ф
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4576/21
адміністративне провадження № К/990/22209/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №280/4576/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо невключення (невнесення) до структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії коштів (витрат): на повернення поворотної фінансової допомоги відповідно до протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13.02.2014 №8 і на повернення поворотної фінансової допомоги відповідно до протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 11.12.2014 №25;
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з дня набрання судовим рішенням законної сили, при найближчому перегляді, встановленні структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", у тому числі із застосуванням стимулюючого регулювання, включити (внести) до структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, у тому числі із застосуванням стимулюючого регулювання, кошти (витрати): відповідно до протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13.02.2014 №8 - повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 10999 тис. грн. рівними частинами протягом 10 років починаючи з 01 січня 2016 року (з розрахунку на 2021 рік у розмірі 4400 тис. грн.), і відповідно до протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 11.12.2014 №25 - повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 2568834 грн. рівними частинами протягом 10 років починаючи з 01 січня 2019 року, (з розрахунку на 2021 рік у розмірі - 257 тис. грн.).
09 листопада 2021року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 серпня 2022 року.
29 серпня 2022 року ухвалами Верховного Суду задоволенні заяви суддів Шарапи В.М., Кравчука В.М., Стародуба О.П. про самовідвід.
31 серпня 2022 року розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1344/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з постановленням Верховним Судом 29 серпня 2022 року ухвал №К/990/22209/22, №К/990/22346/22 про відведення судді-доповідача Шарапи В.М. та суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян: Шевцова Н.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Соколов В.М., Жук А.В.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні у справі №280/4576/21 застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17, від 07 липня 2015 року у справі №732/48/15, від 22 лютого 2017 року у справі №6-2705цс16, від 25 лютого 2021 року у справі №2-а8900/12/2670.
Проте, в касаційній скарзі позивачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №820/5348/17, №732/48/15, №6-2705цс16, №2-а8900/12/2670 є подібними.
Подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивач покликаючись на постанови Верховного Суду не зазначив, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених позивачем постановах Верховного Суду, а також не довів подібність правовідносин у вказаних справах, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №280/4576/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова