Ухвала
1 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 159/2985/19
провадження № 51-2607ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 7 червня 2022 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог п. 1, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу.
Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Звертаємо увагу на те, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає касаційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК)
Однак у поданій скарзі, ОСОБА_4 порушуючи питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, обмежився загальними фразами на обґрунтування того, яких саме порушень допустились суди першої і апеляційної інстанцій при постановлені судових рішень стосовно нього. Зокрема, засуджений не обґрунтував, у чому саме полягали допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом, як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
Заперечуючи законність судових рішень, засуджений, має чітко вказати у чому полягають допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Водночас слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Всупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги засудженого фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, незгоди з наданою судами оцінкою доказів, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, положеннями ст. 436 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте, у прохальній частині касаційної скарги засудженого сформульована нечітка вимога. Зокрема, він просить скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження та скасувати ухвалу апеляційного суду в частині стягнення майнової й моральної шкоди, а також в частині витрат на правову допомогу. Така вимога не узгоджується із положенням вказаної норми процесуального права. Скаржник має чітко зазначити про те, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень ст. 436 КПК.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2021 року і ухвалу Волинського апеляційного суду від 7 червня 2022 року щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3