31 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/14968/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо порушення строків виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача 14741,4 гривню, як середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.05.2021 його було звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», проте у день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Вказана допомога була виплачена тільки 08.10.2021, у зв'язку з чим позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, зважаючи на те, що виплата була проведена у повній відповідності до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управлінні Національної поліції в Чернігівській області від 28.05.2021 №149 о/с (по особовому складу) майора поліції ОСОБА_1 31.05.2021 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
16 червня 2021 року ГУНП звернулось до головного розпорядника бюджетних коштів з листом № 1028/124/01/21-2021 щодо необхідності виділення асигнувань для проведення виплати вихідної допомоги після звільнення.
Асигнування та змін до кошторису на 2021 рік по вищевказаній потребі центральним органом Національної поліції України для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні проведені довідкою про зміни до кошторису на 2021 рік № 4571/29/1/01-2021 від 04.10.2021.
Відповідно до інформаційної довідки про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським Головного управлінні Національної поліції в Чернігівській області та відомості від 05.10.2021 №234 ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 66163,71 та 08.10.2021 виплачено позивачу, що підтверджується випискою по картковому рахунку ПАТ «ПриватБанк».
Вважаючи, що відповідачем одноразову грошову допомогу виплачено із затримкою, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи заявлене клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд виходить з такого.
Дана адміністративна справа згідно частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до справ незначної складності.
Згідно частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та розглядається судом за особливостями, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також відсутні підстави для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, пунктом 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що представником відповідача у клопотанні не повідомлено суду обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Крім того, на переконання суду, характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
В зв'язку з тим, що розгляд даної категорії справ не підпадає під розгляд справ за правилами загального позовного провадження, клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580 порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції відповідно до статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" № 580 здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, не визначено строк виплати такої допомоги.
В свою чергу, пунктом 8 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 260) визначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Порядок № 260 доповнено розділом VI згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260", який набрав чинності з 21.08.2020.
В той же час, цим наказом виключений пункт 23 розділу І Порядку № 260, яким було передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Таким чином, починаючи з 21.08.2020 спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто відмінні від визначених статтею 116 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби в поліції 31.05.2021, тобто після набрання чинності внесеними до Порядку № 260 змінами.
Відповідно, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснювалася позивачу з урахуванням приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260.
Відповідно до довідки про зміни до кошторису на 2021 рік від 04.10.2021 №4571/29/1/01-2021 фінансування на виплату позивачу одноразової грошової допомоги надійшло згідно відомості від 05.10.2021 №234, а одноразова грошова допомога була перерахована на картковий рахунок позивача у розмірі 66 163,71 грн 08.10.2021, тобто у строки, які передбачені Порядком №260.
Отже, одноразова грошова допомога позивачу виплачена в межах п'ятиденного строку після надходження коштів, що відповідає строкам, встановленим пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260.
Суд зазначає, що за загальним правилом норми КЗпП України підлягають субсидіарному застосуванню лише в тих випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано те чи інше питання.
В даному випадку, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні врегульована нормами Порядку № 260, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, норми статті 116 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджується.
Тому вимога позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 116 КЗпП України є безпідставною.
Відповідач при проведенні розрахунку та здійсненні виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні діяв в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
В свою чергу, визначена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає лише за порушення строків, зазначених у статті 116 КЗпП України.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп.Перемоги, буд.74,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 40108651.
Повний текст рішення суду виготовлено 31 серпня 2022 року.
Суддя О.В. Заяць