31 серпня 2022 року справа №200/11095/21
м.Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила: скасувати податкові повідомлення-рішення на загальну суму 78698,51 гривень: від 02.11.2018 № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; від 29.05.2019 № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; від 18.02.2020 № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.11.2018 № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.05.2019 № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 835 гривень 36 копійок. У решті позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення у цій частині та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області, а саме: від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн.; від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн.; від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що поза увагою суду залишися ті факти, що нежитлове приміщення: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,6 кв.м. належить позивачу з 08.02.2006 року тільки 8/100 частки, доля не виділена в натурі, а отже площу встановити не можливо, а отже база оподаткування у оспорюваному рішенні не конкретизована, нежитлове приміщення: АДРЕСА_2 площею 74,6 кв.м. - відчужене 21.01.2014 року та не є власністю позивача, нежитлове приміщення: АДРЕСА_3 загальною площею 201,4 кв. м., належить з 16.04.2004 року тільки 1/100 частки, доля не виділена в натурі, а отже площу встановити не можливо, а отже база оподаткування у оспорюваному рішенні не конкретизована.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
На теперішній час позивачка не зверталась з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.7.3 статті 266 ПК України. Підстави для скасування ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні.
Також, апелянт зазначає, що формою податкового повідомлення-рішення, затвердженого Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, не передбачено посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно з яким зроблено розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 56-57). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Податковим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: за 2017 рік податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень; за 2018 рік від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень.
Відповідачем надано розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки по об'єктах оподаткування, які належать позивачу за зазначеними вище адресами у м. Маріуполі (а.с. 87, 92, 116-117).
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені за адресою позивача: АДРЕСА_4 рекомендованими листами про вручення, проте всі ППР повернуті з відміткою у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 86-107).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За положення пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності
За пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За положенням пп. 266.7.1 п. 266.3 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
За положенням пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Приписами пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, при цьому документом, який посвідчує право на землю є відповідні документи, які видавалися при її наданні.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що обов'язок здійснювати оплату земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, виникає у осіб, які набули право власності на будівлю, споруду або їх частину саме з моменту реєстрації права власності на таке нерухоме майно, тобто, є неважливим чи оформлено за власником нерухомості у встановленому законом порядку право власності чи право користування на земельну ділянку, яка розташована під об'єктами нерухомості чи ні, оскільки, оформлення права власності, або права користування земельною ділянкою може тривати певний час, а власник нерухомості, фактично користуючись земельною ділянкою, зобов'язаний сплачувати земельний податок (орендну плату) за таке користування.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16), постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16) та Верховним судом у постанові від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17).
Таким чином, у фізичних осіб, що мають у власності об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, виникає обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: за 2017 рік податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2018 року № 0407301-4610-0584 на суму 20875,20 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_5 , розмір частки розрахований відповідачем 100%; за 2018 рік від 29.05.2019 року № 0259670-4610-0584 на суму 24286,99 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_5 , розмір частки розрахований відповідачем 100%; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_3 , розмір частки розрахований відповідачем 100%; за 2019 рік від 18.02.2020 року № 0076059-5433-0584 на суму 27222,57 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_5 , розмір частки розрахований відповідачем 100%; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_1 , розмір частки розрахований відповідачем 100%; за 2019 рік від 16.10.2020 року № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 гривень, об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_2 , розмір частки розрахований відповідачем 100%.
Отже, податковим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обчислено позивачу податок на нерухоме майно за вищезазначеними об'єктами оподаткування виходячи з розмір частки позивача - 100%.
При цьому, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за наступними адресами власником нежитлових приміщень є: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1304,7 кв.м. (право власності з 09.06.2003 року), частка власності позивача 1/2; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 26,6 кв.м., власником з 2014 року є ОСОБА_2 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 74,6 кв.м. (право власності з 08.02.2006 року), частка власності позивача 8/100; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 201,4 кв.м. (право власності з 16.04.2004 року), частка власності позивача 1/100.
Отже, згідно даних Державного реєстру речових прав на підставі яких відповідачем здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, позивач не є 100% власником об'єктів оподаткування - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 .
На підставі викладеного, відповідачем невірно визначено базу оподаткування (в залежності від частки ) та здійснено обчислення суми податку зазначених об'єктів нерухомості, за яким спірними податковими повідомленнями-рішеннями було нараховано суму грошового зобов'язання.
Отже, відповідачем невірно розраховано суму податку за вищезазначеними об'єктами оподаткування.
Також, позивач не є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 26,6 кв.м.
Отже, відповідачем безпідставно розраховано суму податку за вищезазначеним об'єктом оподаткування.
На підставі викладеного, позивач не є платником податку за зазначеним об'єктом нерухомості, за яким спірним податковим повідомленням-рішенням було нараховано суму грошового зобов'язання.
Таким чином, податковим органом при формуванні податкових повідомлень-рішень порушено вимоги Податкового кодексу України.
Суд не приймає посилання відповідача на не звернення позивача з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.7.3 статті 266 ПК України, оскільки підстави для такого звернення виникають у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, проте, у даному випадку податковим органом невірно розраховано суму податку на підставі даних які отримані цим же контролюючим органом.
Суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції щодо не оспорювання позивачем правильність нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивач зазначає про існування в неї права власності саме на частку нерухомого майна за яким відповідачем здійснено нарахування податку виходячи із 100% права власності позивача.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. та нестягнуті витрати зі сплати судового збору за подання позову 72,64 грн.
Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 - скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн., від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн., від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн, прийняти нове судове рішення в цій частині.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.02.2020 № 0076061-5433-0584 на суму 4202,21 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011644-0430-0584 на суму 555,01 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.10.2020 № 0011645-0430-0584 на суму 1556,53 грн.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 р. у справі № 200/11095/21 - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) гривні 64 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складено та підписано 31 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.В. Геращенко
Т.Г. Гаврищук