01 вересня 2022 рокуСправа № 140/11048/21 пров. № А/857/9951/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (суддя Сорока Ю.Ю., м.Луцьк),
29.09.2021 (конверт) керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - Прокуратура, ДЕІ відповідно) звернувся до суду з позовом до Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (далі - Сільська рада) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Болітце» (далі - Ботанічна пам'ятка) та закріплення їх в натурі (на місцевості);
зобов'язати Сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж Ботанічної пам'ятки та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач не мав можливості скористатися своїм правом щодо надання відзиву на позов, оскільки не отримав ухвали суду про відкриття позовного провадження. Зазначає, що Сільською радою вчинялися заходи щодо організації проведення робіт із винесення меж Ботанічної пам'ятки та закріплення їх в натурі. Також вважає, що Прокуратурою пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито заходів щодо винесення меж Ботанічної пам'ятки та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює належне використання та зберігання даного об'єкту природно-заповідного фонду, у зв'язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ДЕІ 26.10.2016 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Карасинської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (далі - Сільська рада-1; правонаступником якої є Сільська рада). За результатами даної перевірки голові Сільської ради-1 26.10.2016 внесено припис №000129, яким зобов'язано орган місцевого самоврядування до 25.11.2016 встановити охоронно - межові знаки природно - заповідного об'єкту «Болітце».
Крім цього, ДЕІ за результатами даної перевірки 26.10.2016 складено протокол про адміністративне правопорушення №001309 відносно голови Сільської ради-1 (далі - Протокол) та винесено постанову №001236 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається зі змісту Протоколу головою Сільської ради-1, як посадовою особою органу місцевого самоврядування, не забезпечено встановлення інформаційних та охоронних знаків навколо Ботанічної пам'ятки, що є порушенням статті 27 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII) та пунктів 3.2 і 3.3 «Положення про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно - заповідного фонду України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.1994 №30 (далі - Постанова №30).
Зокрема, пунктами 3.2 та 3.3 вказаної Постанови №30 визначено, що інформаційно-охоронні знаки містять інформацію про найменування, межі, правовий статус та основні вимоги щодо охорони території (об'єкта) природно-заповідного фонду, встановлюються в місцях входу (в'їзду) на територію (об'єкт) природно-заповідного фонду. Межовий охоронний знак містить інформацію про найменування території (об'єкта) природно-заповідного фонду і встановлюється для інформування про її (його) межі.
Разом із цим, ДЕІ 28.06.2019 також проведено перевірку вимог природоохоронного законодавства на території Сільської ради. Актом даної перевірки, окрім іншого, встановлено, що в межах землекористування територіальної громади є природно - заповідний об'єкт Ботанічної пам'ятки, який був під охороною Сільської ради-1, що увійшла до складу Прилісненської об'єднаної територіальної громади (далі - ОТГ). По вказаному об'єкту у органу місцевого самоврядування відсутні картографічні матеріали та кадастрові карти.
На виконання виявлених в ході перевірки порушень, 28.06.2019 ДЕІ винесено припис №000624 голові Сільської ради, пунктом 4 якого зобов'язано орган місцевого самоврядування вжити заходів до забезпечення взяття під охорону і виготовлення необхідної документації природно - заповідних об'єктів, що перебували під охороною сільських рад, які увійшли до складу ОТГ до 20.11.2019.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.
Відповідно до статті 19 ЗК землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно із статтею 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 43 ЗК та частиною першою статті 7 Закону №2456-XII передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
В статті 79 ЗК зазначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 3 Закону №2456-XII визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Згідно із частиною четвертою статті 7 Закону №2456-XII межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до ст.60 цього Закону охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обгрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно із статтею 2 Закону №858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, тощо.
Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
У статті 20 Закону №858-IV вказано, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до статті 22 Закону №858-IVє рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою с органи місцевого самоврядування.
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; г) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Отже, на Сільську раду покладено обов'язок із вчинення дій по замовленню проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме Ботанічної пам'ятки.
Відсутність встановлених меж в натурі Ботанічної пам'ятки фактично унеможливлює його належну охорону, збереження в природному стані унікальних ландшафтів та реліктової рослинності. Ураховуючи привабливість вказаного природного об'єкту, лісові масиви заказника нерідко зазнають неправомірних посягань при використанні його корисних якостей.
З наданих відповідачем документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.03.2017 Сільською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації встановлення меж територій природно-заповідного фонду» №4/12, в тому числі і Ботанічної пам'ятки.
Однак лише 18.10.2021 (після подання позову) Сільська рада уклала з Приватним акціонерним товариством «Інститут «Волиньводпроект» (ПАТ) договір на розроблення документації із землеустрою №06-07/65-21 предметом якого є: Виготовлення проекту землеустрою щодо організації території і встановлення меж Ботанічної пам'ятки.
Після розроблення проекту ПАТ подало його на погодження до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міністерство), яке листом від 14.02.2022 відмовило у погодженні такого Проекту через низку недоліків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Сільською радою, як правонаступником Сільської ради-1, протягом тривалого часу (остання перевірка 28.06.2019) та станом на час звернення Прокуратури з позовом, не вжито заходів щодо винесення меж Ботанічної пам'ятки та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює належне використання та зберігання даного об'єкту природно-заповідного фонду, у зв'язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи скаржника стосовно того, що ними не отримано копії ухвали про відкриття позовного провадження у цій справі, на думку суду, не перешкоджало у реалізації відповідачем подання відзиву на позов після того як такий було отримано від Прокуратури. Крім того, скаржник за власною ініціативою мав можливість поцікавитися подальшим рухом справи за поданим позовом.
Відносно доводів скаржника про пропуск позивачем трьох місячного строку для звернення до суду з цим позовом, то такі відхиляються апеляційним судом, так як скаржник подав позовом з дотриманням вказаного строку після отримання від ДЕІ та Сільської ради (18.08.2021, 02.09.2021, 08.09.2021) інформації про підтвердження факту невиконання Сільською радою своїх зобов'язань за вимогами ДЕІ.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 1 вересня 2022 року.