про відмову у забезпеченні позову
01 вересня 2022 року Справа № 480/4260/22
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача - Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про забезпечення позову по справі № 480/4260/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України, третя особа: Сумський державний університет про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України, третя особа: Сумський державний університет, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення № 319 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 16.05.2022 про заборону в'їзду в Україну громадянину Туркменістану - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 04.10.2022.
19.08.2022 до суду надійшла заява від представника позивача - Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України № 319 від 16.05.2022 про примусове повернення громадянина Туркменістану - ОСОБА_1 , до набрання рішенням у справі № 480/4260/22 законної сили.
У зв'язку з перебуванням судді Осіпової О.О. у відпустці, що унеможливлює її участь у розгляді даної заяви та може мати наслідком порушення строку розгляду заяви, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, відповідно до Рішення зборів суддів Сумського окружного адміністративного суду № 6 від 13.09.2018, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 480/4260/22 для залучення до складу суду при розгляді даної заяви та, у подальшому, справи іншого судді замість судді Осіпової О.О.
19.08.2022 на підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду № 70 справу № 480/4260/22 передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено судді Глазьку С.М.
Ухвалою суду від 22.08.2022 справу № 480/4260/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України, третя особа: Сумський державний університет про визнання протиправним та скасування рішення прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 14.09.2022.
Ухвалою суду від 22.08.2022 заяву представника позивача - Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про забезпечення позову було повернуто заявнику без розгляду.
01.09.2022 до суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України № 319 від 16.05.2022 про примусове повернення громадянина Туркменістану - ОСОБА_1 , до набрання рішенням у справі № 480/4260/22 законної сили.
Заяву мотивує тим, що на сертифікаті на повернення позивача в Туркменістан співробітниками відповідача був проставлений штамп з рішенням № 319 від 16.05.2022 про примусове повернення та штамп про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки від 16.05.2022. Рішенню про примусове повернення передувала складена постанова серії ПН МКМ № 010457 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП у формі штрафу в розмірі 5100,00 грн. Підставою винесеної постанови був протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №010480. Зазначає, що на даний час вказана постанова оскаржується в Зарічному районному суді міста Суми у справі № 591/2460/22. Враховуючи те, що позивач звернувся з позовною заявою до суду про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 16.05.2022 № 319, а прийняття даного рішення стало мотивом прийняття рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Державної міграційної служби України від 16.05.2022 № 319 про примусове повернення громадянина Туркменістану - ОСОБА_1 , тому, на думку представника позивача, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В свою чергу, заявник повинен довести існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, обґрунтувати складність вчинення цих дій, підтвердити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Як убачається зі змісту заяви, стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача не наводить підстав, визначених ст. 150 КАС України. Крім того, жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, заявник суду не надав.
Не зазначив заявник і які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача - Мірошниченка Андрія В'ячеславовича про забезпечення позову по справі № 480/4260/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя С.М. Глазько