Провадження № 11-кп/803/2567/22 Справа № 178/1324/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 серпня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040000000472, №12019040000000829, №12019040000000818, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 жовтня 2022 року. У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисників про обрання більш м'якого запобіжного заходу відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що обвинувачений
ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може впливати в непередбачений законом спосіб на свідків, потерпілих, переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає, що в судовому засіданні 09 грудня 2021 року були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повністю підтвердили, що в день подій був з ними. Вказує на те, що станом на сьогодні досліджені матеріали, допитані свідки, потерпілі та обвинувачені, що виключає можливість ризиків, зазначених в ухвалі.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду провадження, клопотань про його особисту участь в судовому засіданні до суду не подавав, тому апеляційний суд з урахуванням вимог ч.4 ст.422-1 КПК України приходить до висновку про здійснення розгляду провадження без участі сторін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, що виразились: у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення, спрямованому на заволодіння майном в особливо великих розмірах, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та з застосуванням такого насильства.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, поєднаному з насильством, за попередньою змовою групою осіб та злочину проти життя людини, інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за один із яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Крім того, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні з метою зміни показів на його користь.
Також, про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих свідчить те, що потерпіла ОСОБА_10 заявила про існування загрози її життю та життю інших потерпілих у разі застосування іншого запобіжного заходу.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та захисником в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили, що в день подій ОСОБА_7 був з ними, слід зазначити, що зазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій підозрюваного, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається при ухваленні судового рішення по суті справи.
Зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи та підстави, згідно з якими він просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4