01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 160/4335/21
провадження № К/990/13098/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Соколова В. М., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за участю третьої особи - Державного бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Юхно І. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Божко Л. А., суддів: Лукманової О. М., Дурасової Ю. В.
І. Суть спору
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі також - ТУ ДБР у м. Полтаві), за участю третьої особи - Державного бюро розслідувань (далі також - ДБР), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР у м. Полтаві від 24 лютого 2021 року № 23-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, або у разі її ліквідації на день судового рішення, на посаду слідчого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві з аналогічними функціональними обов'язками;
1.3. стягнути з ТУ ДБР у м. Полтаві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В мотивування позову зазначає, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, за відсутності пропозиції про рівнозначну посаду.
Наголошує, що сам факт внесення змін до штатного розпису державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. При цьому, звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця.
Вважаючи наказ про звільнення позивача із займаної посади протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Починаючи з 27 листопада 2018 року, ОСОБА_1 проходив службу в ТУ ДБР у м. Полтаві на посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) відповідно до наказу від 23 листопада 2018 року № 28-о, як обраного за конкурсом, з випробувальним строком 6 місяців.
4. 27 листопада 2018 року позивачем складено присягу державного службовця.
5. Наказом ДБР від 28 травня 2019 року № 152-ос позивачу присвоєний 8 (восьмий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання старший лейтенант поліції.
6. Відповідно до наказу ДБР від 08 липня 2020 року № 323 затверджений Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за посадами та наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року № 583 внесено зміни до наказу від 08 липня 2020 року № 323 та доповнено Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу посадами, зокрема, слідчий слідчого відділу - капітан ДБР.
7. На підставі вищезазначених нормативних актів наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року № 581 затверджена структура ТУ ДБР у м. Полтаві та внесено зміни до Переліку посад територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу.
8. Наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 197ДСК затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідно до яких посади державної служби ТУ ДБР у місті Полтаві, зокрема, посаду, яку обіймав ОСОБА_1 , слідчий першого слідчого відділу - виведено зі штатного розпису та введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах. Зокрема, слідче управління ліквідоване, а посади державної служби, що входили до такого управління - скорочені.
9. 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 вручено попередження № 16091/15-01 про наступне вивільнення, в якому зазначено, що у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві відповідно до наказів ДБР від 15 жовтня 2020 року № 581, від 20 жовтня 2020 року № 197ДСК, буде скорочення посади слідчого першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, яку він обіймає, не раніше 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження, тому його буде звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
10. Наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 24 лютого 2021 року № 23-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частин першої, четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 із займаної посади з 01 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, в позові відмовлено.
12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з норм Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та положення частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких при звільненні державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 1-1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у суб'єкта призначення відсутній обов'язок як переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, так і враховувати переважне право залишення на роботі, в тому числі, передбачене Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414.
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що 27 грудня 2019 року відбулась зміна правового статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган, внаслідок чого посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у місті Полтаві були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління, в тому числі і посада, яку обіймав позивач - слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління ТУ ДБР у місті Полтаві, виведена зі штатного розпису. Водночас, введено посади старших слідчих (старшого начальницького складу - майор ДБР) та слідчих (середнього начальницького складу - капітан ДБР). Таким чином суд дійшов висновку, що скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, відбулося внаслідок зміни структури та зміни штатного розпису органу, в якому він працював.
13. Таку позицію Дніпропетровського окружного адміністративного суду підтримав і Третій апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
14. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків щодо застосування частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України 14 січня 2020 року № 440-ІХ), викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20.
Крім того, автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03 грудня 2019 року № 305-IХ.
15. Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
16. Представники відповідача та третьої особи подали відзиви на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
20. Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
21. Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
22. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
23. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
24. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
25. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
26. Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
27. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
28. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
VI. Позиція Верховного Суду
29. Як встановлено судами, на підставі наказу ТУ ДБР у м. Полтаві від 23 листопада 2018 року № 28-о ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), як обраного за конкурсом, з випробувальним строком 6 місяців.
30. Наказом ДБР від 28 травня 2019 року № 152-ос позивачу присвоєний 8 (восьмий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання старший лейтенант поліції.
31. В подальшому 02 листопада 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури Держаного бюро розслідувань та скорочення посади, яку він обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку ознайомлення з попередженням.
32. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису.
33. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
34. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
35. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 25 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
37. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
38. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
39. Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.
40. Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною як на момент попередження позивача про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
41. Наведене свідчить про відсутність розбіжності позицій/підходів до розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
42. Крім того вищевказане відповідає висновкам, які містяться у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20, в якій зазначено, що: « 42. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 889-VIII станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення [11 березня 2020 року], так само і на час видання оскаржуваного наказу від 17 квітня 2020 року № 221-о «Про звільнення ОСОБА_2 » було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства (Закон № 889-VIII у редакції з 13 лютого 2020 року). 43. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 889-VIII у редакції станом на момент початку реорганізації Львівської митниці ДФС - 28 листопада 2019 року».
43. За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
44. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
45. Водночас служба в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
46. Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.
47. При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.
48. Слід зазначити, що з прийняттям Закону України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, внесено зміни до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" відповідно до Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, внаслідок чого Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу.
49. Отже, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" в редакції змін Законом України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
50. Приписами частини першої статті 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" організаційна структура ДБР визначається Президентом України.
51. Таким чином, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із Кабінетом Міністрів України).
52. Вказані зміни запроваджено з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов'язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР тощо.
53. На виконання вимог частини першої статті 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР.
54. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату так і територіальних органів ДБР.
55. За приписами частини п'ятої статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції Закону № 305-IX), трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
56. Таким чином законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом № 889-VІІІ та державної служби особливого характеру, згідно з Законом № 794-VІІІ, встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.
57. Законом № 305-ІХ доповнено Закон України "Про Державне бюро розслідувань" статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої:
державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ (частина перша статті 14-3);
особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3);
переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).
58. З аналізу вказаної норми висновується, що законодавцем не передбачено механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.
59. Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, 15 жовтня 2020 року ДБР видано наказ № 581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань", яким затверджена структура ДБР у м. Полтаві та внесено зміни до переліку посад територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу.
60. Судами встановлено, що наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 197 дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві» відповідно до пунктів 4, 8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої Закону України «Про державну службу» та Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08 липня 2020 року № 323 (зі змінами), затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на 2020 рік № 3 (вводиться в дію з 01.12.2020), № 4 (вводяться в дію з 23.12.2020), № 5 (вводяться в дію з 04.01.2021), № 6 (вводяться в дію з 01.02.2021).
61. При цьому, згідно з наказом ДБР від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» затверджено зміни до наказів ДБР, зокрема, пунктом 2 внесено зміни у пункті 4 наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 197 ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість 01 лютого 2021 року визначено дату 01 березня 2021 року.
62. Згідно з додатками до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 197ДСК (зміни до штатного розпису на 2020 рік № 6), посади державної служби ТУ ДБР у місті Полтаві, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління ТУ ДБР у місті Полтаві, виведено із штатного розпису.
63. Водночас до штатного розпису ТУ ДБР у місті Полтаві введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно з новою структурою територіального управління.
64. Відтак, посади державної служби у раніше діючих підрозділах ТУ ДБР у місті Полтаві, зокрема, у першому слідчому відділі (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності), а саме: 1 штатну посаду начальника відділу; 1 посаду заступника начальника відділу та 13 штатних посад слідчих; 1 штатну посаду головного спеціалісту (із забезпечення зберігання речових доказів) - скорочено.
65. Так, на підставі вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік № 6 ТУ ДБР у м. Полтаві, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Полтаві виведені зі штатного розпису та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, а саме:
перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Полтаві) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 5 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 5 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 12 посад начальницького та середнього складу;
другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Харкові) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 8 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 9 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 19 посад начальницького та середнього складу;
третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 9 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 9 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 20 посад начальницького та середнього складу;
четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сумах) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 3 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 3 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 7 посад начальницького та середнього складу.
66. Отже, внаслідок реалізації наказів ДБР від 20 жовтня 2020 року № 197ДСК та від 30 грудня 2020 року № 303ДСК посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у м. Полтаві були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління, в тому числі і посада, яку займав позивач - слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, виведена зі штатного розпису, що підтверджується матеріалами справи.
67. Водночас, введено посади старших слідчих (старшого начальницького складу - майор ДБР) та слідчих (середнього начальницького складу - капітан ДБР).
68. Як встановлено судами, 02 листопада 2020 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до структури та штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві, відповідно до наказів ДБР від 15 жовтня 2020 року № 581, від 20 жовтня 2020 року № 197ДСК.
69. Як зазначалось вище, у зв'язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок внесення змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Полтаві.
70. Отже, скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, відбулося внаслідок зміни структури та зміни штатного розпису органу, в якому він працював.
71. В подальшому спірним наказом ТУ ДБР у м. Полтаві від 24 лютого 2021 року № 23-о позивача звільнено із займаної посади з 01 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI.
72. Повертаючись до питання правомірності/протиправності наказу ТУ ДБР у м. Полтаві про звільнення позивача із займаної посади, Верховний Суд звертає увагу, що на момент прийняття вказаних наказів діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
73. За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
74. Отже, наведена правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
75. Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення та підлягала застосуванню.
76. Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
77. З приводу доводів позивача про неправомірність оскаржуваного наказу про звільнення з огляду на приписи підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ, слід звернути увагу на таке.
78. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ, працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
79. Разом з цим частиною третьою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначено, що на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
80. Водночас Законом № 305-ІХ до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" введено нову статтю 14-3, якою визначено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
81. За такого правового врегулювання переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено.
82. Водночас, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач помилково тлумачить приписи підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ, зазначаючи, що відповідно до них слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу, оскільки зі змісту вказаної норми слідує лише, що слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, у тому числі і у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу.
83. Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою слідчий є службовою особою органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
84. Водночас, чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.
85. Таким чином, слідчі ДБР після набрання чинності Законом № 305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.
86. Судами встановлено, що позивач як працівник ДБР з набранням чинності Законом № 305-ІХ, тобто з 27 грудня 2019 року, продовжував здійснювати свої повноваження до моменту звільнення, а відтак Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача відносно того, що оскаржуваний наказ суперечить приписам підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ.
87. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.
88. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
89. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
90. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 160/4335/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Соколов
Н. В. Шевцова