01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 500/946/21
адміністративне провадження № К/990/22190/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №500/946/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 14 серпня 2020 року №62809908 про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, в редакції чинній після 28 серпня 2018 року, щодо стягнення виконавчого збору з боржника у випадках, якщо рішення було ним виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження.
Щодо вказаних посилань необхідно зазначити таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 серпня 2020 року відкрито провадження з виконання виконавчого листа №752/4515/17, виданого 13 березня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення позивача на користь ПАТ "Укрсиббанк" 34770,92 доларів США кредитної заборгованості, 6020,32 доларів США заборгованості за процентами, 29480,14 грн. пені за прострочення сплати процентів та судовий збір у розмірі 17354,46 грн., та за яким 14 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження.
14 серпня 2020 року державним виконавцем Угрин З. Р., на підставі положень статтей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесена постанова про стягнення виконавчого збору, якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі: 4568,18 доларів США та 7677,77 грн., станом на 14 серпня 2020 року курс долара США по Національному банку України 27,54, загальна сума виконавчого збору: 133421,61 гривні (UAH).
17 серпня 2020 року АТ "УКРСИББАНК" звернулося до відповідача із заявою про повернення без виконання виконавчого листа №752/4515/17 виданого 13 березня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва.
Постановою від 18 серпня 2020 року державний виконавець Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Угрин З.Р., керуючись положеннями пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернув виконавчий лист стягувачу на підставі його заяви.
Таким чином, судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що у вказаній справі було відкрито виконавче провадження, що спростовує твердження касатора про виконання рішення в добровільному порядку.
До того ж у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі 640/7697/21 (пункт 20) викладено правовий висновок, відповідно до якого повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема без реального його виконання) не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом (стаття 27 Закону № 1404-VIII ).
Таким чином, посилання позивача на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах спростовується висновком викладеним у зазначеній вище постанові, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах
доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №500/946/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак