01 вересня 2022 року
м. Київ
справа №755/3460/22
адміністративне провадження № К/990/22730/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Соколова Ярослава Володимировича представника громадянина Російської Федерації ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року
у справі №755/3460/22
за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області
до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1
про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,-
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, стороком на 6 (шість) місяців.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, позов задоволено.
23 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Соколова Ярослава Володимировича представника громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №755/3460/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що предметом позову у даній справі є затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України, та відповідно до частини 6 статті 12 КАС України належить до категорії малозначних.
Враховуючи, що дана справа є малозначною справою, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Соколова Ярослава Володимировича представника громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №755/3460/22.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду