Справа № 826/12308/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Бужак Н.П.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» до Національного банку України, третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови № 107 від 20.09.2017, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» звернулось до суду з позовом до Національного банку України, третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова не містить відомостей про те, яким саме абзацом статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. керувався відповідач при застосуванні штрафу. ТОВ «Абсолют фінанс» також стверджувало, що торгівля готівковою іноземною валютою не охоплюється поняттям «міжбанківський валютний ринок», а висновок НБУ про те, що операції з обміну валюти було здійснено за участі нерезидента не підтверджується належними доказами. Крім того, позивач посилається на те, що за приписами пункту 11 розділу ІІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України резидентність фізичної особи встановлюється шляхом усного опитування, а відображення у квитанціях реквізитів паспорта громадянина Російської Федерації не є доказом його нерезидентності. Позивач також зазначає, що акт перевірки не містить висновку про порушення порядку торгівлі іноземною валютою.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2019 позов задоволено.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, провадження за якою було відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019.
15.01.2020 до суду від Національного банку України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 клопотання представника Національного банку України про зупинення провадження у справі № 826/12308/17 задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 826/12283/17 (№ К/9901/59905/18).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 поновлено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 31.08.2022 у відкритому судовому засіданні.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, період з 18.04.2017 р. по 30.05.2017, НБУ проведено планову комплексну перевірку ТОВ «Абсолют фінанс» з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України за період з 28.08.2013 р. по 01.04.2017 р.
Результати перевірки оформлено актом № В/25-0015/56936/БТ від 22.06.2017 р.
Згідно цьому акту 28.09.2016 касою Харківського відділення № 174 ТОВ «Абсолют фінанс» продаж іноземної валюти фізичній особі-нерезиденту ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , Красногородський район, Московська обл., РФ) у сумі 350000,00 російських рублів (за 1452520,00 грн.) згідно квитанції № 16 про здійснення валютно-обмінної операції - продажу іноземної валюти від 28.09.2016.
За даними квитанції №16 від 28.09.2016 ТОВ «Абсолют фінанс» продало ОСОБА_1 350000,00 рос.руб. (еквівалент 145250,00 грн.). При цьому довідка-certificate за формою № 377 не оформлялась.
В акті перевірки вказано, що висновок щодо відповідності/правомірності проведених позивачем валютно-обмінних операцій з продажу 27.09.2016 р., 28.09.2016 р. та 29.09.2016 р. фізичним особам-нерезидентам іноземної валюти чинному законодавству буде сформульований після консультацій з іншими фахівцями НБУ відповідно до пункту 7.4 глави 7 Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України.
15 серпня 2017 посадовцем відділу валютного контролю за діяльністю великих бланків управління нагляду Департаменту фінансового моніторингу НБУ складено протокол про порушення валютного законодавства № 65 ПР-БТ.
Відповідно до названого протоколу, ТОВ «Абсолют фінанс» порушено вимоги статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та пункту 3 розділу І, пункту 11 розділу ІІІ, пункту 1 розділу IV Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України внаслідок здійснення 28.09.2016 р. операції продажу іноземної валюти фізичній особі-нерезиденту ОСОБА_1 в сумі 350000,00 готівкових рос.рублів на готівкову іноземну валюту без довідки-certificate за формою № 377.
20 вересня 2017 р. директором Департаменту фінансового моніторингу НБУ прийнято постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 107, якою позивача, згідно зі статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) проданих валютних цінностей, перерахованих у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком України, що діє на 0 годин 28.09.2016 р. (день здійснення операції).
Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, товариство звернулось до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- отримавши від особи паспорт громадянина Російської Федерації касир, з огляду на наведені правові норми, повинна була усвідомлювати, що ОСОБА_1 є нерезидентом в розумінні Декрету № 15-93;
- постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 107 від 20 вересня 2017 р. не містить відомостей про те, на підставі якої саме частини статті 16 Декрету № 15-93 притягнуто до відповідальності ТОВ «Абсолют фінанс»;
- враховуючи, що названа постанова посилається і на пункт 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль, а також з огляду на зміст статті 16 Декрету № 15-93, можна дійти висновку, що штраф було застосовано на підставі абзацу 4 частини 2 цієї статті. Валютно-обмінні операції у пунктах обміну іноземної валюти не є торгівлею на міжбанківському валютному ринку України і вони регулюються не Положенням № 281, а Інструкцією;
- враховуючи те, що 01.08.2016 НБУ видано ТОВ «ФК «Абсолют фінанс» генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій № 196, позивач не може нести відповідальності за порушення Інструкції на підставі абзацу 4 частини 2 статті 16 Декрету № 15-93 та пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль;
- за таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови, НБУ діяв в супереч вимог законодавства застосувавши, вказану санкцію до позивача, а відтак, прийнята постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс» такими, що підлягають задоволенню.
Апелянт вважає вказані висновки суду першої інсатнції необґрунтованими та безпідсатвними, позаяк, валютно-обмінні операції в пунктах обміну іноземної валюти є саме торгівлею іноземною валютою на міжбанківському ринку. Суд першої інсатнці, безпідствно виключив складову з готівковими операціями зі структури та, як наслідок, дійшов хибного висновку про неможливість застосування до позивача санкцій, передбачених ст. 16 Декрету.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовий статус, повноваження та завдання Національного банку України визначено Законом України «Про Національний банк України», Положенням про валютний контроль, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502.
Відповідно до норм статті 44 Закону України від 20.05.1999 № 679-ХІV «Про Національний банк України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства; 3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту; 4) встановлення порядку проведення обов'язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу; 5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 6) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
Основні засади здійснення Національним банком функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначало Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Розділом 3 Положення № 49 визначено порядок застосування санкцій. Так, санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Уповноважені працівники Національного банку в разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків, інших фінансових установ або національного оператора поштового зв'язку складають протокол за формою, наведеною в додатку 1, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов'язки) банку, іншої фінансової установи або національного оператора поштового зв'язку чи їх відокремленого структурного підрозділу, що перевірявся (перевірялася). За кожним випадком порушення складається окремий протокол, до якого можуть додаватись інші документи (у тому числі копії електронних документів на паперових носіях), які свідчать про факти порушень. Допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться, якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства. Один протокол складається про всі виявлені факти порушень вимог щодо статистичної звітності протягом періоду, що підлягав перевірці. Уповноважені працівники Національного банку після складання протоколу зобов'язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.
Підставою для застосування Національним банком вказаних у другому розділі цього Положення санкцій можуть бути: матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками Національного банку; матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю; матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю; інші матеріали, які свідчать про факти порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства і щодо яких здійснюється перевірка цих фактів.
У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом з копіями документів (у тому числі копіями електронних документів на паперових носіях), що підтверджують факт порушення, надсилаються до Національного банку. Уповноважені працівники Національного банку здійснюють аналіз отриманих матеріалів та в разі наявності складу правопорушення здійснюють дії, вказані в п. 2 цього розділу.
У разі відсутності в комплекті матеріалів, що надходять до Національного банку, документів (у тому числі копій електронних документів на паперових носіях), які підтверджують факт порушення, уповноважені працівники Національного банку зобов'язані здійснити додаткову перевірку отриманої інформації.
Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу розглядають та приймають рішення про застосування санкцій: до 50 тис. доларів США - директор структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, до компетенції якого належить здійснення валютного контролю за банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку, або уповноважена особа Національного банку; до 100 тис. доларів США - Голова Національного банку або уповноважена особа Національного банку.
Під сумою штрафу в цьому пункті слід розуміти суму (вартість), еквівалентну певній сумі в доларах США, перерахованій у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів, установленим Національним банком, що діє на 0 годин дня складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства.
У разі прийняття рішення про застосування санкцій виноситься постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства (далі - постанова).
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначав загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 2 Декрету № 15-93, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Так, частиною першою статті 6 Декрету № 15-93, встановлено, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Відповідно до приписів частини другої статті 6 Декрету № 15-93, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Відповідно до змісту частин третьої, четвертої статті 6 Декрету № 15-93, резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.
Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.
Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом визначає Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Інструкції № 502, до валютно-обмінних операцій належать такі операції:
купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.
Тож, з наведеного слідує, що Декретом №15-93 та Інструкцією № 502 не передбачено здійснення банком (фінансовою установою) від свого імені і за свій рахунок операцій з продажу іноземної валюти готівкою фізичним особам-нерезидентам.
При цьому, згідно з пунктами 11, 12, 13 Інструкції № 502, банк, фінансова установа, пункт обміну валюти під час купівлі у фізичної особи-нерезидента готівкової іноземної валюти разом із квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції зобов'язані видати довідку-certificate за формою № 377 (додаток 7). За згодою клієнта ця операція може бути здійснена без оформлення довідки-certificate за формою № 377. Здійснення валютно-обмінної операції без оформлення довідки-certificate за формою № 377 не дає підстав для зворотного обміну.
Зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту здійснюється на підставі першого примірника довідки-certificate за формою № 377 лише на ту іноземну валюту і в межах тієї суми, що зазначені в довідці.
Перший примірник цієї довідки залишається в касі банку, фінансової установи, пункту обміну валюти, у яких здійснено зворотний обмін.
У довідці-certificate за формою № 377 та квитанції про здійснення валютно-обмінної операції всі реквізити мають бути заповнені, виправлення в заповненому тексті не дозволяються.
У разі здійснення операцій із видачі фізичним особам-нерезидентам гривень через платіжний пристрій на території України за платіжними картками міжнародних платіжних систем зворотний обмін невикористаних гривень здійснюють лише каси того банку, фінансової установи, яким належить платіжний пристрій, на підставі квитанції/чека банкомата, який, крім обов'язкових реквізитів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України, що регулює ведення касових операцій банками в Україні, має містити назву (код) іноземної валюти відшкодування. Зворотний обмін невикористаних гривень фізичними особами-нерезидентами здійснюється в межах тієї суми і на ту іноземну валюту, що зазначена в квитанції/чеку банкомата. Квитанція/чек банкомата залишається в касі банку, фінансової установи.
Під час розгляду даного спору в суді першої інсатнції було досліджено, що ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» було притягнуто до відповідальності за здійснення операцій від свого імені і за свій рахунок з продажу іноземної валюти готівкою фізичній особі-нерезиденту за відсутності довідки-certificate за формою № 377.
Станом на 28.09.2016 р. (день здійснення операції), Інструкція не містила вимог щодо пред'явлення документів у разі здійснення операцій з продажу фізичній особі - резиденту готівкової іноземної валюти за готівкові гривні та купівлі у фізичної особи (резидента та нерезидента) готівкової іноземної валюти за готівкові гривні на суму, яка менша в еквіваленті, ніж 150 000 гривень. Разом з тим, касир вважала за необхідне ідентифікувати особу, яка здійснює валютно-обмінну операцію, із зазначенням у квитанціях її прізвища, імені, по батькові.
Тож, помилковим є посилання позивача на пункт 10 розділу 3 Інструкції відповідно до якого касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов'язані з'ясовувати резидентність фізичних осіб (шляхом усного опитування) та попереджати фізичних осіб-нерезидентів про те, що зворотний обмін невикористаних гривень на іноземну валюту можливо здійснити лише за умови пред'явлення ними довідки-certificate за формою № 377.
На переконання колегії суддів, обов'язок касира з'ясовувати шляхом усного опитування резидентність фізичних осіб пов'язана лише із обов'язком попереджати про особливості зворотного обміну невикористаних гривень. Отримавши від особи паспорт громадянина Російської Федерації касир, з огляду на наведені правові норми, повинна була усвідомлювати, що ОСОБА_1 є нерезидентом в розумінні Декрету № 15-93.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV Інструкції № 502, банкам, фінансовим установам дозволяється здійснювати операції з продажу готівкової іноземної валюти одній фізичній особі-резиденту в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 15000 гривень.
Банки, фінансові установи зобов'язані здійснювати контроль у режимі реального часу за дотриманням установленої в цьому пункті суми проведення фізичними особами валютно-обмінних операцій. Банк, фінансова установа мають право здійснювати операції з продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та її резидентність, із зазначенням у квитанціях прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію. Працівник банку, фінансової установи здійснює копіювання сторінок (сторінки) відповідного документа, на підставі якого з'ясовано інформацію про клієнта, який здійснив валютно-обмінну операцію, та забезпечує їх (її) зберігання в документах дня. Зазначені копії сторінок (сторінки) документа засвідчуються відбитком штампа каси банку, фінансової установи.
Слід врахувати, що Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках визначені Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 4 розділу I Положення № 281, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами; Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи (абзац вісімнадцятий пункту 4 розділу I Положення № 281). Розділом V Положення № 281 передбачена відповідальність суб'єктів ринку за порушення вимог цього Положення.
Таким чином, зазначений нормативно-правий акт визначає певний порядок та умови торгівлі іноземною валютою та передбачає відповідальність за їх недотримання.
Разом з тим, відповідачем було встановлено порушення ТОВ "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 3 розділу 1, пункту 11 розділу ІІІ, пункту 1 розділу ІV Інструкції № 502 в частині здійснення торгівлі іноземною валютою з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, установлених Національним банком України, в зв'язку з чим позивача притягнуто до відповідальності на підставі вказаних нормативно-правових актів.
Колегія суддів вважає, що валютно-обмінні операції в пунктах обміну іноземної валюти є саме торгівлею іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України. Оскільки такі операції були здійснені позивачем з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями, НБУ правомірно накладено на Товариство штрафні санкції на підставі статті 16 Декрету та пункту 2.3 розділу 2 Положення № 49. Тож, продаж позивачем від свого імені і за свій рахунок іноземної валюти готівкою фізичній особі-нерезиденту є операцією, не передбаченою Декретом КМУ № 15-93 та Інструкцією № 502, та, відповідно, є порушенням статті 6 Декрету, пункту 3 розділу 1, пункту 11 розділу III, пункту 1 розділу IV Інструкції № 502 в частині здійснення торгівлі іноземною валютою з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, установлених Національним банком України, що тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 2.3 розділу 2 Положення № 49.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 826/12283/17 (№ К/9901/59905/18).
Так, постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 826/12283/17 касаційну скаргу Національного банку України задоволено.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 у справі №826/12283/17 скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №826/12283/17 залишено в силі.
У вказаній справі, Верховний Суд зауважив наступне. Декретом та Інструкцією операції, зокрема, уповноважених фінансових установ від свого імені і за свій рахунок з продажу іноземної валюти готівкою фізичним особам-нерезидентам не передбачено, однак, позивачем здійснено від свого імені, за свій рахунок операцію з продажу іноземної валюти готівкою фізичній особі-нерезиденту, чим порушено порядок й умови торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України. На підставі вимог Декрету №15-93, відповідачем за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, до позивача застосовано фінансову відповідальність.
Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, здійснюючи висновок щодо того, що враховуючи те, що 01.08.2016 НБУ видано ТОВ «ФК «Абсолют фінанс» генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій № 196, позивач не може нести відповідальності за порушення Інструкції на підставі абзацу 4 частини 2 статті 16 Декрету № 15-93 та пункту 2.3 розділу 2 Положення про валютний контроль.
Таким чином, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови НБУ діяв на підставі вимог законодавства застосувавши, вказану санкцію до позивача, а відтак, прийнята постанова є законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За наслідком апеляційного розгляду, з урахуванням висновків Верховного Суду з подібних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та є підставою, згідно норм ст. 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» до Національного банку України, третя особа - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови № 107 від 20.09.2017 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Н.П. Бужак
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 31.08.2022.