01 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/3422/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати неправомірними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області № Ф-11182-17 від 12.07.2021 на суму 22606,36 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області привести у відповідність в інтегрованій картці платника податків, облік сплаченого єдиного внеску позивача та скасувати всі нарахування, які відбулись внаслідок винесеної вимоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності. Водночас зазначає, що наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою лише посвідчує право такої особи на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом її здійснення/провадження. З моменту включення до Єдиного державного реєстру відомостей про ФОП ОСОБА_1 по день внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивачем за власним рішенням, позивач фактично не здійснював підприємницьку діяльність, що виключає наявність необхідної умови для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності. Також позивач вказує, що контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача взагалі не направлялись, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зросла, що свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 , зареєстрований 11.09.2014 в якості фізичної особи - підприємця, у господарській діяльності застосовував загальну систему оподаткування. Відповідно до даних інформаційної системи "Податковий блок" державну реєстрацію припинення позивача проведено 17.02.2020 згідно із рішенням про припинення №20640050001035673. Таким чином, позивач в розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до 17.02.2020 був платником єдиного соціального внеску, як фізична особа-підприємець. Згідно з даними реєстру самозайнятих осіб ФОП ОСОБА_1 17.02.2020 (дата запису - від 17.02.2020 № 2025260700552) було знято з обліку в Чернігівській ДПІ як фізичну особу - підприємця та змінено стан платника на «припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)». Особа залишилась на обліку як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, який становив у 2017 році - 704,00 грн, у 2018 році - 819,06 грн, у 2019 році - 918,06 грн, у 2020 році - 1039,06 грн та з 01.09.2020 -1100,00 грн. У відповідності до вимог Закону № 2464 ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано зобов'язання зі сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 по 17.02.2020 на загальну суму 29293,44 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 8448,00 грн, за 2018 рік в сумі 9828,72 грн за 2019 рік в сумі 11016,72 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 12.07.2021 заборгованість з єдиного внеску становила 22606,36 грн, в тому числі, нарахування за четвертий квартал 2018 року на загальну суму 2457,18 грн, нарахування за перший-четвертий квартали 2019 року на загальну суму 11016,72 грн (рівними частинами по 2754,18 грн поквартально), та нарахування штрафних санкцій в розмірі 3163,92 грн та пені в розмірі 5968,54 грн за період з 10.02.2018 по 07.05.2019 згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 1764/24-07 від 28.04.2021 на загальну суму 9132,46 грн. Таким чином, відповідно до даних інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом бюджетної класифікації 71040000, враховуючи всі нарахування та оплати становить 22606,36 грн. Щодо не здійснення позивачем підприємницької діяльності, відповідач зазначає, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 лише 17.02.2021 за власним рішенням припинено підприємницьку діяльність, про що внесено відомості до ЄДР. Таким чином, не здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та не отримання прибутку не свідчить про її припинення. За чинним законодавством, обов'язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності. Твердження позивача, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної вимоги протиправною, оскільки наведені позивачем обставини жодним чином не спростовують обґрунтованості цієї вимоги в частині встановлення зобов'язань позивача зі сплати ЄСВ і не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку сплати єдиного внеску. Крім того відповідач вказує, що розмір передбачуваних до відшкодування витрат на правничу допомогу (5000 грн) у даній справі, не є розумним. Дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, щоб за її супроводження стягувати гонорар в сумі 5000 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 11.09.2014 зареєстрований Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради в якості фізичної особи підприємця та з 12.09.2014 взятий на податковий облік, що підтверджується матеріалами справи (а.с.18,58).
Відповідно до наданих ідентифікаційних відомостей платника, 17.02.2020 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, Стан платника податків 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті) (а.с.18,58).
Головним управлінням ДПС в Чернігівській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11182-17 від 12.07.2021 в розмірі 22606,36 грн (а.с.20).
Зазначена вище вимога направлена позивачу за адресою реєстрації фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , однак останнім не отримана конверт повернувся з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання” (а.с.20-21 зворот).
Вважаючи зазначену вимогу неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі Закон №2464-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина п'ята статті 4 Закону №2464-VI).
Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста статті 4 Закону №2464-VI).
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19).
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказана позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 (справа №440/2149/19).
Водночас, матеріалами справи встановлено, що оскаржувана вимога винесена податковим органом щодо наявності боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період четвертого кварталу 2018 року, першого-четвертого кварталів 2019 року та нарахуванням штрафних санкцій і пені за вказаний період.
В той же час, відповідно із відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , 17.02.2020 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням (а.с.58).
Отже в оскаржуваний період позивач у встановленому порядку не припинив свою підприємницьку діяльність, був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відтак належав до кола платника єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI.
Будь-яких доказів щодо сплати роботодавцем єдиного внеску за позивача, як найманого працівника, за відповідний період (четвертий квартал 2019 року та перший - четвертий квартали 2019 року) останнім не надано.
Суд зазначає, що податковим органом правомірно прийнята оскаржувана податкова вимога № Ф-11182-17 від 12.07.2021 заявлена за період, в тому числі, за четвертий квартал 2018 року, перший - четвертий квартали 2019 року та нарахуванням штрафних санкцій і пені після погашення позивачем боргу 07.05.2019 на підставі ч.10 та п.2 ч. 25 Закону №2464-VI.
Стосовно посилання позивача на те, що спірна вимога відповідачем не направлялася на його адресу, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься така інформація, зокрема, місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Своєю чергою, відповідно до п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із п. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зважаючи на викладене вище в сукупності, вимога контролюючого органу правомірно надіслана за податковою адресою позивача.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За наведених обставин, враховуючи несплату позивачем єдиного внеску за четвертий квартал 2018 року та перший-четвертий квартали 2019 року, суд дійшов висновку, що спірна вимога прийнята контролюючим органом у межах компетенції. Відтак, в контексті наведених вище норм, відсутні правові підстави вважати, що вимога є протиправною, відповідно, відсутні підстави для її скасування.
Як наслідок також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача привести у відповідність в інтегрованій картці платника податків, облік сплаченого єдиного внеску позивача та скасування всіх нарахувань, які відбулись внаслідок винесеної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відсутні правові підстави для розгляду клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Повний текст рішення суду складено 01.09.2022.
Суддя О.М. Тихоненко