Справа № 320/11440/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі представника відповідача Кульчицької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, апелянт), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2020 №0142097-5605-1031, від 13.04.2021 № 1019681-2410-103.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 та 2020 рік діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та необгрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свою незгоду із рішенням суду першої інстанції тим, що дповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власникамиоб'єкту нежитлової нерухомості є вісім юридичних і физичних осіб, але при йьому розмір частки кожного з них не визначений. Тобто, визначаючи ППР, контролюючий оган виходив з інформації про загальну площу об'єкта, яка визначена реєстром.
На переконання апелянта, в даному випадку позивачем по справі не вживалися заходи по приведенню відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до відповідності, а саме не зазначено в реєстрі розмір частки в метрах квадратних.
Відтак, як зазначено апелянтом, ГУ ДПС у Київській області мало всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення стосовно позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Позивач своїм правом на подання відзиву скористався, у якому заперечує проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, надала пояснення по суті викладених аргументів, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу від 14.06.2007 року, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №4368, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (продавець) з однієї сторони, а з другої сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (покупці) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продала, а покупці купили, в рівних частинах кожний з них, нежитлову будівлю малярного цеху, літера "Б", розташовану на території комплексу ДОК - 22 за адресою: АДРЕСА_1 , надалі нежитлова
Загальна площа відчужуваної нежитлової будівлі - 1689,5 кв.м.
Поняття "нежитлова будівля" у цьому договорі охоплює також будь-які інженерні та інші комунікації (в тому числі електро-, тепло-, і водопостачання; підводка телефонної мережі, комунікація і розводка телефонних ліній тощо), санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що знаходиться в нежитловій будівлі та забезпечує можливість їх використання за призначенням.
Пунктом 4 вказаного договору купівлі-продажу від 14.06.2007 року, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4368обумовлено, шо право власності на вищезазначену нежитлову будівлю виникає у покупців з моменту державної реєстрації договору.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 14931010, що видано Бородянським бюро технічної інвентаризації 16.06.2007 року на бланку серії ССА №757672, за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 14.06.2007 року на праві спільної часткової власності зареєстровано майно - частину комплексу ДОК-22 філія ДП Міноборони України у вигляді нежитлової будівлі малярного цеху літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2020 року за №0142097-5605-1031, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у розмірі- 426 960,50 грн.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 року за №1019681-2410-1031, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2020 рік у розмірі - 442 964,27 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є зокрема об'єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначає, що ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Таким чином, фізичним особам нараховується податок для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у їх власності, за ставками, встановленими рішенням відповідної ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості, та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 14.06.2007 року, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4368, позивач є власником рівної частини (1/2 частини) нежитлової будівлі малярного цеху, літера «Б», розташованої на території комплексу ДОК-22 за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа нежитлової будівлі - 1 689,5 кв.м.
Вказані відомості також відображені у Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 14931010, що видано Бородянським бюро технічної інвентаризації 16.06.2007 року на бланку серії ССА №757672, зокрема, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 14.06.2007 року на праві спільної часткової власності зареєстровано майно - частину комплексу ДОК-22 філія ДП Міноборони України у вигляді нежитлової будівлі малярного цеху літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, з наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер довідки 268876156 від 03.08.2021, наявні відомості щодо об'єкту нерухомого майна - частина майнового комплексу ДОК-22 філія ДП Міноборони України у вигляді столярного цеху літ. «Ф»; адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 ; загальна площа 20 463 кв.м.; технічний опис майна - майновий комплекс ДОК-22 філії ДП Міноборони України «Укрвійськбуд» складається з основних виробничих приміщень та допоміжних споруд.
Згідно відомостям про права власності, власниками вказано майна є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Гембел Емпаєр» (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 148, 20.10.2003, нерухомого майна між юридичними особами);
- Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське науково-виробниче підприємство «Паралакс» (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 23-03/12, 28.03.2003, посвідчений філією «Київська ресурсна палата» ТБ «ЗУБН» відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2014 року №65/9-04);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Модрина» (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 09-03/12, 22.01.2003, посвідчений філією «Київська ресурсна палата» ТБ «ЗУБН» відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2004 року №23/1-04; договір купівлі-продажу, 40-03/12, 27.06.2003, біржова угода, посвідчена філією «Київська торгова палата» ТБ «Українська інвестиційна» відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2004 року №23/1-04);
- Держава в особі ВР України в повному господарському віданні Державного підприємства «Укрвійськбуд» Міністерства Оборони України (підстава виникнення права власності - дублікат свідоцтва про право власності, САА №401120, 27.12.2005, видане виконкомом Пісківської селищної ради на підставі рішення виконкому селищної ради №7 від 13.01.2003 року);
- ОСОБА_3 (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 4368, 14.06.2007, посвідчений ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу);
- Костаков Валерій Юрійович (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 4368, 14.06.2007, посвідчений ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу);
- Шацький Валентин Федорович (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 3420, 21.11.2008, посвідчений ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу);
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Гарант» (підстава виникнення права власності - свідоцтва про право власності, САС №754824,29.05.2010, видане виконавчим комітетом Пісківської селищної ради, згідно рішення №97 від 27.05.2010 року).
Матерілами справи підтверджується, що майновий комплекс ДОК-22, загальна площа якого становить 20 463 кв.м, перебуває у власності восьми юридичних і фізичних осіб та у визначених індивідуальними договорами купівлі-продажу та свідоцтвами про право власності об'ємах і частинах.
Зважаючи на вищенаведені обставини, посилання відповідача на те, що позивач є власником нерухомого майна площею 20 463 квадратних метрів є необгрунтованими.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що контролюючим органом помилково визначено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 загальну площу нежитлового приміщення - 204630 кв.м., оскільки як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи позивач володіє лише часткою у власності вказаного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1 689, 5 кв.м.
У частині доводів апеляційної скарги про те, що база оподаткування обчислюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів наголошує, що саме за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається момент виникнення і припинення права, а, у даному випадку, "документом на право власності", є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.06.2007. Колегія суддів вважає, що реєстрація права власності на нерухоме майно та внесенні відомостей до Реєстру, є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Тож, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено всіх доказів у справі, а також, неповно з'ясовано обставини справи, є безпідставними, адже суд надавав оцінку вказаним доводам та доказам сторони відповідача, однак, їх обґрунтовано відхилив. До того ж, податковим органом під час розгляду даного спору, так і не було надано суду доказів, які б підтверджували наявність права власності позивача на нерухоме майно загальною площею 20 463 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2020 № 0142097-5605-1031, від 13.04.2021 № 1019681-2410-103, а тому, вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга скаргу Головного управління ДПС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року - без змін.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу скаргу Головного управління ДПС у Київській області без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №320/11440/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко