01 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/12546/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача по складанню протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, вилученню транспортного засобу MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 , який належить позивачу та поміщенню його на митний склад на підставі протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20 та стягнення з відповідача коштів у сумі 32889,87 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу її протиправними діями.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Волинської митниці, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 від 13.08.2020 № AF00872060 був поданий позивачем до Чернігівської митниці для застосування преференційного режиму поза межами чотирьох місяців з дати його видачі. У зв'язку з цим, вважає, що йому завдано збитки у вигляді сплаченого до бюджету мита та податку на додану вартість у розмірі 32 889,87 грн, які останній сплачувати не повинен був.
03.06.2022 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач а межах встановленого судом строку подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що протокол про порушення митних правил, а також тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 Митного кодексу України та документів на них, в розумінні положень ч.2 ст.508 Митного кодексу України є процесуальними діями, серед інших, у справі про порушення митних правил. Також зазначає, що покликаючись на нормативно-правові акти, які регулюють підстави та порядок відшкодування матеріальної шкоди та на обставини, які підтверджують неправомірність, на думку позивача, дій відповідача, позивач не врахував, що кошти, які він вважає матеріальною шкодою є фактично сплаченими ним митними платежами. Крім того відповідач зазначає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7700,00 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, адже на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу як для підготовки позовної заяви, так і відповіді на відзив, клопотання про повернення витрат на правничу допомогу.
Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначено аналогічні обставини, викладені в позові.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі довіреності від 04.08.2020 № 4175 та на підставі попередньої митної декларації (далі - пмд) № UA102030/2020/833643, ОСОБА_2 ; ввіз на територію України, придбаний в інтересах ОСОБА_1 транспортний засіб: автомобіль вантажний - 1 шт; марка; номер шасі - немає даних; кількість місць для сидіння, включаючи сидіння водія - 2; кількість дверей - 2; призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів двигуна 2143 см3 (95 kw); відповідає Євро 5; номер двигуна - немає даних; вантажопідйомність 920 кг; колісна формула 4x2; бувший у використанні; тип кузова - фургон; календарний рік виготовлення 2013; модельний рік виготовлення 2013; дата першої реєстрації 07.05.2013; колір - білий. Торгівельна марка MERSEDES-BENZ. Виробник «DAIMLERCHRYSLERAG» - DE; країна виробництва - DE (Німеччина).
Поряд з цим, Волинською митницею Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил № 0754/20500/20 про притягнення до відповідальності за ст.472, ч.1 ст.483 МК України, ОСОБА_2 , який звинувачувався у тому, що він вчинив дії, спрямовані на переміщення автомобіля з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави його переміщення, документів, що містили неправдиві відомості щодо відправника (продавця) та фактурної вартості, необхідної для визначення митної вартості.
Зазначеним протоколом було вилучено транспортний засіб MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 та 20.10.2020 поміщено на митний склад.
У свою чергу, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04 березня 2021 року у справі № 163/3003/20, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 354496,39 грн з конфіскацією в дохід держави автомобіля "Мерседес-Бенц" 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 354496,39 грн. Провадження за ознаками ст. 472 МК України, ч.1 ст.483 МК України закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу порушення митних правил.
Натомість, постановою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 163/3003/20, апеляційну скаргу захисника Кривошея А.М. в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 04 березня 2021 року щодо ОСОБА_2 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.483 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
07.05.2021 ОСОБА_2 був повернений транспортний засіб MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 з митного складу, що підтверджується накладною № 116.
З відповіді Волинської митниці на адвокатський запит від 06.07.2021 № 7.3-20/2021 слідує, що транспортний засіб MERSEDES-BENZ - WDB9061551N547806 перебував на митному складі 200 календарних днів (з 20.10.2020 по 07.05.2021).
Таким чином, у зв'язку з поверненням транспортного засобу власнику на кордоні, декларантом було складено 07.05.2021 нову попередню митну декларацію № UA102030/2021/831512 та подано 13.05.2021 до Північної митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA102030/2021/634367.
Зазначена митна декларація містить у Графі 36 посилання про застосування преференції до товару, що ввозиться на територію України та походить з ЄС.
Разом із зазначеною митною декларацією були подані такі документи: рахунок- фактура (інвойс) від 10.08.2020 № 81/2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 № AF00872060; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 07.05.2021 № UA205020/2021/404409; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.05.2013 № НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України від 26.09.2013 № НОМЕР_3 ; довіреність від 04.08.2020 № 4175; фото від 13.05.2021; постанову Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 163/3003/20; сертифікат відповідності від 12.05.2021 № UA.010.08040-21 від 12.05.2021.
У свою чергу, Північна митниця Держмитслужби прийняла рішення у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102030/2021/00068.
Підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товару стало те, що: «Відповідно до п. 1 статті 23 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські переференційні правила походження, підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту. Відповідно до ЄАІС Держмитслужби автомобіль марки MERSEDES-BENZ,VIN - НОМЕР_1 перетнув митний кордон за попередньою митною декларацією № UA102030/2021/831512 в напрямку «в'їзд на митну територію України» 07.05.2021. Відповідно до п. 1,2 статті 321 Митного кодексу України, 1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. 2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Таким чином, наданий до митного оформлення сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 № AF00872060 не може бути прийнятним для застосування преференційного режиму оскільки термін його дії вичерпано».
При цьому, посадовою особою митного органу було роз'яснено декларанту, що йому необхідно подати митну декларацію згідно процедури та строків декларування, встановлених главою 40 МК України без застосування преференції товарів, що ввозяться на територію України та походять з ЄС.
На виконання зазначених вимог, 14.05.2021 декларантом була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ № UA102030/2021/634386, без застосування преференції товарів, що ввозяться на територію України та походять з ЄС.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною другою статті 30 Митного кодексу України встановлено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ч. 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювана шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Згідно частини 1 ст. 483 Митного Кодексу України, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ч. 2 ст. 511 Митного кодексу України, у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно ч. 1 ст. 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а' також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до підпункту (а) частини 1 статті 15, Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференційні правила походження (дата набрання чинності для України - 01.02.2018) (далі - Регіональна конвенція), товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: сертифікат з перевезення товару EUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а.
Згідно частини 1 статті 23 Регіональної конвенції, підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
Відповідно до статті 24 Регіональної конвенції, підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно- правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що за змістом приписів ст. 1166 та ст. 1173 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що неправомірність дій відповідача підтверджується наступним.
Так, з відповіді Волинської митниці на адвокатський запит від 06.07.2021 № 7.3- 20/2021 слідує, що на підставі протоколу про порушення митних правил №0754/20500/20, транспортний засіб MERSEDES-BENZ - WDB9061551N547806, який належить позивачу, було вилучено та 20.10.2020 поміщено на митний склад.
Даний транспортний засіб перебував на митному складі 200 календарних днів (з 20.10.2020 по 07.05.2021) і був повернений власнику, у зв'язку з тим, що постановою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 163/3003/20, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.483 МК України було закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях особи, що перевозила транспортний засіб, складу адміністративного правопорушення.
Між тим, на підставі попередньої митної декларації № UA102030/2020/833643 даний транспортний засіб було ввезено на територію України і у зв'язку з тим, що транспортний засіб було вилучено, позивач не зміг здійснити його належне декларування та вчасно пред'явити сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 № AF00872060 для отримання преференцій (пільг) у розмірі 32 889,87 грн.
Зазначені обставини підтверджуються тим, що у зв'язку з поверненням транспортного засобу власнику на кордоні, декларантом було складено 07.05.2021 нову попередню митну декларацію № UA102030/2021/831512 та подано 13.05.2021 до Північної митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA102030/2021/634367.
Зазначена митна декларація містить у Графі 36 посилання про застосування преференції до товару, що ввозиться на територію України та походить з ЄС.
Проте, Північна митниця Держмитслужби, скориставшись частиною 1 статті 23 Регіональної конвенції, згідно якої підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту, - відмовила позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, про що склала картку відмови № UA 102030/2021/00068.
В картці відмови № UA 102030/2021/00068 Північна митниця Держмитслужби зазначила, що наданий до митного оформлення сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 № AF00872060 не може бути прийнятним для застосування преференційного режиму, оскільки термін його дії вичерпано.
При цьому, посадовою особою митного органу було роз'яснено декларанту, що йому необхідно подати митну декларацію згідно процедури та строків декларування, встановлених главою 40 МК України без застосування преференції товарів, що ввозяться на територію України та походять з ЄС.
Враховуючи зазначене, на виконання зазначених вимог, 14.05.2021 декларантом була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ № UA102030/2021/634386, без застосування преференції товарів, що ввозяться на територію України та походять з ЄС.
Враховуючи вищевикладене, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою доводиться наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ч. 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Щодо особливостей визначення шкоди, суд зазначає, що майнова шкода у розумінні ч.
1 ст. 1166 ЦК України - це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.
Як слідує з матеріалів справи позивачем було сплачено 32 889,87 грн згідно квитанцій № 0.0.2114900839.2 та № 0.0.2114140715.2.
Зазначені кошти є шкодою в розумінні приписів ст. 1166 та ст.1173 Цивільного кодексу України, оскільки останні були сплачені внаслідок безпідставних, протиправних дій Волинської митниці по вилученню транспортного засобу MERSEDES-BENZ - WDB9061551N547806, який належить позивачу та поміщенню його на митний склад на підставі протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, оскільки Волинським апеляційним судом у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 163/3003/20, встановлено відсутність в діях, особи, що перевозила транспортний засіб, складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України.
Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином внаслідок таких протиправних дій митного органу, транспортний засіб MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 безпідставно перебував на митному складі майже 7 місяців, у зв'язку з чим сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 13.08.2020 № AF00872060 вичерпав свою дію до моменту декларування такого транспортного засобу.
Позивач сплатив 32 889,87 грн, внаслідок чого відбулось зменшення його майнової сфери, чим також порушено частину першу статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Щодо посилань відповідача у відзиві, то останні не приймаються судом до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Як слідує з матеріалів справи, в даному випадку, позивач не оскаржує правомірність протоколу, а оскаржує дії відповідача по його складанню та відповідно щодо вилучення на підставі протоколу №0754/20500/20 транспортного засобу MERSEDES-BENZ- WDB9061551N547806, що призвело у подальшому до завдання позивачу матеріальної шкоди.
В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у даній справі апеляційний суд зазначив, що позивач в даному випадку вірно обрав спосіб захисту порушених прав шляхом звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Також суд зазначає, що згідно пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу.
Між тим, Чернігівська митниця, у своїй картці відмови чітко визначила, що позивач є платником сплачених ОСОБА_1 грошових зобов'язань на суму 32 889,87 грн.
Таким чином, кошти в сумі 32 889,87 грн не мають статусу помилково сплачених грошових зобов'язань, а тому посилання відповідача на ст. 301 Митного кодексу України є безпідставним.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача по складанню протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, вилученню транспортного засобу MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 , який належить позивачу та поміщенню його на митний склад на підставі протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20 є протиправними. Як наслідок підлягають стягненню з Волинської митниці кошти у сумі 32889,87 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу її протиправними діями.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7700,00 грн.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Як слідує з матеріалів справи представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтоване тим, що дана справа є справою незначної складності; послуги, які позивач відносить до судових витрат охоплюються загальною діяльністю адвоката, а тому не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7700,00 грн позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 98/фо-бг від 28.09.2021 та додаткові угоди до нього; детальний опис робіт (наданих послуг) від 06.07.2022; рахунки-фактури; акт надання послуг та банківські виписки по рахунку (а.с.152-161).
Відповідно до частини 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто без проведення судового засідання, предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000,00 грн.
Також, як слідує з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір, який має бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.139, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Волинської митниці по складанню протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, вилученню транспортного засобу MERSEDES-BENZ - НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та поміщенню його на митний склад на підставі протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20.
Стягнути з Волинської митниці коштів у сумі 32889,87 грн на відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 її протиправними діями.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Волинська митниця (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385).
Повний текст рішення суду складено 01.09.2022.
Суддя О.М. Тихоненко