до вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 законним і обґрунтованим, не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №359/10291/19
Провадження № 11-кп/824/1284/2022
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_47
Доповідач ОСОБА_1