ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2022 року м. Київ № 640/21481/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТЕК УКРАЇНА»
доГоловного управління ДФС у м. Києві Державної податкової служби України
про визнання нечинними рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛТЕК УКРАЇНА» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати нечинним рішення комісії регіонального рівня - ГУ ДФС у м. Києві № 1273394/13707563 від 10.09.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 03.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
2) визнати нечинним рішення комісії ДФС України № 38801/13707563/2 від 27.09.2019 за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН про відмову в реєстрації;
3) зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 03.06.2019, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2020 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 здійснено процесуальне правонаступництво і замінено первісного відповідача Державну фіскальну службу України на Державну податкову службу України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом не було дотримано законодавчо визначених вимог при вирішенні питання щодо зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкових накладних, внаслідок чого оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Головне управління ДФС у м. Києві проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Державна податкова служба правом на подання відзиву не скористалось, внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до приписів п.201.10 Податкового кодексу України ТОВ «ОЛТЕК УКРАЇНА» було складено податкову накладну № 1 від 03.06.2019 на загальну суму 41 380,00 гривень, в тому числі ПДВ 6 896,67 гривень, яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно отриманої квитанції, датованої від 20.06.2019 про реєстрацію податкової накладної №2 в ЄРПН, податкова накладна прийнята, але її реєстрація зупинена.
Зокрема, відповідно до зазначеної Квитанції, Товариством отримано інформацію щодо зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризикованості платника податків та одночасно запропоновано позивачу надати пояснення та документи на їх підтвердження, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Як наслідок, 05.09.2019 Позивач направив на адресу контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено за №2, яке містить пояснення та документи на їх підтвердження щодо необґрунтованості зупинки реєстрації податкової накладної, а саме копії: договору №0306-1 від 03.06.2019; договору №1605-1 від 16.05.2019; рахунку №2 від 03.06.2019; видаткової накладна №2 від 03.06.2019; специфікації №2 від 03.06.2019; рахунку № 306 від 03.06.2019; прибуткової накладної №306 від 03.06.2019; інструкції на товар.
Втім, поданих позивачем пояснень та документів на їх підтвердження контролюючим органом прийнято до уваги не було, внаслідок чого рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 10.09.2019 №1273394/13707563 було відмовлено у реєстрації вказаної податкової накладної.
Проаналізувавши зміст рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, судом встановлено, що підставою прийняття рішення №1273394/13707563 від 10.09.2019, зазначено ненадання платником податку відповідних копій документів, в тому числі:
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити);
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
В подальшому, рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.09.2019 № 38801/13707563/2 залишено скаргу позивача на рішення №1273394/13707563 від 10.09.2019 без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.
Незгода з вказаними рішенням Відповідача-1 зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).
Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).
Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.
Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судом, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугували критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ДПС України вчинити дії, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, подані позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема: набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов'язання ДПС України вчинити дії щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної, податкової накладної датою доставки до ДФС України, яка вказана в Квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стосовно позовних вимог в частині визнання нечинним рішення комісії ДФС України за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН про відмову в реєстрації, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Процедура розгляду скарг платників податків на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН врегульована Порядком розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (надалі - Порядок розгляду скарг).
В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятим Комісією ДФС України рішенням про відмову в реєстрації ПН, позивач оскаржив його до Комісії ДФС України з питань розгляду скарг, однак рішенням останнього скарга залишена без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації ПН без змін.
Пунктами 12-18 Порядку розгляду скарг передбачено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.
За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;
залишає скаргу без розгляду.
Скарга залишається без розгляду у разі, коли до прийняття рішення комісією до зазначеної комісії надійшла заява платника податку про відмову від поданої ним скарги.
За результатами розгляду скарги комісія приймає рішення щодо скарги, та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Про залишення скарги без розгляду комісія повідомляє платнику податку із зазначенням обґрунтованих причин у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу.
Якщо рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Рішення комісії не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.
Таким чином, розглядаючи даний позов, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства. В свою чергу, ДФС, як суб'єкт владних повноважень, наділена правом для прийняття рішення по результатам розгляду скарги.
При цьому, невірність суджень посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм ПК України, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації ПН, прийняті за результатами направлення платником податків засобами електронного зв'язку податкових накладних для реєстрації в ЄРПН.
Отже, рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків. Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В той же час, відповідно до ч. 8 зазначеної статті процесуального Закону, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, нерозривно пов'язаний з протиправними рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві, а покладення обов'язку з реєстрації податкової накладної на ДПС України пов'язано лише з законодавчими особливостями ведення Єдиного реєстру податкових накладних та жодним чином не стосується протиправних дій та/або бездіяльності ДПС України, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне обов'язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Головне управління ДФС у м. Києві.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня - Головного управління ДФС у м. Києві № 1273394/13707563 від 10.09.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 03.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТЕК Україна» № 1 від 03.06.2019, датою її фактичного подання на реєстрацію.
4. В решті позову - відмовити.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛТЕК УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн 00 коп.).
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛТЕК УКРАЇНА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13707563, адреса: 03028, м. Київ, вул. Академіка Писаржевського, буд. 6, кімната 8).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа 8)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя П.О. Григорович