П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 серпня 2022 р.м. ОдесаСправа № 400/3416/20
Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:
м. Миколаїв;
Дата складання повного тексту судового рішення суду 1 інстанції:
17.01.2022 року;
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 20.12.2019 року №56/46 "Про відмову у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Центральному районі м. Миколаєва";
2) скасувати рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 16.12.2019 року;
3) зобов'язати Миколаївську міську раду, включаючи головуючого на пленарних засіданнях, скликати позачергову сесію міськради, на якій:
забезпечити, при необхідності використовуючи право зміни голови і членів комісії, виконання постійною комісією міськради рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 року щодо прийняття рішення з визначеним судом текстом, а саме погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а також підготовку комісією проекту рішення міськради аналогічного змісту і розміщення його в відповідності з Регламентом на сайті міськради;
після сплину передбаченого Регламентом 20-денного терміну на наступному засіданні позачергової сесії розглянути погоджений проект рішення міськради і враховуючи, що є заява позивача, що на земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано в встановленому законом порядку, що є погодження постійної комісії, тобто виконані всі умови визначені законом, прийняти рішення про надання позивачу земельної ділянки у власність.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.04.2017 року позивачка зверталась до міського голови із заявою про надання їй у власність 107 кв.м. земельної ділянки під будинком по АДРЕСА_1 , який належить позивачці на праві приватної власності. В приватизації землі постійною комісією позивачці було відмовлено, у зв'язку з чим вона була вимушена звертатись за захистом своїх прав в судовому порядку. Так, рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, зобов'язано постійну комісію міськради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а міського голову - в місячний термін винести питання про приватизацію землі на розгляд сесії міськради.
Ігноруючи висновки судового рішення, яке набрало законної сили, постійною комісією повторно відмовлено позивачці у приватизації земельної ділянки, представлено на розгляд міської ради проект рішення аналогічного змісту. В подальшому рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 року №56/46 відмовлено громадянці ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на приписи ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, а також приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивачка вказує на не дотримання постійною комісією процедури з погодження документації із землеустрою, проходження проекту рішення, представленого до голосування міській раді, фактичне не врахування відповідачами висновків суду в іншій справі, а відтак - на не відповідність оспорюваних рішень відповідачів критерію обґрунтованості і правомірності.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що оспорювані за цим позовом рішення та дії відповідачів прийняті/вчинені у зв'язку із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі.
З урахуванням встановлених обставин та аналізуючи приписи ст.ст. 382, 383 КАС України, суд першої інстанції визначив, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Незгода позивача із способом та порядком виконання рішення суду не може бути предметом розгляду нової справи, оскільки стосуватиметься виконання вже розглянутої справи.
Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
З огляду на те, що спірні правовідносини по даній справі є вирішеними в іншій адміністративній справі, стосуються виконання відповідного рішення суду, а наявність спеціальних процесуальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо протиправності рішення міської ради від 20.12.2019 року №56/46 та зобов'язання міської ради вчинити відповідні дії стосовно відновлення порушених прав позивача та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судовим рішенням в іншій адміністративній справі не було вирішено питання щодо приватизації земельної ділянки позивачем, а лише зобов'язано міського голову винести відповідне питання на розгляд сесії міськради.
З огляду на те, що положення ст.ст. 382, 383 КАС України регулюють питання виключно щодо невиконання судового рішення і стосовно міської ради відсутнє судове зобов'язання, рішення ради не відповідає положенням земельного законодавства та прийняте з порушенням установленого порядку, апелянт наполягає на дотриманні ним процесуального закону під час звернення із окремим адміністративним позовом та необґрунтованості висновків суду щодо залишення цих позовних вимог без задоволення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, в квітні 2017 року ОСОБА_1 зверталась до Миколаївського міського голови із заявою, в які просила оформити правові документи на земельну ділянку, орієнтовною площею 107 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в її користуванні для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які належать їй на праві приватної власності, та передати земельну ділянку у власність.
Рішенням постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, оформленим протоколом від 26.06.2017 року №54, надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, орієнтовною загальною площею 100 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 20.04.2004 року №22/8, з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 року №15-1098.
Також, визначено уточнити площу земельної ділянки проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року по справі №488/3349/17, визнано нечинним рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 року №54 щодо виготовлення повторного проекту землеустрою.
Зобов'язано Комісію у передбачений законодавством строк погодити приватизацію земельної ділянки за вже наявним проектом землеустрою.
Зобов'язано Миколаївського міського голову в місячний строк винести питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради.
Рішенням Миколаївської міської ради від 20 грудня 2019 року №56/46, розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 від 03.04.2017 року, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 року по справі №488/3349/17, що набрало законної сили 25.06.2019 року, наявну земельно-кадастрову інформацію, керуючись Коституцією України, Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування, відмовлено у передачі у власність земельної ділянки площею 107 кв.м. громадянці ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Також, згідно вказаного рішення, пункт 1 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 16.12.2019 року, протокол №117, на якому рекомендовано погодити це питання.
Не погоджуючись із рішеннями відповідачів, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Вказані положення адміністративного процесуального законодавства кореспондуються і з приписами ст. 370 КАС України.
Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою..
Також, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені правові положення ст.ст. 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.
Водночас, за визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Як показали обставини справи, публічно-правовий спір між позивачем та відповідачами, у тому числі щодо міської ради, є вирішеним в адміністративній справі №488/3349/17. Відповідне судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент звернення із позовом у цій справі.
При цьому, прийняття міською радою рішення поставлено в залежність від позитивного вирішення (на користь позивачки) питання стосовно погодження відповідною Комісією приватизації земельної ділянки під об'єктом, що належить позивачці, за вже наявним проектом землеустрою.
Вирішення спору у цій справі по суті позовних вимог призведе до повторного надання правової оцінки як обставинам так і обґрунтованості вимог позивачки щодо приватизації земельної ділянки, які досліджені та розглянуті в іншій справі.
Перевіривши вказані обставини, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оспорювані за позовом у цій справі рішення та дії відповідачів стосуються виключно виконання судового рішення в адміністративній справі №488/3349/17. На цьому наголошувалось і позивачкою під час звернення із позовом та первинному апеляційному провадженні судового рішення у цій справі.
З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
О.І. Шляхтицький