Справа № 620/15526/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Эвгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
- визнати неправомірним протокол відповідача №133 від 12.10.2021, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років за пунктом ''а'' ст. 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'';
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років за пунктом ''а'' ст. 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'', починаючи з 30.07.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наявної у нього станом на день звільнення зі служби вислуги років достатньо для призначення пенсії за пунктом ''а'' ст. 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб''.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років, на день звільнення Позивача у пільговому обчисленні становила 22 роки 11 місяців 25 днів, у тому числі в календарному обчисленні - 21 рік 07 місяців 19 днів; в пільговому обчисленні (без врахування вислуги в календарному обчисленні) - 01 рік 04 місяці 06 днів, а отже позивач має право на призначення пенсії за вислугу років за пунктом а частини першої статті 12 Закону 2262-XII.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
На переконання апелянта, у спірних правовідносинах вказані позивачем періоди служби підлягають зарахуванню до вислуги років в календарному обчислені, а не в пільговому.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в МВС України та наказом УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 №415 о/с звільнений зі служби через скорочення штатів (а.с. 11). Відповідно до вказаного наказу (із врахуванням змін, внесених наказом від 16.02.2021 №2о/с), вислуга років позивача на день звільнення у пільговому обчисленні становила 22 роки 11 місяців 25 днів (а.с. 11, 12).
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №620/2805/21 Департаментом персоналу МВС України сформовано та подано до ГУПФУ в Чернігівській області документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб''. Відповідно до подання про призначення пенсії, вислуга років позивача станом на 06.11.2015 складає 22 роки 11 місяців 25 днів, у тому числі: календарна - 21 рік 07 місяців 19 днів, пільгова - 01 рік 04 місяці 06 днів (а.с. 6-10).
ГУПФУ в Чернігівській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, про що складено протокол від 12.10.2021 №133. Відмова мотивована тим, що станом на день звільнення зі служби позивач не мав визначеної Законом України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' необхідної вислуги років для призначення пенсії (22 календарних роки та 6 місяців і більше) (а.с. 13-14).
Вважаючи вказану відмову ГУПФУ в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спірним у цій справі є правильність обрахування календарної вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням його пільгової вислуги років.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р. і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992р. №393).
Щодо календарної вислуги років, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Так, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до матеріалів справи, вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 становила 22 роки 11 місяців 25 днів, в календарному обчисленні - 21 рік 07 місяців 19 днів; в пільговому обчисленні (без врахування вислуги в календарному обчисленні) - 01 рік 04 місяці 06 днів, а отже позивач має право на призначення пенсії за вислугу років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону 2262-XII.
При прийняті даного рішення, колегією суддів враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель