Справа № 320/8087/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київська митниця на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000004/2 від 03.02.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації позивача відповідно до вимог ст. 54 МК України ним встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Shaoxing Jiayao Knitting & Garments Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, та товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» 26.11.2015 укладено контракт №JYO 26/11-15, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил Incoterms 2000 (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
Ціна товару, що постачається за контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китайської Народної Республіки) відповідно до правил Incoterms 2000 (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням контракту в країні продавця, несе продавець, на території інших країн - позивач.
Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 календарних днів із дня підписання специфікації.
Продавець та позивач 03.11.2020 уклали специфікацію № JYO_046 до контракту (далі специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити наступний товар (далі товар): фліс пофарбований, 100% поліестер, щільністю 195 г/м2 ± 10%, завширшки 155±5 см, товарна позиція 6006329090 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), в кількості 2 034,2 кг за ціною 2,00 долари США за 1 кг та 1 027,8 кг за ціною 2,40 долари США за 1 кг; фліс пофарбований, 100% поліестер, щільністю 240 г/м2 ± 10%, завширшки 155±5 см, товарна позиція
Так, під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача митним органом встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема відповідно до п. 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. У специфікації та інвойсі №JY20056 від 14.12.2020 зазначено умови поставки та оплати: морем, авто/передоплата. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати.
Відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581257 від 02.02.2021 та інвойса №JY20056 від 14.12.2020 поставка товару здійснюється на умовах FOB Ningbo. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, також не надано заявку на транспортно-експедиційні послуги.
Крім того, подана документація містить розбіжності, зокрема, прайс-лист від 03.11.2020 містить інформацію на конкретних умовах поставки FOB Ningbo, що суперечить суті прайс-листа.
Таким чином, на підставі вищеперелічених фактів, у документах, що були надані до митного оформлення, містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митниця зазначила, що листом №100 від 03.02.2021 (приєднано до бази даних митниці 03.02.2021), підписаним директором ТОВ «Тексіка», надано додатково картку рахунок №3712 про рух коштів, акт № 228 прийому-передавання наданих послуг, інвойс № 228 від 19.12.2020 до контракту №HW-001 від 07.03.2018, платіжні доручення в іноземній валюті № 69 від 03.11.2020, №156 від 20.01.2021 № 156. Разом із тим, надані частково позивачем документи не підтвердили заявлену митну вартість, оскільки не містили відомостей про всі складові митної вартості, розмір яких підлягає підтвердженню, зокрема, надані платіжні доручення в іноземній валюті № 69 від 03.11.2020, № 156 від 20.01.2021 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товар. Платіжні доручення не містять посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо. Митниця зазначила, що п. 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, зазначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Картка рахунку № 3712 про рух коштів не дає можливості митному органу впевнитися та перевірити надходження коштів за поставку товарів по даній митній декларації.
Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, про що зазначено у листі ТОВ «Тексіка», надісланому до митниці 03.02.2021. Так, декларантом не було надано: належну виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Після цього митним органом відповідно до п. 1 ч. 11 та 12 ст. 264 МК України відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581257 від 02.02.2021 у зв'язку з прийняттям рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000004/2 від 03.02.2021.
При прийнятті відмови посадовою особою митного органу інспектором Київської митниці Держмитслужби заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2021/00048 від 03.02.2021.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581375 від 03.02.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 43 110,58 грн.
Вважаю рішення митного органу про коригування митної вартості протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
У силу приписів ч. 1 ст. 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частинами 7 та 8 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, в силу ч. 2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За стандартним правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відтак, приписами ч. 2 ст. 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спірне рішення про коригування митної вартості обґрунтовано тим, що позивачем документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
Поряд із цим, із наданих доказів вбачається, що позивачем до митного оформлення надано контракт, специфікацію, інвойс № JY20056 від 14.12.2020, у якому є посилання на контракт та специфікацію, платіжні доручення позивача в іноземній валюті № 69 від 03.11.2020 та № 156 від 20.01.2021, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2020 по 27.01.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією, довідку АТ «ОТП Банк» № 52-3/954 від 30.03.2021, договір транспортної експедиції № HW-001 від 07.03.2018, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойс № 228 від 19.12.2020, виставлений Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, акт прийому-передачі наданих послуг № 228 від 31.01.2021, складений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, довідку Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати № HS-228-3/2020 від 19.12.2020, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 8 997,04 доларів США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 2 000,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару в контейнері №ZCSU7214534 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100080/2021/581257 від 02.02.2021 в розмірі 10 997,04 доларів США (8 997,04 доларів США + 2 000,00 доларів США).
З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 2 000,00 доларів США, що підтверджується інвойсом № 228 від 19.12.2020, виставленим Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, актом прийому-передачі наданих послуг № 228 від 31.01.2021, складеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, та довідкою Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати № HS-228-3/2020 від 19.12.2020.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків митного органу, що позивач не підтверджено витрати на транспортування товару до митної території України.
Також безпідставними є доводи митного органу, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже відповідач при направленні свого запиту про надання додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості спірного товару не витребовував у позивача такого документа.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, вказаний доказ при здійснення митного оформлення, а приписами Митного кодексу, такий не значиться як обов'язковий для надання при визначенні митної вартості товару.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апелента в частині ненадання позивачем доказів вартості страхування імпортованого товару.
Умовами поставки такого обов'язку позивача не передбачалось, а надані на вимогу митниці пояснення містять обґрунтування щодо нездійснення додаткового страхування.
Крім того, необґрунтованими є доводи апелянта в частині ненадання позивачем підтвердження оплати імпортованого товару.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 03.11.2020 та 20.01.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 2 700,00 доларів США та 6 297,04 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті № 69 від 03.11.2020 та № 156 від 20.01.2021, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вказаних платіжних доручень та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2020 по 27.01.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією позивач 03.11.2020 та 20.01.2021 перерахував 2 700,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 69 від 03.11.2020 та 6 297,04 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 156 від 20.01.2021 саме в рахунок оплати спірного товару, придбаного позивачем за специфікацією у продавця.
Аналогічне підтвердження міститься у довідці АТ «ОТП Банк» №52-3/954 від 30.03.2021, яка наявна в матеріалах справи.
Також необґрунтованим є відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 03.11.2020, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.
Суд критично оцінює доводи апелянта, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
З матеріалів справи вбачається, що в листі позивача № 100 від 03.02.2021 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Щодо правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, (далі - Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Київська митниця Держмитслужби у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000004/2 від 03.02.2021 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000004/2 від 03.02.2021 митним органом протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київська митниця на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 31.08.2022)