Справа № 640/38676/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Ключковича В.Ю.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.08.2022.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного позову є визнання протиправними та скасування наказу щодо дій державного реєстратора пов'язаних з правом власності на нерухоме майно. Спірні правовідносини щодо скасування вищезазначеного наказу, є похідними від приватно-правових відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень Міністерства юстиції України під час здійснення ними дій щодо скасування реєстраційних дій про право власності - є встановлення у особи права на володіння, користування та розпорядження майном, яке, як стверджує позивач, є його приватною власністю. Тобто, першочергово існує спір про цивільне майнове право. Спір у цій справі хоч і стосується рішень суб'єкта владних повноважень, проте випливає із відносин захисту майнових (приватних) прав позивача.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що оскаржуючи наказ відповідача, сторона позивача зазначала про ряд процедурних порушень у процесі розгляду скарги ОСОБА_2 , зокрема, скарга була розглянута в умовах, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір, скарга була подана з порушенням строків тощо. Крім того, апелянт вказує на те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва вже розглядається спір щодо майнових прав на квартиру.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Міністерством юстиції України наказу, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано рішення прийняте державним реєстратором щодо реєстрації права власності на квартиру.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, позивач оскаржує наказ Міністерства юстиції України від 03 червня 2021 року № 1999/5, яким скаргу від 31.01.2021 задоволено частково. Скасовано рішення від 14.12.2020 № 55675569, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновською О.А.
Тобто, звернення із цим позовом до суду зумовлено необхідністю захисту права володіння/користування на об'єкт нерухомості та, відповідно, відновлення у Державному реєстрі відомостей про це майно до попереднього стану.
Таким чином, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, наявні підстави вважати, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, позаяк спірні правовідносини у справі пов'язані з правом власності на об'єкт нерухомого майна - квартири, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 640/1298/19 зазначив, що недодержання Мін'юстом процедури розгляду скарги у сфері державної реєстрації не спростовують того факту, що цей спір виник про право цивільне, а вимога про скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є похідною при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і мас вплив на майнові права та інтереси цих осіб. Отже, відповідна категорія спорів не належить до публічно-правових, а є приватно-правовим спором.
Щодо посилання апелянта на те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва вже розглядається спір щодо майнових прав на квартиру, а в даній справі спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем процедури розгляду скарги, колегія суддів наголошує на тому, що наявність в провадженні районного суду цивільного спору щодо права власності на квартиру, не позбавляє можливості позивача оскаржувати наказ (заявлений у позові в даній справі) також за правилами цивільного судочинства, адже, наслідки його оскарження, залишення без змін чи його скасування, безумовно матимуть наслідки для права власності на квартиру.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Отже, враховуючи, що спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 640/1298/19 зазначив, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.Ю. Ключкович
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 31.08.2022.