Справа № 640/36837/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шулежко В.П.
01 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України триваючу з 14 вересня 2021 року до 13 грудня 2021 року в рамках виконавчого провадження №№66637435, 66637573 при примусовому виконанні чинного з 05 липня 2021 р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №640/30364/20 від У.02.2021 про зобов'язання МЮ України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом МЮ України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.
Повертаючи позовну заяву позивачеві, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Так, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази наявності поважних причин його пропуску;
надання доказів про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.
На виконання вимог ухвали суду від 22.12.2021 позивачем подано позовну заяву із змінами.
Судом першої інстанції зазначено, що у поданій заяві в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не пояснив суду, що було перешкодою для звернення його з відповідною заявою раніше. Більш того, позивач є стороною вказаного виконавчого провадження та мав доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Позивач підтвердив про отримання ним постанови про відкриття ВП №66637435, де він є стороною ВП, тобто стягувачем. Однак, не повідомив суду коли саме він отримав вказану постанову.
Крім того, в порушення п.9 ч.5 ст.160 КАС України позивачем ні в первинній позовній заяві, ні у позовній заяві зі змінами не зазначено яким чином оскаржувана бездіяльність відповідача порушує безпосередньо права та інтереси позивача та до позовної заяви не додано жодного доказу, що підтверджує наявність порушеного права позивача внаслідок, як він зазначає, допущення відповідачем протиправної бездіяльності при виконанні рішення суду в межах виконавчого провадження №66637573.
Поряд з цим, у поданій позовній заяві із змінами позивачем змінено предмет первісного позову, а саме збільшено позовні вимоги, в якій просить:
визнати протиправною триваючу до 13.12.2021 бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №№66637435, 66637573;
визнати протиправними та скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження №№66637435, 66637573 від 10.01.2022.
У зв'язку з цим та виявленими недоліками позовної заяви, ухвалою суду від 27.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суд першої інстанції зазначено, що позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків (у виді пояснень), в якій стосовно пропуску строку звернення до суду з первісним позовом не навів будь-яких інших поважних причин його пропуску.
У зв'язку із зазначеним вище ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені у статті 287 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З позовної заяви встановлено, що 03.12.2021 ним в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (далі - АСВП) у виконавчому провадженні №66637435 виявлено допущену у період з 14.09.2021 до 03.12.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. бездіяльність при примусовому виконанні ухваленого у справі №640/30364/20 й чинного з 05.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2021.
Крім того, 12.12.2021 в АСВП у виконавчому провадженні №66637573 ОСОБА_2 також виявлено допущену у період з 14.09.2021 до 12.12.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. бездіяльність при примусовому виконанні ухваленого у справі №640/30364/20 й чинного з 05.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2021.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що виявлену ним 03.12.2021 і 12.12.2021 бездіяльність органу ДВС, від імені якого її допустив у виконавчих провадженнях №66637435 та №66637573 головний державний виконавець Кузьменко О.С., і яка тривала з 14.09.2021 і до 13.12.2021, слід визнати протиправною.
Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з позовом процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Водночас, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.08.2021 відкрито виконавче провадження №66637435 з примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 29.07.2021 про зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Сторонами у вказаному виконавчому провадженні є Міністерство юстиції України та ОСОБА_1 .
Крім того, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 30.08.2021 відкрито виконавче провадження №66637573 з примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 29.07.2021 про зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647.
Сторонами у вказаному виконавчому провадженні є Міністерство юстиції України та ОСОБА_2 .
Згідно супровідних листів від 30.08.2021 вказані постанови надіслані сторонам виконавчих проваджень.
Зі змісту постанов про відкриття виконавчих проваджень від 30.08.2021 вбачається, що боржнику встановлено строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів.
З урахуванням викладеного, після отримання постанов про відкриття ВП сторони були обізнані про їх зміст та наслідки невиконання встановлених державним виконавцем вимог, а державний виконавець, в свою чергу, повинен вчиняти виконавчі дії, передбачені ст.63 Закону України «Про виконавче провадження».
Із зазначеним вище колегія суддів погоджується, про те зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що починаючи з вересня 2021 року позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок допущення бездіяльності державного виконавця щодо невчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 29.07.2021 у справі №640/30364/20 та не взяв до уваги посилання представника позивача на те, що остання неодноразово зверталась до відповідача щодо виконання зазначеного вище рішення суду першої інстанції у зазначеній вище справі та не надано оцінки питанню саме не виконання вимог рішення суду за виконавчим провадженням у зв'язку із чим суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив надані додаткові пояснення позивач у справі та прийшов до передчасного висновку щодо повернення позовної заяви, та зазначає наступне.
Так, дослідивши подану заяву на усунення недоліків визначених в ухвалі від 22.12.2021 про залишення позовної заяви без руху та апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у поданій заяві в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду з позовом щодо триваючої бездіяльності відповідача стосовно виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №66637435, оскільки він був позбавлений права на ознайомлення в приміщенні органу ДВС з матеріалами виконавчого провадження №66637435 через запровадженні заходи пов'язані з карантином.
Зазначено, що він навіть не намагався відвідати відділ примусового виконання рішень без запрошення та лише 19.11.2021 подав через електронну пошту заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в рамках виконавчого провадження №66637573, де позивач не є стороною, останній пояснив, що він не отримував постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження, у нього не було ідентифікатора для доступу до нього, а тому до 12.12.2021 він не мав можливості дізнатись про бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні №66637573.
Щодо віднесення даної справи до категорії справ, які передбачають особливий порядок розгляду таких справ, передбачений ст.287 КАС України, а саме в скорочені строки розгляду, тому приведення позовної заяви та доданих до неї документів у відповідність вимогам, встановлених КАС України на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що порушення в даній категорії справ є триваючими та саме не виконання дій з приводу відповідача затягує процес виконання рішень суду.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити не тільки час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів, але і виконання у окремих категорій справ вимог. Таким чином, окрім посилання позивача на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду потрібно встановити, яким саме чином здійснювалось виконання рішення суду в рамках виконавчих проваджень та затягування зі сторони відповідача, оскільки останній забезпечує контроль за виконанням.
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою від 10.01.2022 ВП №66637435 закінчено виконавче провадження, сторонами якого є Міністерство юстиції України та ОСОБА_1 , а постановою від 10.01.2022 ВП №66637573 закінчено виконавче провадження, сторонами якого є Міністерство юстиції України та ОСОБА_2 .
Отже, триваюча бездіяльність відповідача стосовно виконання рішення суду в межах виконавчих проваджень стала підставою звернення позивача до суду першої інстанції.
На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, та порушено норми процесуального права.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволити.
Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль