01 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/3802/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-11592-17 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 16123,66 грн та рішення № 9806/24-07-23 від 28.12.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що займався підприємницькою діяльністю з 24.11.2004, у 2005 році останнім подано заяву про припинення підприємницької діяльності. З 2006 року по 01 січня 2019 року позивач не займався підприємницькою діяльністю. При цьому, 03 грудня 2018 року позивач подав заяву про взяття його на облік як платника єдиного податку, що й було зроблено податковим органом. В подальшому, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнята вимога від 18.11.2020 № Ф-11592-17 про сплату боргу в розмірі 16123,66 грн, яка позивачу не надсилалася по пошті або іншим загальновизнаним способом. Позивач вказує, що з даною вимогою він не погоджується, але з метою зняття арешту з його рахунків, частково оплатив суму боргу в розмірі 15000,00 грн. Після часткової оплати боргу, на його адресу надійшло рішення №9806/24-07-23 від 28 грудня 2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску. Детально ознайомившись із рішенням та додатками до рішення про застосування штрафних санкцій та пені, позивач встановив, що нарахування розпочалося з 10.02.2018, тобто з того періоду коли він ще не працював та не займався підприємницькою діяльністю. Вважає вказані дії відповідача незаконними, оскільки з моменту подачі заяви про припинення підприємницької діяльності пройшло близько 15 років.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Головному управлінні ДПС у Чернігівській області 30.11.2004. Фізична особа - підприємець у відповідності до вимог Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску. Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Керуючись інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зі змінами), 21.11.2018 - у термін 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, боржнику ОСОБА_1 направлено вимогу Ф-11592-17 від 18.11.2020 на суму 16123,66 грн, яка останнім була отримана особисто 27.11.2020. Позивач не надав жодних доказів, що на момент винесення податкової вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску було припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 та як особи, що займається незалежною професійною діяльністю. Також додатково відповідач зазначає, що у разі наявності у особи статусу платника єдиного внеску за декількома пунктами частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, то звільнення від сплати єдиного внеску за одним із пунктів не розповсюджується на інші пункти, тобто не відміняє статусу особи як платника та обов'язку сплати єдиного внеску за такими іншими пунктами. За несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 5 858,68 грн та нараховано пеню у розмірі 16561,22 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 24.11.2004 зареєстрований в якості фізичної особи підприємця та з 30.11.2004 взятий на податковий облік, як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та реєстраційними даними (а.с.8-9, 46).
Як слідує з матеріалів справи позивач є особою, яка займається підприємницькою діяльністю.
Головним управлінням ДПС в Чернігівській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-11592-17 в розмірі 16123,66 грн, яка отримана останнім особисто 27.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44-45).
Також Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято рішення №9806/24-07-23 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.12.2021 в розмірі 5858,68 грн та 16561,22 грн, відповідно, яке позивачем отримано особисто, про що зазначено в позові (а.с.16).
Вважаючи зазначені вимогу та рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-VI від 08.07.2010 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі Закон №2464-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону N 2464).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. N 435 (далі - Порядок N 435).
Пунктом 9 розд. II Порядку N 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов'язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок N 435).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
На переконання суду, той факт, що позивач в період реєстрації фізичною особою-підприємцем та перебування на обліку в податковому органі підприємницької діяльності не здійснював, найманих працівників не мав, не звільняє його від обов'язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.
Будь-яких доказів щодо сплати роботодавцем єдиного внеску за позивача, як найманого працівника, за відповідний період останнім не надано.
Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина четверта статті 25 Закону №2464).
Вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП.
Пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Пунктом 4 Розділу VI Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно додатку 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Пунктом 13 Розділу VIІ Інструкції встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Судом встановлено, що оскаржувану вимогу було сформовано та надіслано позивачу на підставі облікових даних інформаційної системи податкового органу, як платнику єдиного внеску (фізичній особі-підприємцю), який має недоїмку зі сплати єдиного внеску. А саме: 21.11.2018 - у термін 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, боржнику ОСОБА_1 було направлено вимогу Ф-11592-17 від 18.11.2020 на суму 16123,66 грн, яка останнім отримана особисто 27.11.2020 (а.с.45).
Позивач не надав жодних доказів, що на момент винесення податкової вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску було припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 та як особи, що займається незалежною професійною діяльністю.
В свою чергу, у разі наявності у особи статусу платника єдиного внеску за декількома пунктами частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, то звільнення від сплати єдиного внеску за одним із пунктів не розповсюджується на інши пункти, тобто не відміняє статусу особи як платника та обов'язку сплати єдиного внеску за такими іншими пунктами.
Суд не погоджується із позивачем, що порушення відповідачем строку прийняття та надіслання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, оскільки і Законом і Інструкцією передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного соціального внеску не застосовується.
Крім цього, направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням строку не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку сплатити борг з єдиного внеску.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 04.09.2018 по справі № 817/1061/17, від 14.03.2019 у справі №826/12543/17, від 11.02.2021 у справі № 160/4023/19.
Також не знайшли свого підтвердження посилання позивача на той факт, що відповідачем не направлялася спірна вимога на адресу останнього.
Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем спірної вимоги особисто 27.11.2020 (а.с.45).
Відтак, суд доходить висновку, що оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак підстави для її скасування відсутні.
Також, суд зазначає, що на підставі частині 10, п. 2 частини 11 ст. 25 Закону України» Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 5 858,68 грн та нараховано пеню у розмірі 16561,22 грн, як наслідок спірне рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних вимоги та рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Повний текст рішення суду складено 01.09.2022.
Суддя О.М. Тихоненко