Справа № 580/8396/21 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
31 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 11.05.2021 року №9/1-50, та обчислити її в розмірі 88% від грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів (премії, надбавки) та виплатити 100% перерахованої пенсії станом на 01.04.2019 року без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 88% основного та додаткових видів грошового забезпечення (премії, надбавки) та без обмеження максимального розміру пенсії на рівні 10-ти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, згідно довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 11.05.2021 №9/1-50, відповідно до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення з 01.04.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 з 88% до 70% сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 11.05.2021 №9/1-50.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії виходячи з 88% сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 11.05.2021 №9/1-50 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відмовляючи в частині позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не захищає порушені права позивача у повному обсязі.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2000 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу років в розмірі 88% грошового забезпечення.
На виконання вимог рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року, у справі № 580/3855/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, позивачу здійснено перерахунок пенсії із розрахунку 70% грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 11.05.2021 №9/1-50 з 01.04.2019 року.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 03.09.2021 про здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 із розрахунку 88% грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 05.10.2021 №7017-6950/К-03/8-2300/21 вказав на безпідставність заявлених вимог, оскільки чинна редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачала максимальний розмір пенсії за вислугу років не більше 70% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, зазначено, що згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI всі призначені пенсії підлягають обмеженню, розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом.
Не погоджуючись з вищевказаним перерахунком позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог, суд першої інстанції посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19 та від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а виходив з того, що орган Пенсійного фонду України правомірно здійснив виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, яка і на час перерахунку позивачу пенсії, і на час розгляду справи є чинною і не була визнана неконституційною.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, саме в цій частині оскаржується рішення суду першої інстанції, а тому з урахуванням приписів ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку спірному рішенню лише в частині його оскарження.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом регулює Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 чинній з 01 січня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів2, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі № 686/24928/16-а, від 09 лютого 2021 року у справі № 1640/2500/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини сьомої 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положення частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 рок у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20 та від 17 лютого 2022 року у справі № 640/11168/20.
Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є протиправним.
Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині позовних вимог наведеного не врахував та помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Також недоречними є посилання суду першої інстанції, як на приклад застосування норм права у подібних правовідносинах, на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19 та від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а.
У справі № 580/234/19 предметом розгляду було правомірність рішення відповідачів щодо перерахунку та виплати пенсії позивачам, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Натомість у справах № 580/492/19 та №161/14321/16-а предметом розгляду є рішення відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача, яку призначено відповідно до Закону України «Про прокуратуру» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, правові позиції викладені Верховним Судом у постановах на які посилається суд першої інстанції як на практику застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними правовідносинам у цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині протиправності дій відповідача в частині обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині виплати пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо проведення виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області виплачувати призначену ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 31.08.2022)