ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2022 року м. Київ № 640/17635/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
Адвокат Логвиненко С.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про:
- визнання протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, установлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Підставами позову визначено наявність у позивача права на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки позивач відповідає всім критеріям визначених пунктом 2 частини другої статті 7 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки є учасником бойових дій на території інших держав.
Відповідачем подано відзив про невизнання позову. Підставою заперечень зазначено відсутність правових підстав для надання позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відповідно до пункту 1.78.5 "Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85 "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язані з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби", якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах і військових частинах на території інших держав, які вели бойові дії згідно з "Переліком держав і періодів бойових дій на їх території", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, до якого внесено Югославію в період бойових дій - 15.07.1992-16.06.1999, Автономний край Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія) в період бойових дій - 17.03.2008. Водночас позивач перебував у тривалому закордонному відрядженні в складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово з 24.06.2003 по 24.06.2004, що, за твердженням представника відповідача, не відповідає періодам визначеним "Переліком держав і періодів бойових дій на їх території", тому позивачу відмовлено в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наведено повноваження Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, наголошено на обставині надання позивачу статусу учасника бойових дій та учасника війни, що є підставою для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. За твердженням представника, приписи "Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС", затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, не передбачає підстав для відмови в наданні учаснику бойових дій статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Крім того, представник позивача звертає увагу суду, на постанову Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території", якою унеможливлено перегляд прийнятих до набрання чинності цією постановою рішень про надання статусу учасника бойових дій громадянам, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Згідно з довідкою Спеціального миротворчого підрозділу МВС України від 24.06.2004 №к1/371 підполковник міліції ОСОБА_1 , відповідно до наказу МВС України від 24.06.2003 №314 о/с з 24.06.2003 по 24.06.2004 перебував у тривалому закордонному відрядженні в складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія, для участі в міжнародній миротворчій операції.
У Висновку за матеріалами службового розслідування за фактом тілесних ушкоджень, затвердженого командиром Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово 30.09.2003, встановлено отримання 27.09.2003 тілесних ушкоджень патрульним Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово майором міліції ОСОБА_1 (струс мозку, забій лівого плеча) в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з охороною громадського порядку.
Висновком додаткового службового розслідування за фактом отримання ушкоджень, затвердженого першим заступником начальника ГУБОЗ МВС України від 25.07.2007, встановлено обставини отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 23.09.2003 у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово, які ним отримані в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. В цьому висновку також зазначено про необхідність складення актів форми Н-1 та Н-5 на підставі наказу МВС України від 27.12.2002 №1346 "Про затвердження порядку обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України".
Відповідно до Висновку Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу учасника бойових дій та учасника війни щодо визнання підполковника міліції ОСОБА_1 учасника бойових дій, затвердженого протоколом комісії від 27.03.2004 №3, оголошеного наказом Міністерства внутрішніх справі України від 14.09.2004 №437 о/с, старший уповноважений в особливо важливих справах Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України полковник міліції ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій.
Зі змісту цього висновку вбачається, що комісією враховано перебування ОСОБА_1 в тривалому закордонному відрядженні в складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія для участі в міжнародній миротворчій операції з 24.06.2003 по 24.06.2004, де він приймав участь у спеціальних операціях з підтримання міжнародного миру й безпеки.
До позову додано Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії МВС України від 13.12.2019 №173 щодо ОСОБА_1 , яким визначено діагноз про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва): Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Наказом Національної поліції України від 17.12.2019 №1530 о/с дск "По особовому складу Департаменту стратегічних розслідувань" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за станом здоров'я.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №437373 від 19.05.2020, ОСОБА_1 з 28.04.2020 встановлено другу групу інвалідності в зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено довічно.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.08.2004 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Листом від 09.06.2020 №10651-3429 Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у відповідь на заяву від 02.06.2020, відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Таке рішення мотивовано тим, що перебування позивача у тривалому закордонному відрядженні в складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН Косово з 24.06.2003 по 24.06.2004 не відповідає періодам, визначеним у "Переліку держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, інших формувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63.
Не погоджуючись з відмовою в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них встановлюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ (у редакції, чинній на час довгострокового відрядження позивача з 24.06.2003 по 24.06.2004 та звернення до відповідача з заявою від 02.06.2020 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах.
За змістом наведеної норми обов'язковими умови для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни визначено: наявність статусу учасника бойових дій; отримання поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаного з участю у бойових діях на території інших держав; встановлення інвалідності, внаслідок отримання поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаного з участю у бойових діях на території інших держав.
Судом установлено, що позивач є учасником бойових дій згідно з Висновком Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу учасника бойових дій та учасника війни, затвердженого протоколом комісії від 27.03.2004 №3. При цьому такий статус позивачу надано з урахуванням перебування в тривалому закордонному відрядженні в складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія для участі в міжнародній миротворчій операції та його участі в спеціальних операціях з підтримання міжнародного миру й безпеки.
Суд зауважує, що прізвище позивача в документах, які стосуються його відрядження відрізняється від прізвища зазначеного в інших документах доданих до позовної заяви, Зокрема, в документах щодо відрядження зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", проте в паспорті громадянина України № НОМЕР_2 - "Покінтелиця".
У позовній заяві з цього приводу представником позивача нічого не зазначено. Оскільки під час розгляду відповідачем поданих позивачем документів, щодо надання йому статусу особи з інвалідністю, не ставились під сумнів документи щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій, суд розцінює подані представником позивача докази як належні, в яких міститься інформація щодо позивача. При цьому судом ураховано, що інші письмові докази (Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії МВС України від 13.12.2019 №173, наказ Національної поліції України від 17.12.2019 №1530 о/с дск) підтверджують отримання позивачем тілесних ушкоджень (струс головного мозку, забій лівого плеча 23.09.2003), проходження служби в Національній поліції, що дає підстави вважати, що додані представником позивача документи стосуються позивача - ОСОБА_1 .
Також судом установлено, що позивачу згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №437373 від 19.05.2020 з 28.04.2020 встановлено другу групу інвалідності в зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У Свідоцтві про хворобу Військово-лікарської комісії МВС України від 13.12.2019 №173 позивачу встановлено діагноз про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва): Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зі змісту Свідоцтва вбачається, що військово-лікарською комісією встановлено отримання позивачем 23.09.2003 струсу головного мозку та забою лівого плеча на підставі довідки командира Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово, акту розслідування від 30.09.2003, акту про нещасний випадок від Н-1.
Як уже вказувалось судом, у Висновку за матеріалами службового розслідування за фактом тілесних ушкоджень, затвердженого командиром Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово 30.09.2003, у Висновку додаткового службового розслідування за фактом отримання ушкоджень, затвердженого першим заступником начальника ГУБОЗ МВС України від 25.07.2007, зазначено про отримання позивачем 23.09.2003 тілесних ушкоджень (струс мозку, забій лівого плеча) в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з охороною громадського порядку в складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово.
Суд зауважує, що дата 27.09.2003, зазначена у Висновку за матеріалами службового розслідування за фактом тілесних ушкоджень, затвердженого командиром Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово 30.09.2003, розцінюється судом як описка, позаяк у Висновку додаткового службового розслідування за фактом отримання ушкоджень, затвердженого першим заступником начальника ГУБОЗ МВС України від 25.07.2007, описуються ті самі події, однак зазначається, що подія сталася 23.09.2003, водночас медична довідка лікаря Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово про отримання тілесних ушкоджень складена 27.09.2003.
Відповідно до "Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302:
особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 №3551-ХІІ) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни" (абзац третій пункту 3);
"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого", "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
З огляду на те, що згідно з довідкою реєстрації місця проживання особи від 02.01.2020 №11327354 позивач зареєстрований у Подільському районі міста Києва, відповідач є органом соціального захисту населення, єдиною підставою для відмови в наданні позивачу статусу особи з інвалідністю зазначено перебування позивача у тривалому закордонному відрядженні в складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН Косово з 24.06.2003 по 24.06.2004, що не відповідає періодам, визначеним у "Переліку держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, інших формувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, суд розглядатиме правомірність відмови саме за наведеної підстави.
Представником позивача не надано суду копії заяви позивача від 02.06.2020, з змісту якої суд міг би встановити подання позивачем тих чи інших документів. Водночас, як убачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.06.2020 №10651-3429 про відмову позивачу у становленні статусу особи з інвалідністю та відзиву, відповідачем з наданих документів (довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №437373 від 19.05.2020, свідоцтва про хворобу від 13.12.2019 №173, посвідчення від 15.10.2015 серії НОМЕР_3 , протоколу комісії від 27.082004 №3, наказів МВС України від 24.06.2003 №314 о/с та від 25.06.2004 №344 о/с) установлено, що позивач є учасником бойових дій та учасником війни, особою з інвалідністю другої групи з 28.04.2020, причина інвалідності: "Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", з 24.06.2003 до 24.06.2004 був відряджений до складу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Республіка Югославія.
З огляду на наведене, суд констатує, що на підтвердження права для надання статусу особи з інвалідністю на підставі пункту 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ позивачем подано до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації докази надання йому статусу учасника бойових дій на території іншої держави (Косово), встановлення йому інвалідності другої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Суд вважає безпідставною відмову в наданні позивачу статусу особи з інвалідністю відповідно до пункту 1.78.5 "Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №165/5356, за яким "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язані з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби", якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах і військових частинах на території інших держав, які вели бойові дії згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63.
Наведений порядок втратив чинність згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427 (набрав чинності 26.05.2017).
Отже, на момент звернення позивача з заявою від 02.06.2020 "Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, який відповідачем зазначено як правову підставу для відмови в наданні статусу особи з інвалідністю, втратив чинність, що є достатньою підставою для визнання протиправною такої вимоги.
На думку суду, оскільки предметом спору є зобов'язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю, необхідним є встановлення правового регулювання проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України чинного на час звернення позивача з відповідною заявою її розгляду відповідачем, з наданням судом правової оцінки.
Згідно з підпунктом 5 пункту 9 розділу VІІІ "Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС", затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427: постанови Медичної (військово-лікарської) комісії МВС про причинний зв'язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями "Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з "Переліком держав і періодів бойових дій на їх території", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63.
Відповідно до "Переліку держав і періодів бойових дій на їх території", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до країн і територій, де велись бойові дії, віднесено Югославію в період бойових дій - 15.07.1992-16.06.1999, Автономний Край Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія) в період бойових дій - 17.03.2008 (поширюється на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17.03.2008 в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами представника відповідача про відсутність у "Переліку держав і періодів бойових дій на їх території" періоду бойових дій 23.06.2003-24.06.2004 на території Косово, де перебував позивач у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово (колишня Союзна Республіка Югославія).
Однак, суд вважає, що в спірному випадку наведена норма не може бути застосована до позивача.
Перш за все, суд наголошує, що пунктом 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ обов'язковою умовою надання статусу особи з інвалідністю є наявністю в такої особи статусу учасника бойових дій, які відбувались на території інших держав. Судом установлено наявність у позивача такого статусу, який отримано 27.08.2004. У матеріалах судової справи відсутні докази протиправності надання позивачу такого статусу, відповідач відмовляючи в задоволенні заяви про надання статусу особи з інвалідністю не вказував на те, що такий статус позивач отримав необґрунтовано.
На думку суду, слушним є зазначення представником позивача положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" (набрала чинності 13.11.2007), відповідно до якого прийняті до набрання чинності цією постановою рішення про надання статусу учасника бойових дій громадянам, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії, перегляду не підлягають.
За змістом наведеної норми Уряд України встановив, що рішення про надання статусу учасника бойових дій особам прийняті до 13.11.2007, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії незалежно від періоду, не можуть бути переглянуті. Як уже вказувалось, позивачу статус учасника бойових дій надано 27.08.2004.
З огляду на правове регулювання надання статусу особи з інвалідністю ні підставі пункту 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, якою передбачено наявність у такої особи статусу учасника бойових дій, які відбувались на території інших держав, встановлення позивачу статусу бойових дій 27.08.2004 за його участь в складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово (колишня Союзна Республіка Югославія) 23.06.2003-24.06.2004 на території Косово та його участь в спеціальних операціях з підтримання міжнародного миру й безпеки, де він зазнав тілесних ушкоджень, внаслідок яких встановлено інвалідність другої групи, неможливість перегляду рішень про надання особі статусу учасника бойових дій прийнятих до 13.11.2007 стосовно осіб, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1296, суд вважає, що положення підпунктом 5 пункту 9 розділу VІІІ "Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС" суперечать зазначеним нормативно-правовим актам, позаяк не передбачено особливостей для осіб, які отримали статус учасника бойових дій до 13.11.2007 та які брали участь у подіях на території колишньої Югославії. Крім того, як уже вказувалось судом, пункт 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ не ставить в залежність право учасника бойових дій, які відбувались на території іншої держави та якому внаслідок цього встановлено інвалідність на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, від встановлення військово-лікарською комісією причинного зв'язку захворювання з виконанням службових обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, якщо захворювання діагностовано в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з "Переліком держав і періодів бойових дій на їх території", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, в спірному випадку, з урахуванням встановленої обставини надання позивачу статусу учасника бойових дій 27.08.2004 та наведених висновків суду, застосуванню підлягають положення пункт 7 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1296.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Пунктом 10 "Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Судом установлено, що в довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 437373 від 19.05.2020, позивачу з 28.04.2020 встановлено другу групу інвалідності в зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довічно).
На думку суду, наявність в позивача статусу учасника бойових дій, встановленого Висновком Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу учасника бойових дій та учасника війни щодо визнання підполковника міліції ОСОБА_1 , затвердженого протоколом комісії від 27.03.2004 №3, оголошеного наказом Міністерства внутрішніх справі України від 14.09.2004 №437 о/с, внаслідок перебування позивача в тривалому закордонному відрядженні в складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія, для участі в міжнародній миротворчій операції з 24.06.2003 по 24.06.2004, де він брав участь в спеціальних операціях з підтримання міжнародного миру й безпеки, а також встановлення йому актом огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 437373 від 19.05.2020 з 28.04.2020 другої групи інвалідності, яка пов'язана з травмою спричиненою тілесними ушкодженнями під час такого відрядження, позивач має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з видачою посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом, позаяк про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись після отримання листа Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.06.2020 №10651-3429, водночас до суду представник позивача звернувся засобами поштового 28.07.2020, тобто в межах шестимісячного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 3674-VI (зі змінами) судові витрати зі сплати судового збору розподілу та присудженню не підлягають.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п'ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 15.07.2020; додаткова угода від 10.08.2020 №1; акт надання правничої допомоги (виконаних послуг) від 09.02.2021 №15Л; детальний опис робіт (послуг); ордер серії АА №1039481, відповідно до якого адвокат Логвинено Сергій Петрович (посвідчення адвоката від 14.05.2016 №КВ5715) уповноважений представляти іінтереси позивача в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Згідно з договором про надання правової допомоги від 15.07.2020, укладеного між Адвокатським бюро "Сіренко, ОСОБА_3 ", в особі директора Логвиненка Сергія Петровича та громадянином ОСОБА_1 .
Предметом Договору є надання адвокатським бюро професійної правничої допомоги клієнтові у правовідносинах з Національною поліцією України, Міністерством соціальної політики України, Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, їхніми структурними та територіальними підрозділами та іншими органами державної влади та місцевого самоуправління України й їхніми службовими особами, а також у судах загальної юрисдикції по усім питанням, пов'язаним із захистом його законних прав, свобод та інтересів й зокрема, але не обмежуючись, в частині досудового врегулювання, підготовки до судового врегулювання спору між Клієнтом та Управлінням щодо відмови з боку Управління у визначенні Клієнтові статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі за його зверненням посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни: представництва інтересів Клієнта у справі в Окружному адміністративному суді міста Києва з позовом до Управління про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії; визнання протиправною відмову Управління у встановленні Клієнту статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов'язання Управління встановлення Клієнту статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (підпункт 1.1 пункту 1).
Вартість послуг Бюро за цим Договором (окрім послуг з підготовки та представництва інтересів Клієнта справах в апеляційній та касаційній інстанціях), незалежно від результатів розгляду справи у суді, є фіксованою та складає 21000,00 грн. (підпункт 5.1 пункту 5).
Грошові кошти, зазначені у п. 5.1. Договору, клієнт сплачує протягом трьох місяців з дати винесення повного рішення по справі судом першої інстанції шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюро або передачі готівкою відповідальній особі бюро на підставі рахунку (підпункт 5.2 пункту 5).
Фактичні затрати, які бюро понесло під час виконання доручень Клієнта, сплачується останнім окремо після надання бюро підтверджуючих документів (підпункт 5.3 пункту 5).
Погоджений бюро з Клієнтом розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (підпункт 5.4 пункту 5).
У разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою Клієнта, останній зобов'язаний протягом трьох місяців оплатити бюро гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а бюро зобов'язане повідомити Клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) Договору (підпункт 5.5 пункту 5).
Право бюро на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене Договором (підпункт 5.6 пункту 5).
Відповідно до акта надання правничої допомоги (виконаних послуг) від 09.02.2021 №15Л бюро надало правові послуги відповідно до договору від 15.07.2020 згідно з детальним описом послуг, що підлягають відшкодуванню, який додається. Розмір виплати бюро за надання правових послуг становить 21000,00 грн. Підписанням цього акта сторони підтверджують факт надання послуг бюро на користь клієнта відповідно до положень та умов договору. Підписанням цього акта сторони не підтверджують факт оплати послуг, які повинні будуть сплачені протягом трьох місяців з дати винесення повного рішення по справі №640/17635/20 судом першої інстанції відповідно до положень та умов договору. Клієнт зауважень та скарг до бюро стосовно виконання зазначеного договору не має. Цей акт, що є невід'ємною частиною договору, складено українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу (по одному для кожної зі сторін).
Згідно з детальним опису робіт Адвокатським бюро "Сіренко, Логвиненко Лойере Сінерджі" Бюро та клієнт погодили перелік послуг, які були надані адвокатами бюро на користь клієнта в ході виконання доручень в рамках договору про надання професійної правничої допомоги від 15.07.2020:
- побачення з клієнтом, ознайомлення з проблемою Клієнта, ознайомлення з матеріалами Клієнта під час зустрічі, надання та роз'яснення питань правового характеру з проблеми Клієнта; вибудування та погодження із Клієнтом правової позиції (моделі правової поведінки), пов'язаної із захистом прав Клієнта у суді (1,5 години);
- аналіз наявних матеріалів Клієнта. Ознайомлення (вивчення) із законодавством, яке регулює правовідносини у вказаній сфері. Ознайомлення (вивчення) із судовою практикою по справам з аналогічними позовними вимогами (2 години);
- підготовка позовної заяви до суду першої інстанції (ОАСК) (5 сторінок). Погодження проекту позовної заяви з Клієнтом (3 години);
- ознайомлення (вивчення) та аналіз відзиву відповідача. Ознайомлення (вивчення) із додатковим законодавством, яке регулює правовідносини у вказаній сфері. Ознайомлення (вивчення) із додатковою судовою практикою по справам з аналогічними позовними вимогами. Підготовка відповіді на відзив відповідача (13 сторінок). Погодження проекту відповіді на відзив з Клієнтом (4,5 години);
- підготовка (формування) та відправлення позову та відповіді на відзив з додатками до суду (1,5 години).
Представником позивача надано докази надіслання наведених доказів на адресу відповідача, проте відповідач не скористався правом подання клопотань, заяв з цього приводу.
Суд зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу визначені в договорі у фіксованій сумі 21000,00 грн., водночас детальним опису робіт не дає можливості суду визначити вартість кожної з послуг.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (зі змінами) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи (пункт 1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункт 2).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Предметом спору у вказаній справі є відмова Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
На думку суду, спір є важливим для позивача, однак справа є незначної складності. Супровід даної справ не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес. Зокрема, представником позивача подано дві заяви по суті, кількість письмових доказів також є незначною, адвокатом не додано доказів того, що збір цих доказів потребував значних зусиль та часу. Відтак заявлена представником позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн. є неспівмірною.
Враховуючи складність справи, значення справи для позивача, кількість заяв по суті суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 , а саме в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, викладену у листі від 09 червня 2020 року №10651-3429.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та видати йому "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37393782, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 131-Б).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець