м. Черкаси
01 вересня 2022 року Справа № 580/3895/22
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали заяви про забезпечення позову у адміністративній справі №580/3895/22
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Черкаського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, постановив ухвалу.
31.08.2022 вх. № 25767/22 позивач, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просить:
- визнати протиправними дії Черкаського об'єднаного міського центру комплектування та соціальної підтримки щодо завчасної видачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 повістки на відправлення під час мобілізації без проходження військово-лікарської експертизи ВЛК з метою визначення придатності/непридатності до військової служби;
- зобов'язати Черкаський об'єднаний міський центр комплектування та соціальної підтримки видати відповідне направлення для проходження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 військово-лікарської експертизи ВЛК з метою визначення придатності/непридатності до військової служби під час мобілізації за станом здоров'я.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, де заявник просить: забезпечити позов шляхом зупинення дії повістки на відправлення до моменту проходження військово-лікарської експертизи військово- лікарською комісією.
В обґрунтуванні заяви позивач зазначає, що відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово- облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. Заявник повідомляє, що отримавши повістку на відправлення його не направлено (перед врученням повістки) на обов'язковий медичний огляд для проходження військово-лікарської експертизи ВЛК з метою визначення придатності/непридатності до військової служби.
Суд встановив, що заявник ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт Серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Заявникові була вручена повістка такого змісту: «Наказую Вам протягом 01.09.2022 16:00 годин з моменту вручення повістки з'явитися за адресою м. Черкаси, ОМТЦК та СП каб. 216. Мати документи та речі вказані на звороті повістки. За неявку в указаний строк Ви будете притягнуті до відповідальності за Законом».
З матеріалів заяви у додатках не встановлено зворотньої сторони повістки.
Повістка - це письмове офіційне повідомлення про виклик до відповідного державного органу - територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Документ адресується конкретній особі із зазначенням точної адреси установи або служб, особи, яка викликає, місця і часу явки. Вказується також мета чи причина виклику, перелік документів, що треба мати при собі, попередження про наслідки неявки. Документ вручається особисто під розписку або надсилається поштою з оповіщенням про її отримання особою. Тип повістки залежить від призначення її видачі та статусу військовозобов'язаної особи.
Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою КМУ від 21.03.2002 № 352 (в редакції постанови від 20.01.2021 № 100) передбачено типову форму повістки, визначену у додатку 5 до положення. Положенням передбачено перелік осіб, якими може вручатися повістка. Ними можуть бути: співробітники військкомату; працівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; посадові особи районного ТЦКСП; роботодавці; керівники навчальних закладів; співробітники поліції.
За законом, форма повістки має містити у собі такі дані: зазначення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу”; дату та час явки; найменування районного (міського) ТЦКСП; адресу місця розташування призовної дільниці або районного (міського) ТЦКСП; дані керівника районного (міського) ТЦКСП; військове звання, прізвище та ініціали, місце для підпису; додатком до повістки є розписка про її одержання, яка підписується отримувачем повістки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Згідно з частиною 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 4 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). (ч. 6 ст. 1 Закону № 2232).
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно абзаців 1, 2, 3 частини 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону № 2232 відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров'я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.
Заявник не надає доказів звернення до відповідача з метою детального дослідження стану здоров'я.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходть за межі судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Постановою КМУ № 352 від 21.03.2020 затверджене “Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом” (Далі - Положення № 352).
Повістка, що була вручена позивачу (відповідно до якої позивачу наказано з'явитися 01.09.2022 16.00 як особі зарахованій до команди), відповідає додатку № 21 Положення № 352.
Відповідно до п. 84 Порядку № 352 повістка, що відповідає додатку 21 виписується та вручається громадянину відповідно до якого прийнято рішення.
Заявник перебуває на військовому обліку у Черкаському об'єднаному міському територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно вимог ст.ст. 1, 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 статті 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України може бути прийнято рішення про призов громадян України, зарахованих до військового оперативного резерву, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У додатку до заяви про забезпечення позову міститься копія паспорта і повістки, проте не надано документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно ч. 1 ст. 1. Закону України “Про оборону України” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань є військовим командуванням. Військове командування в умовах правового режиму воєнного стану наділяється правом видавати обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану .
Відповідно до частини 1, 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, що закріплюють порядок розгляду заяв, клопотань про забезпечення позову, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема ст. 150, 151 вказаного Кодексу.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. Забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Надаючи правову оцінку доводам заявника, суд зважає на таке.
Згідно частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.06.2008 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він зробив висновок про існування обставин, що би свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є явно протиправним (ВС в постанові ЗД/460/2/20).
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові ВС від 21.11.2018 у справі 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі 826/10936/18.
Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно може бути порушено в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано з наданням відповідних доказів на підтвердження, що невжиття конкретного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (позивач/заявник не окреслює зміст і характер порушеного права та/або інтересу конкретними діями та/або рішеннями відповідача), за захистом яких він звернувся, так само не надано доказів щодо очевидних ознак протиправності дій щодо вручення офіційного документа-повістки з метою прибуття у визначений час у конкретне місце.
Заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії повістки на відправлення до моменту проходження військово-лікарської експертизи військово- лікарською комісією.
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10) (п.1.2 розділу ІІ Положення №402). Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Згідно п. 2.3.4. п. 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. З наявних у матеріалах заяви доказів не вбачається того, що позивач звертався до Центральної військово - лікарською комісії для перегляду висновків і рішень відповідача та/або звертався про проведення медичного огляду щодо придатності /непридатності до військової служби як військовозобов'язаний.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано з наданням відповідних доказів на підтвердження, що невжиття конкретного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (позивач/заявник не окреслює зміст і характер порушеного права та/або інтересу конкретними діями та/або рішеннями відповідача), за захистом яких він звернувся, так само не надано доказів щодо очевидних ознак протиправності дій щодо вручення офіційного документа-повістки з метою прибуття у визначений час у конкретне місце.
Заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії повістки на відправлення до моменту проходження військово-лікарської експертизи військово- лікарською комісією.
Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі, позаяк очевидних ознак протиправності дій/бездіяльності та/або відповідних рішень управлінського характеру на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не встановлено.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, що би вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, що б унеможливили захист його прав та/або інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Оцінюючи зміст обґрунтування заяви ОСОБА_1 та надані додатки, суд не дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №580/3895/22.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Копію ухвали направити учасникам справи.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА