01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 620/2488/19
адміністративне провадження № К/990/22849/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №620/2488/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби про визнання протиправними та скасування наказів,
21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , Академія Державної пенітенціарної служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»,
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»,
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к «Про виконання обов'язків»,
- поновити ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к "Про припинення контракту та звільнення";
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к "Про припинення контракту та звільнення";
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к "Про виконання обов'язків";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 8 вересня 2021 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Чернігівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року №2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к «Про виконання обов'язків».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2488/19 змінено, доповнено його резолютивну частину абзацом п'ятим наступного змісту:
- «У задоволенні позову в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року відмовлено»;
- в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2488/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби, про визнання протиправними та скасування наказів залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 19 серпня 2022 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №620/2488/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з урахуванням наявності даних про неналежне виконання умов контракту.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права та позиції скаржника щодо того як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, з огляду на зазначене, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, є безпідставним.
Суд не бере до уваги доводи заявника про те, що скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та відхиляє мотиви щодо винятковості цієї справи, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного судового реєстру ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року розгляд справи призначено і справу розглянуто за правилами загального позовного провадження. Крім того, такі доводи не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, так як за нормами частини п'ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Міністерства юстиції України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №620/2488/19.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №620/2488/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби про визнання протиправними та скасування наказів повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду